Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 березня 2025 року Справа№200/8502/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150013209 від 28.11.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки від 22.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачці періоди роботи з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 28.11.2024 року за наслідками розгляду заяви від 22.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем було прийнято рішення № 057150013209, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
При цьому, як вказує позивачка, при розгляді її заяви та прийнятті спірного рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 періоди роботи, зокрема, з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року.
Із зазначеним вище рішенням позивачка не погоджується та вважає, що вона має право на зарахування вказаних періодів роботи до її пільгового стажу за Списком № 2 згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, вказує на те, що оскаржуване рішення від 28.11.2024 року № 057150013209, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії, є повністю законним та обґрунтованим.
Зокрема, як зазначається відповідачем у відзиві, на дату звернення позивачки із заявою про призначення пенсії її страховий стаж становив 30 років 11 місяців 25 днів, у тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 2 роки 5 місяців (Список № 1 - 1 рік 5 місяців, Список № 2 - 1 рік), що недостатньо для призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду документів, які були додані позивачкою до вказаної заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди згідно з пільговою довідкою ПАТ "ММК ім. Ілліча" від 29.03.2016 року № 435, оскільки вказана довідка була видана більш раннім строком (29.03.2016 року), ніж дата заяви про призначення пенсії, а пільговий стаж не відповідає відомостям спеціального стажу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: період з 01.01.2000 року по 31.05.2001 року закодовано як ЗПЗ013А1, що передбачено Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (наказ Мінфіну від 14.04.2015 року № 435) як роботу за Списком № 1, а період стажу з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року закодовано як ЗПЗ013Б1 - роботу за Списком № 2.
Водночас, відповідач зауважує на тому, що професії, за якими працювала позивачка у спірні періоди, не віднесені до Списку № 2 за постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, тож не можуть бути зараховані до пільгового стажу за Списком № 2.
Оскільки на дату звернення за призначенням пенсії позивачка не набула необхідного пільгового стажу за Списком № 2, рішенням від 28.11.2024 року № 057150013209 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Серед іншого, відповідач також вказує на те, що саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та здійснює підготовку документів для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію у питаннях стосовно призначення пенсії, при цьому суд не може підміняти пенсійний орган, який є уповноваженим на виконання функцій із розрахунку, призначення, перерахунку пенсій громадянам.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/8502/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Одночасно вказаною ухвалою суду було частково задоволено клопотання позивачки та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивачка у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
22.11.2024 року позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою (разом із доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
28.11.2024 року за наслідками розгляду цієї заяви відповідачем було прийнято рішення № 057150013209, яким позивачці було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність на дату звернення необхідного пільгового стажу за Списком № 2.
Як видно зі змісту даного рішення, при розгляді заяви до пільгового стажу позивачки не було зараховано періоди:
- згідно з довідкою від 04.01.2011 року № ЛПЦ-4500 Маріупольського комбінату "імені Ілліча" за період роботи з 19.03.1997 року по 10.04.2001 року, оскільки вона видана задовго до звернення за призначенням пенсії, підприємство знаходиться на окупованій території, а надана довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637;
- згідно з пільговою довідкою від 29.03.2016 року № 435 ПАТ "ММК імені Ілліча" за період роботи з 01.06.2002 року по 09.08.2006 року за Списком № 2, оскільки вона видана задовго до звернення за призначенням пенсії, підприємство знаходиться на окупованій території, а пільговий стаж не відповідає відомостям про спецстаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пільговий стаж за Списком № 1 з 01.01.2000 року по 31.05.2001 року і за Списком № 2 з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року було зараховано згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з оскаржуваним рішенням страховий стаж позивачки склав 30 років 11 місяців 25 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 1 рік, та за Списком № 1 - 1 рік 5 місяців, вік позивачки на дату звернення - 59 років.
Відповідно до наведеного у вищевказаному рішенні висновку позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю стажу роботи на пільгових умовах за Списком 2.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Як видно зі змісту спірного рішення від 28.11.2024 року № 057150013209, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у неї на дату звернення необхідного пільгового стажу за Списком № 2.
Суд зауважує, що спірними у цій справі є періоди роботи позивачки з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року, жодних позовних вимог стосовно інших періодів трудової діяльності позивачкою не заявлено.
З огляду на це, враховуючи зміст частини 2 статті 9 КАС України, при розгляді даної справи судом надається оцінка спірному рішенню у межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Також право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється положеннями статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), однак із урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15).
За змістом пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року) право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13 Закону № 1788-ХІІ є застосовною відносно тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
При цьому застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ не ставиться Конституційним Судом України в залежність від тривалості роботи на відповідних посадах або від періодів роботи, щодо яких виникає питання про можливість їх зарахування до пільгового стажу.
Тобто, основною умовою для застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ за рішенням Конституційного Суду України є те, що особа мала працювати до 01.04.2015 року на посаді, яка віднесена у встановленому порядку до Списку № 1 або Списку № 2.
