Справа № 509/7595/24
25 березня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 (поза межами приміщення суду)
захисника ОСОБА_4 (поза межами приміщення суду)
розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження № 22024050000003281 від 01.10.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 12.02.2025 р. відносно обвинуваченої ОСОБА_6 був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання вартою, терміном до 12.04.2025 р. без визначення розміру застави.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з посиланням на своє письмове клопотання, просив суд продовжити у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів без альтернативи внесення застави, враховуючи, що згідно ст. 12 КПК України, остання обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує їй у випадку визнання винною у скоєнні вищевказаного тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, у незаконний спосіб попередити інших осіб, з якими підтримувала контакти для здійснення протиправної діяльності на шкоду інтересам національної безпеки України, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися злочинною діяльністю, в тому числі, сховати чи спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, попередити інших осіб, із якими вона підтримувала контакт для здійснення протиправної діяльності на шкоду національним інтересам України про необхідність зміни акаунту чи способів зв'язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину, у тому числі іншими особами, а також, змінити місце проживання та умисно переховатись від суду та у будь-який момент покинути межі території України, будучи громадянкою рф, документованою паспортом країни-агресора - виїхати на окуповану чи непідконтрольну територію України, проти чого заперечували обвинувачена та її захисник, приймаючи участь в засіданні в режимі відеоконференції, вважаючи, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому, з урахуванням першої судимості ОСОБА_6 , її віку, просили суд, відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обравши відносно обвинуваченої міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно ст. 12 КПК України, обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України (поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану), санкція за який передбачає позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує їй у випадку визнання винною у скоєнні вищевказаного тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, у незаконний спосіб попередити інших осіб, з якими підтримувала контакти для здійснення протиправної діяльності на шкоду інтересам національної безпеки України, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися злочинною діяльністю, в тому числі, сховати чи спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, беручи до уваги той факт, що обвинувачена в умовах воєнного стану ініціативно надавала допомогу представнику іноземної держави у веденні підривної діяльності проти України, зважаючи на лояльність обвинуваченої до рф, громадянкою якою являється, і яка здійснює збройну неспровоковану агресію проти України, існує ризик вчинення цього ж чи аналогічного злочину, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме: маючи доступ до власних облікових записів в застосунку «Телеграм» може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення нею протиправних дій та повідомити осіб, котрим вона поширювала відповідну інформацію та які також можуть видалити сліди переписок із нею, а також, змінити місце проживання та умисно переховатись від суду та у будь-який момент покинути межі території України, будучи громадянкою рф, документованою паспортом країни-агресора - виїхати на окуповану чи непідконтрольну територію України, а тому, з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченої та скоєного нею тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вищенаведені обставини, на думку суду, в достатній мірі підтверджують існування ризиків можливих спроб переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що підстави обрання виключного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 є цілком обґрунтованими, беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України - застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті, тобто, тримання під вартою.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 цього Кодексу - має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
З урахуванням тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненого в умовах воєнного стану, санкція за який передбачає позбавлення волі від 5-ти до 8-ми років, а також, беручи до уваги вищевказані підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 цього Кодексу, а також громадянство рф обвинуваченої, воєнний стан в Україні, суд вважає необхідним в даному випадку не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,199,331 КПК України, суд, -
1.Клопотання прокурора - задовольнити ;
2.Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк до 23 травня 2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1