Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 березня 2025 року Справа№200/8353/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування та невиплати ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-BP;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну (основну) пенсію по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, встановлену частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, з 01.10.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13.11.2024 року відповідачем листом № 30984-29104/А-02/8-0500/24 було відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р (ІІ)/2021 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, з 01.10.2024 року.
Із зазначеною відповіддю відповідача позивач не погоджується та вважає його дії щодо ненарахування та невиплати пенсії у вказаному вище розмірі - протиправними.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.
Зокрема, відповідач зазначає про те, що з 01.01.2015 року визначення розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, було віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Водночас, діяльність усіх пенсійних органів здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, пенсійні органи зобов'язані виконувати чинні акти Уряду та дотримуватись установлених норм законодавства.
Посилаючись на норму частини 2 статті 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини 1-2 статті 23 та пункти 20 і 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, відповідач у відзиві вказує, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються в порядку, визначеному статтею 73 зазначеного Закону. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. При цьому будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на таке, як зазначає відповідач у відзиві на позов, пенсійний орган не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги, у тому числі позивачу (оскільки в даному разі бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі, заявленому в позові, відповідачу не передбачено).
Крім того, відповідач у відзиві звертає увагу суду також на те, що позивач із заявами стосовно проведення перерахунку пенсії до органів Пенсійного фонду України не звертався, а відповідних рішень про відмову в перерахунку пенсії позивача не приймалось.
Позивачем було надано до суду відповідь на відзив, у якій позивач проти викладених у відзиві доводів відповідача заперечує та просить суд повністю задовольнити позов.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8353/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Як видно зі змісту доданих до позову копій пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 07.09.2009 року, посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.12.2019 року, довідок МСЕК серії ДОН-07 № 072946 від 03.09.2009 року і серії ДОН-04 № 039384 від 03.09.2009 року, позивач є особою з інвалідністю 3 групи (має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни), із втратою 30% працездатності (безстроково), та є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
29.10.2024 року позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р (ІІ)/2021 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, з 01.09.2024 року.
Відповіді на звернення від 29.10.2024 року позивачем до суду не надано.
Разом із тим, позивачем до матеріалів справи надано копію листа відповідача № 30984-29104/А-02/8-0500/24 від 13.11.2024 року, складеного на звернення представника позивача від 23.10.2024 року, в якому відповідач повідомив, що перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком з 01.09.2024 року законодавством не передбачений.
Таким чином, відповідач фактично відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії, виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначаються нормами Закону № 796-XII.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: категорія 1 - особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями статті 54 Закону № 796-XII (у редакції Закону України № 230/96-ВР від 06.06.1996 року) було, серед іншого, передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII статтю 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції, відповідно до якої було встановлено: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
У рішенні від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України зазначив про те, що положення частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини 3 статті 54 цього Закону в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У вказаному вище рішенні від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме - через три місяці з дня ухвалення цього рішення.
29.06.2021 року на виконання зазначеного рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 прийнято Закон України № 1584-ІХ, яким було внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, у тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ (у редакції Закону України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Відтак, статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 року за № 1584-ІХ були визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
З приводу цього Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 зазначив про таке.
Частиною 3 статті 3 та статтею 48 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Зазначені вище положення Основного Закону України зобов'язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту, тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Але держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Згідно зі статтею 16 Конституції України установлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
У рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, серед іншого, на тому, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.
Статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України встановив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, як гарантію їх соціального захисту.
Покладення Конституцією України на державу обов'язку захищати постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб вказує на особливий статус цих осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров'я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.
У рішенні від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210), дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак у разі зміни такого регулювання, вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Проте держава, в особі Кабінету Міністрів України, визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
Також у зазначеному вище рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.
У рішенні від 03.04.2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині 1 статті 3, частині 2 статті 8, статті 16, частині 3 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 50 Конституції України.
У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого рішення від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував те, що Законом України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ Верховна Рада України повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме - визначила у частині 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного Закону в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 зазначив, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (стосовно внесення змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень Уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано згідно із Законом № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку, що прийняттям Закону України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ не досягаються, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
У пункті 3 резолютивної частини згаданого вище рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. При цьому Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
Оскільки внесеними Законом України від 29.06.2021 року № 1584-ІХ змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, ніж ті, що передбачені зазначеною статтею в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 констатував, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних у цій справі правовідносин необхідно застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
Вказані висновки Верховного Суду в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час розгляду даної справи та ухвалення рішення.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 54 Закону № 796-XII в редакції, яка передбачає право позивача на отримання пенсії у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач не звертався за перерахунком пенсії, виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком, спростовуються наданими до справи доказами (зокрема, копією листа від 13.11.2024 року № 30984-29104/А-02/8-0500/24).
Щодо обраного способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування та невиплати позивачу державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
У даному випадку відповідачем були вчинені активні дії шляхом надання письмової відмови позивачу в перерахунку (та виплаті) пенсії, виходячи з розміру 6-ти мінімальних пенсій за віком, викладеної у листі від 13.11.2024 року № 30984-29104/А-02/8-0500/24.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи викладене та наведені у цьому рішенні висновки суду, з метою забезпечення повного, належного та ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати частину 2 статті 9 та статтю 245 КАС України і задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, встановлену частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року та статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, з 01.10.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, із застосуванням положень частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись нормами Конституції України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-BP.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, встановлену частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, з 01.10.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Повне судове рішення складене 07 березня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І. Бабіч