Провадження № 2-з/470/2/25
Справа № 470/197/25
24 березня 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
21 березня 2025 року заявник через свого представника адвоката Терлецьку Т.О. звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.
В позові зазначив, що 24 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2016 року шлюб між нами був розірваний, а діти залишилися проживати разом з матір'ю. Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2016 року на користь ОСОБА_2 з нього було стягнуто аліменти на дітей, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01 червня 2016 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, у зв'язку з чим він забрав дітей до себе у село Маліївка Баштанського району Миколаївської області. На дітей він отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але банківський рахунок в АТ «Ощадбанк», на який приходить пенсія, 05 березня 2025 року відповідачем був арештований, у зв'язку з наявною у нього заборгованістю по аліментам, у розмірі 264619, 40 грн. Вважаючи дії відповідача стосовно нарахування йому заборгованості по аліментах протиправною, через смерть колишньої дружини, позивач просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах в зазначеному розмірі та зобов'язати відповідача закрити виконавче провадження про їх сплату.
Того ж дня заявник через свого представника адвоката Терлецьку Т.О. звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області із заявою про забезпечення вказаного позову, у якій просив забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з карткового рахунку в АТ «Ощадбанк», оскільки вказана обставина ставить його та неповнолітніх дітей у скрутне матеріальне становище.
Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, суд дійшов наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 ст.150 вказаного Кодексу позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в пунктах 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
За викладених обставин заява заявника про забезпечення позову є необґрунтованою в частині існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення майбутнього позову.
Крім того, такого способу забезпечення позову як зобов'язання відповідача зняти арешт з карткового рахунку, вимоги чинного цивільного процесуального законодавства не передбачають.
Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця передбачений ст.ст.447-453 ЦПК України, однак заявник у вказаному порядку з відповідною скаргою до суду не звертався.
Аналізуючи вказане, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову заявника є необґрунтованою а тому не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст.1-18, 149-150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С. А. Луста