Справа № 697/1462/24
Провадження № 2/697/111/2025
(ЗАОЧНЕ)
25 березня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє представник - адвокат Бовшик Микола Юрійович звернулась в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2023 близько 22.00 год., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 раптово, без жодних на те причин, без сварок і попереджень, з особливою жорстокістю та прямим умислом наніс ОСОБА_1 скляною пляшкою два удари в область голови. У подальшому, відбігши на відстань близько 150 метрів та побачивши, що потерпіла наздоганяє його, продовжуючи тримати в правій руці скляну пляшку, наніс нею ще три удари в область лівої частини обличчя, та тим самим спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, крововиливів обличчя, рани верхньої губи, перелому першого зуба верхньої щелепи зліва та вестибулярної пластинки альвеолярного відростку в ділянці першого та другого зубів верхньої щелепи зліва, що згідно з висновком експерта № 02-01/594 від 17.07.2023 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після нанесення позивачу тілесних ушкоджень вона викликала на місце події поліцію та звернулася до Канівської ЦРЛ для отримання медичної допомоги.
01.08.2023 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 697/1610/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн.
Внаслідок нанесених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_2 їй довелося проходити лікування для відновлення здоров'я спочатку в Канівській ЦРЛ, а вже потім відновлювати зуби.
Під час лікування позивачкою було витрачено на лікування 59 999,25 грн., що підтверджуються відповідними квитанціями на придбання ліків та лікування в стоматологічному кабінеті.
Зважаючи на те, що були пошкоджені зуби та щелепа, вона зазнала крім надзвичайного сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися. Це здійснювати було неможливо, у зв'язку з чим, позивач постійно відчувала сильний біль у шлунку.
Окрім матеріальної шкоди ОСОБА_1 було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , оскільки вона зазнала фізичного болю, було завдано тілесних ушкоджень, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки позивач була змушена докладати додаткові зусилля для захисту свої прав і для лікування у закладах охорони здоров'я.
Завдану ОСОБА_1 моральну шкоду вона оцінює у 50 000,00 грн.
З огляду на вказані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 59 999,25 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.25).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.55).
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бовшик М.Ю. в судове засідання не з'явились, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримують, просять задовольнити, проти винесення заочного рішення суду не заперечують (а.с.52).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на веб-сайті суду. Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді, вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 по справі № 697/1610/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн. (а.с.8).
Як вбачається з вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 по справі № 697/1610/23, ОСОБА_2 11.06.2023 близько 22.00 год., більш точного часу не встановлено, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою нанесення тілесних ушкоджень, перебуваючи поблизу потерпілої ОСОБА_1 , яка знаходилась біля вищевказаного будинку, тримаючи в правій руці скляну пляшку, якою наніс потерпілій два удари в область голови. У подальшому, відбігши на відстань близько 150 метрів та побачивши, що потерпіла наздоганяє його, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 , продовжуючи тримати в правій руці скляну пляшку, наніс нею ще три удари в область лівої частини обличчя, та тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, крововиливів обличчя, рани верхньої губи, перелому першого зуба верхньої щелепи зліва та вестибулярної пластинки альвеолярного відростку в ділянці першого та другого зубів верхньої щелепи зліва, що згідно з висновком експерта № 02-01/594 від 17.07.2023 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вказаний вирок суду у справі № 697/1610/23 набрав законної сили 10.11.2023.
Відповідно до висновку комп'ютерної томографії № 3915 від 12.06.2023, ОСОБА_1 проводилась томографія головного мозку, висновок - МСКТ ознак патологічних змін речовини головного мозку на момент сканування не виявлено (а.с.9).
Відповідно до виписки-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 3257(23), 12.06.2023 ОСОБА_1 була госпіталізована до неврологічного відділення КНП «Канівська БЛ» з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, посткомоційний синдром. Забійна поширена гематома лівої половини обличчя. Забійна рана верхньої губи зліва, обох колін. Синуативний тривожно-невротичний синдром (а.с.9-зворот - 10).
Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дійсно зверталася до лікаря-стоматолога 11.08.2023 з приводу отриманих травм обличчя, а саме: в/губи зліва та підочної ділянки зліва; травми фронтальних зубів в/щелепи (1, 2, 3 зубів) (а.с.10-зворот).
З інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 19.06.2023 по 21.06.2023 (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження матеріальної шкоди було надано фіскальні чеки на загальну суму 59 999,25 грн. за придбання медикаментів, лікарських засобів та лабораторних досліджень (а.с.12-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 беззаперечно встановлена відповідним судовим рішенням, а саме вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2023 по справі № 697/1610/23, а тому позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі. За таких обставин, суд вважає за необхідне позов про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити і стягнути з відповідача 59 999,25 грн. на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне:
За змістом частини першої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.
Отже, в судовому засіданні є доведеним той факт, що позивачу були спричинені моральні страждання відповідачем ОСОБА_2 , які призвели до погіршення здоров'я, а тому, враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних та фізичних страждань, яких зазнала позивач, враховуючи завдані тілесні ушкодження, що спричинила емоційний біль позивачки, що вона зазнала під час лікування, пережила стрес викликаний хвилюванням за своє життя, та біль після отриманих тілесних ушкоджень від відповідача, позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, необхідність відвідування органів досудового розслідування, підготовку заяв та судових позовів, вимушених змін в організації побуту, суд вважає, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн. є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.
При цьому вказаний розмір, на думку суду, не сприятиме безпідставному збагаченню позивача.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 59 999,25 грн. та моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн., оскільки вважає, що відповідач повинен відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, як особа, яка завдала позивачу шкоди його здоров'ю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн., так як позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову.
Керуючись, ст.ст. 11, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76-82, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду на лікування в розмірі 59 999,25 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, 25 копійок) та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок), а всього в розмірі 74 999,25 грн. (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, 25 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Б . К . Скирда