Іменем України
26 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/57/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра»
код ЄДРПОУ 30050930, вул. Машинобудівників, буд. 5-а, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліська картопляна компанія»
код ЄДРПОУ 37593194, вул. Центральна, б. 134А, с. Іванівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432
про стягнення 259 745,37 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліська картопляна компанія» про стягнення 259 745,37 грн, з яких 133 901,53 грн боргу з оплати техніки, 92 119,16 грн пені та 33 724,68 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №00221-21СТ від 06.05.2021 та додаткової угоди до нього в частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем сільськогосподарської техніки.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвала суду від 29.01.2025 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 29.01.2025, про що свідчать довідки Господарського суду Чернігівської області про доставку електронного листа.
Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
06.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра» (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Поліська картопляна компанія» (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №00221-21СТ (надалі - Договір).
24.12.2021 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни до Розділу 2 договору «Вартість техніки» та в Таблицю 2 Специфікації.
Згідно з п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.6, 3.1, 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди №2:
- у відповідності з цим договором і в порядку, передбаченому ним нижче Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах відстрочки сплати вартості сільськогосподарську техніку (далі - Техніка), вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в Специфікації/Специфікаціях (Додаток №1) до цього Договору, яка/які є його невід'ємною частиною;
- вартість одиниці та загальна вартість Техніки в гривні, а також еквівалент вартості Техніки в валюті Євро/Долар США та курс (Гривні до Євро/Долара США), згідно з яким на момент укладення цього Договору розраховувався гривневий еквівалент вартості Техніки в Євро/Доларах США, визначаються в Специфікації до цього Договору;
- оплата вартості Техніки здійснюється у національній валюті України (Гривні) по збільшеному на 1,5 % курсу (Гривні до Євро/Долара США), який визначається НБУ на день здійснення платежу в рахунок оплати Техніки. Сума належна до сплати визначається згідно курсу НБУ на день здійснення платежу в рахунок оплати Техніки, який збільшується на 1,5%;
- ціна Договору складається з загальної вартості одиниць Техніки, визначеної в Специфікації;
- Покупець оплачує вартість Техніки (стаття 2 Договору, Специфікація) шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок Продавця;
- кількість платежів, їх розміри та строки сплати визначаються в Специфікації до цього Договору.
У Специфікації до Договору (Додаток №1) сторони погодили, зокрема:
- найменування Техніки: навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe M35W; кількість: 1 од., рік випуску 2019, загальна вартість з ПДВ у Гривні: 915 189,00, загальна вартість у валюті еквіваленту з ПДВ: 27 500,00 Євро; вартість техніки з ПДВ у Гривні: 2 480 301,00.
- графік платежів: 1-й платіж (завдаток) до 01.12.2021, 30% від загальної вартості договору; 2-й платіж до 31.10.2022, 70% від загальної вартості договору;
- строк поставки: до 31.12.2021 за умови отримання 30% оплати техніки.
Цей договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до моменту повного виконання його сторонами взятих на себе у відповідності з умовами цього Договору зобов'язань (п.10.3 договору).
Відповідач перерахував на рахунок позивача плату за навісний розкидач мінеральних добрив у сумі 852 433,07грн, а саме: у сумі 33 279,60грн згідно з платіжною інструкцією від 12.05.2021 №15912; у сумі 261 291,44грн згідно з платіжною інструкцією від 01.12.2021 №21098; у сумі 360 000,00грн згідно з платіжною інструкцією від 03.11.2022 №4082032; у сумі 97 862,03грн згідно з платіжною інструкцією від 10.11.2022 №4082038; у сумі 100 00,00грн згідно з платіжною інструкцією від 21.11.2022 №4082063.
30.12.2021 позивач передав, а відповідач отримав навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe M35W, вартістю 852 433,07грн, що підтверджується видатковою накладною №0000132332 від 30.12.2021, довіреністю №87 від 21.12.2021, виданою ТОВ «Поліська Картопляна компанія», та актом приймання-передачі техніки від 30.12.2021.
Як зазначає позивач, відповідач на виконання умов договору частково виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати Техніки, а саме, здійснив часткову оплату у сумі 24 458,09 Євро.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 3 041,91 Євро (27 500,00 - 24 458,09), що станом на день подання позову (20.01.2025) становить 133 901,53грн.
Крім того, відповідно до положень п. 7.2 Договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 01.11.2022 по 20.01.2025 у сумі 92 119,16грн та відповідно до п.7.5 Договору - штраф у сумі 33 724,68грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №00221-21СТ від 06.05.2021 підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладання даного договору сторонами не оспорюється.
Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.
За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У Специфікації сторонами визначено еквівалент вартості Техніки в розмірі 27 500,00Євро, а Договором в редакції Додаткової угоди від 24.12.2021 - умови оплати Техніки (у національній валюті України, по збільшеному на 1.5% курсу Євро, який визначається НБУ на день платежу) та строк останнього платежу - до 31.10.2022.
Отже, вартість Техніки становить 27 500,00Євро, а останнім днем, коли відповідач зобов'язаний був здійснити оплату вартості Техніки є 31.10.2022.
Суд установив, що позивач належним чином виконав умови договору, поставив відповідачу Техніку вартістю 27 500,00 Євро. Відповідач порушив договірні зобов'язання, не сплатив повну вартість поставленої Техніки в установлений Договором строк.
За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відтак, неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).
Відповідно до п.7.2 Договору у випадку прострочення оплати за Техніку Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Техніки за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день повної оплати заборгованості включно.
Згідно з п. 7.5 Договору у разі порушення покупцем строків оплати будь-якого з платежів, крім завдатку, більше ніж на 5 банківських днів, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 30% від суми простроченого оплатою платежу.
Позивачем пред'явлено до стягнення: пеню за період з 01.11.2022 по 20.01.2025 у сумі 92 119,16грн та штраф у сумі 33 724,68грн.
Перевіривши розрахунки позивача, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем оплати за Техніку, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано пред'явлено до стягнення пеню у сумі 92 119,16грн та штраф у сумі 33 724,68грн.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідачем не надано заперечень щодо наявності заявленої до стягнення заборгованості, її розміру, не подано доказів про відсутність боргу та про те, що заборгованість є меншою.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 259 745,37 грн, з якої 133 901,53 грн боргу з оплати техніки, 92 119,16 грн пені та 33 724,68 грн штрафу.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання даного позову до суду сплачено 3 896,19грн судового збору.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 896,19грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліська картопляна компанія» (код ЄДРПОУ 37593194, вул. Центральна, б. 134А, с. Іванівка, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра» (код ЄДРПОУ 30050930, вул. Машинобудівників, буд. 5-а, смт Чабани, Фастівський район, Київська область, 08162) 133 901,53 грн боргу з оплати техніки, 92 119,16 грн пені, 33 724,68 грн штрафу та 3 896,19грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор