Справа № 466/10481/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 33/811/266/25 Доповідач: Партика І. В.
20 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Коноваленко Єлизавети Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Коноваленко Єлизавети Олександрівни на постанову Шевченківського районного суд м. Львова від 17 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_1
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 10 жовтня 2024 року о 15:50 год. м. Львів, вул. Шевченка, 128, керуючи транспортним засобом марки «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги у перевезені пасажирів без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання та без одержання ліцензії на провадження даного виду діяльності, а також без одержання дозволу на здійснення пасажирських перевезень, чим порушив п. 24 ст. 7 та ст. 20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», чим скоїв правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Коноваленко Є.О., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить, постанову скасувати, а справу закрити за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Наголошує, що постанова суду першої інстанції є протиправною, оскільки ОСОБА_1 не було забезпечено право на захист та не надано можливості висловити свою позицію.
Звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання адвоката про відкладення розгляду справи та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції є неналежними доказами, матеріали справи не містять даних, які підтверджують систематичність господарської діяльності ОСОБА_1 , у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме послуги він надавав з перевезення також відсутня інформація, що він отримував кошти за дані послуги.
ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року не прибув, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Коноваленко Є.О. просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Коноваленко Є.О, яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Також, згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 та ч. 9 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Окрім того, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Крім того, за змістом ст. 3, 4, 42 Господарського кодексу України, п.14.1.36 Податкового кодексу України підприємництво, як вид господарської діяльності, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, одними із ознак підприємництва, що відрізняють його від іншої діяльності є систематичність таких дій та обов'язково мета - одержання прибутку. Питання пов'язані із фактичним здійсненням підприємництва підлягають обов'язковому з'ясуванню, доказуванню відповідними належними та допустимими доказами під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Про вищевказані обставині обов'язково має бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП в частині визначення вказаних дій є бланкетною та відсилає до встановленого законом порядку Державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду не в достатній мірі дослідив наявні матеріали.
Зміст постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП.
Зокрема, постанова місцевого суду повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Крім цього, у постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення доказів, на які посилається правопорушник.
Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, місцевим судом не було досліджено докази, які містяться у матеріалах справи, не надано їм правової оцінки.
З постанови суду першої інстанції вбачається, що суддя лише формально зазначив обставини події, які мали місце 10 жовтня 2024 року, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №128603 від 10 жовтня 2024 року, з покликанням на фотокопію, рапорт працівника поліції та прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Так із змісту протоколу про адміністративне правопорушення у провину ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 24 ст. 7 та ст. 20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Проте судом не враховано, що основними ознаками підприємництва, що відрізняють його від іншої діяльності є систематичність таких дій та обов'язково мета - одержання прибутку, разом з тим судом не встановлено чи здійснював ОСОБА_1 таку діяльність систематична та чи отримував він прибуток за надані послуги.
Наведене, на переконання апеляційного суду свідчить про те, що суд першої інстанції, не дотримався принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Враховуючи наведене, з огляду на приписи ст.ст. 245, 268, 280, 294 КУпАП, постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. При новому судовому розгляді слід всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати усі обставини справи, перевірити чи здійснював ОСОБА_1 перевезення пасажирів систематично та чи отримував він прибуток від здійснення таких перевезень, надати належну оцінку доказам, долученим до матеріалів справи, встановивши наявність чи відсутність в діях його складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу адвоката Коноваленко Єлизавети Олександрівни - задоволити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - скасувати та прийняти нову постанову, якою матеріали провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП скерувати на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.