Судом установлено, а відповідачем не заперечується, що до 01.04.2015 року позивачка працювала за професіями (посадами), віднесеними до Списків № 1 і № 2, що були чинними у відповідні періоди роботи позивачки до 01.04.2015 року, що підтверджується рішенням відповідача від 28.11.2024 року № 057150013209, розрахунком стажу позивачки (форма РС-право) та записами у трудовій книжці позивачки.
Таким чином, на позивачку, при визначенні її права на пенсію за віком на пільгових умовах, розповсюджується дія як Закону № 1058-IV, так і Закону № 1788-ХІІ.
Разом із цим, норми Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ, як було вказано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, регулюють одне і те ж коло відносин та явно суперечать один одному, що порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, за яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги обставини справи, у цьому разі підлягають застосуванню положення Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018(746/15), як більш сприятливі для позивачки з точки зору вимог до мінімального пенсійного віку та стажу.
Порядок підтвердження стажу роботи регламентується статтею 62 Закону № 1788-ХІІ.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ (яка кореспондуються зі статтею 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 від 05.07.1983 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 10: 01.06.2002 року - переведена контролером у виробництві чорних металів 5 р. при ЛПЦ-4500 (у ВТК) - гаряча ділянка робіт;
- № 10: 09.08.2006 року - переведена оператором ЕВМ.
Вказані записи у трудовій книжці позивачки здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачем.
Позивачкою було додатково надано уточнюючу довідку від 29.03.2016 року № 435, що видана ПАТ "ММК імені Ілліча", відповідно до якої позивачка у період з 01.06.2002 року по 09.08.2006 року працювала на підприємстві повний робочий день та виконувала роботи у прокатному виробництві за професією (посадою) контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, що передбачена Списком № 2, розділом 3, підрозділом 2, пунктом "а" (постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36).
Отже, записами у трудовій книжці позивачки та уточнюючою довідкою ПАТ "ММК імені Ілліча" від 29.03.2016 року № 435 повністю підтверджується, що позивачка у спірні періоди працювала за професією (посадою), яка була віднесена до Списків № 2, що були чинними у відповідні періоди роботи позивачки (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1992 року № 162 та від 16.01.2003 року № 36).
З огляду на це, судом не приймаються до уваги викладені у відзиві доводи відповідача із посиланням на постанову Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
Судом також відхиляються наведені у відзиві та спірному рішенні доводи відповідача щодо відсутності підстав для врахування вищевказаної уточнюючої довідки при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії на пільгових умовах.
Зазначена довідка була видана підприємством, яке на момент її видачі знаходилось на підконтрольній Україні території (при цьому видача довідки до звернення за призначенням пенсії жодним чином не впливає на дійсність довідки), містить усі необхідні реквізити та відомості, підписана уповноваженими особами, засвідчена печаткою підприємства.
При цьому суд зауважує, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке наразі знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на належне пенсійне забезпечення, у тому числі з урахуванням пільгового стажу.
Крім того, суд зазначає, що на працівника не покладено обов'язку стосовно подання звітності для внесення інформації до Реєстру застрахованих осіб. Такий обов'язок за законом покладено на страхувальника, саме на підставі наданої страхувальником звітності Пенсійний фонд вносить відповідну інформацію про працівника до Реєстру застрахованих осіб.
Отже, на працівника не може бути покладено і відповідальність не неправильне або неточне подання страхувальником звітності для внесення інформації про трудові відносини із працівником до Реєстру застрахованих осіб.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що довідка ПАТ "ММК імені Ілліча" від 29.03.2016 року № 435 мала бути врахована відповідачем при розгляді заяви позивачки та прийнятті спірного рішення, а періоди з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року підлягали зарахуванню до її пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто позивачка, як громадянка України, у розрізі цієї справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
З огляду на викладене, рішення відповідача від 28.11.2024 року № 057150013209, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, із посиланням на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача про дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду в питаннях призначення та перерахунку пенсій суд зазначає про таке.
На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Суд зауважує, що у даному випадку позивачкою заявлені вимоги стосовно зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву від 22.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (тобто без вимог про зобов'язання призначити пенсію), із зарахуванням до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 спірних періодів роботи.
При цьому судом установлено, що періоди роботи з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивачки за Списком № 2 згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час розгляду її заяви та прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.
Відтак, у даному разі повноваження відповідача щодо здійснення повторного розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до її пільгового стажу за Списком № 2 спірних періодів, не є дискреційними.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі відповідного клопотання ухвалою суду від 11.12.2024 року позивачці було відстрочено сплату судових витрат до винесення судового рішення у цій справі.
Судом установлено, що станом на момент прийняття даного рішення судові витрати позивачкою не сплачені.
Згідно з частиною 2 статті 133 КАС України у разі, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами згідно з судовим рішенням у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір судових витрат у зв'язку з розглядом даної справи судом (з огляду на подання позовної заяви в електронній формі) становить 968,96 грн, доказів понесення інших судових витрат позивачкою суду не надано.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).
Судом були задоволені пов'язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з чим до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у цій справі підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись нормами Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057150013209 від 28.11.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 22.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.06.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 09.08.2006 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2 згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) до Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у зв'язку з розглядом даної справи судом в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Повне судове рішення складене 07 березня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І. Бабіч