Справа № 509/415/25
24 березня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
24 січня 2025 року, представниця ОСОБА_1 адвокат Бодюл А.І. звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з названим позовом, в якому просила суд, розірвати шлюб між позивачкою та відповідачем, зареєстрований 22.09.2018 року Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 112), в якому у подружжя народилися малолітні діти : син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що сімейне життя між подружжям не склалось через суперечки, конфлікти, різні характери та погляди на сімейне життя, а також моральні та духовні цінності, наслідком чого стали непорозуміння по всім життєвим питанням, зокрема щодо сімейних відносин, ведення спільного господарства, а також втрати почуття любові, що призвело до негативного ставлення один до одного, подружні відносини і шлюбні стосунки між ними фактично припинились, сторони не проживають разом і не ведуть спільного господарства з 23.01.2025 р. через застосування до позивачки з боку відповідача домашнього насильства, через що позивачка зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами, наслідком якої стало винесення інспектором СРПП ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 від 22.01.2025 р., а також талон-повідомлення ЄО № 627 від 23.01.2025 р. про спричинення відповідачем ОСОБА_2 - ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому вважає, що шлюб сторін носить формальний характер, подальше збереження шлюбу неможливо, і розірвання шлюбу буде відповідати свободам та інтересам позивачки та малолітніх дітей, з якими вона на сьогодні проживає у своїх батьків, а також залишити проживати обох дітей разом з позивачкою, стягнувши з відповідача на користь позивачки судовий збір 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу 3000 грн.
Представниця позивачки надіслала до суду заяву, в якій підтримала позов ОСОБА_1 , який просила задовольнити та слухати справу без їхньої участі (а.с. 23-27).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, надіславши до суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову, який він визнав та задовольнити його (а.с. 19-21).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що офіційний шлюб між позивачкою та відповідачем був зареєстрований 22.09.2018 року Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 112), в якому у подружжя народилися малолітні діти : син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 22.09.2018 р. та копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 13.12.2018 р. та серії НОМЕР_3 від 10.03.2023 р. (а.с. 4,12,13).
З матеріалів справи вбачається, що сімейне життя між подружжям не склалось через суперечки, конфлікти, різні характери та погляди на сімейне життя, а також моральні та духовні цінності, наслідком чого стали непорозуміння по всім життєвим питанням, зокрема щодо сімейних відносин, ведення спільного господарства, а також втрати почуття любові, що призвело до негативного ставлення один до одного, подружні відносини і шлюбні стосунки між ними фактично припинились, сторони не проживають разом і не ведуть спільного господарства з 23.01.2025 р. через застосування до позивачки з боку відповідача домашнього насильства, через що позивачка зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами, наслідком якої стало винесення інспектором СРПП ВнП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 від 22.01.2025 р., а також талон-повідомлення ЄО № 627 від 23.01.2025 р. про спричинення відповідачем ОСОБА_2 - ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому на думку суду, шлюб сторін носить формальний характер, подальше збереження шлюбу неможливо, і розірвання шлюбу буде відповідати свободам та інтересам позивачки, яка разом з дітьми на сьогодні проживає у своїх батьків, так як малолітні діти неодноразово були свідками домашнього насильства відповідача по відношенню до позивачки (а.с. 14,15).
Статтею 24 СК України передбачено - шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу - не допускається.
Одночасно, статтею 56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку допомогою фізичного або психічного насильства - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 24 СК України передбачено - шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу - не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу, якою передбачено - позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст. 112 ч. 2 СК України, суд з?ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При таких обставинах, з урахуванням визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що сім'я розпалась остаточно і зберегти її неможливо, а збереження сім'ї в даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин - буде суперечити інтересам та свободам позивачки, малолітніх дітей і моральним засадам суспільства, а тому позов в частині розірвання шлюбу слід задовольнити.
Статтею 160 СК України передбачено - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно із ст. 161 СК України - якщо матір та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
Позивачка просить суд, крім розірвання шлюбу, залишити дітей проживати разом з нею, проти чого не заперечував відповідача згідно письмової заяви його представника адвоката Пасічник О.В., в якій вона вказала, що сторона відповідача не заперечує проти позовних вимог позивачки ОСОБА_1 і просила суд, розглянути справу у спрощеному порядку, задовольнивши позов (а.с. 19-21).
Враховуючи викладене, суд вважає, що в питанні місця проживання дітей, у відповідача відсутні заперечення, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги - здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою - є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги і встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 111).
Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат, як і витрати на сплату судового збору згідно ст. 141 ЦПК України на суму 1211,20 грн., як підтверджені документально (а.с. 1).
Таким чином, беручи до уваги, що витрати на професійну правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 надані адвокатом Бодюл А.І. підтверджені документально, враховуючи договір про надання правничої допомоги № 19 від 23.10.2025 р., акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до вказаного договору на суму 3000 грн. та розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу у справі про розірвання шлюбу від 24.01.2025 р. з детальним описом наданих послуг та кількістю витрачених годин на консультацію, складання позову з додатками та супровід справи - вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на суму 3000 грн. (а.с. 7-10).
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,191,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 24,56,104,111,105,109,110,112,160,161 СК України, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити ;
2. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.09.2018 року Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 112) - розірвати ;
3. Малолітніх дітей : сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити проживати з матір?ю ОСОБА_1 ;
4. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2025 р.
Суддя Гандзій Д.М.