58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
"20" березня 2025 р. Справа № 926/534/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,
при секретарі Вічарюк І.Б.,
розглянувши матеріали справи
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Київська енергосервісна компанія», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група», м. Чернівці
про банкрутство
Представники сторін:
від кредитора - Іванченко А.В. - адвокат (ордер: серія АН № 1618911 від 05.02.2025 р.)
від боржника - Хлапоніна О.Р. - представник (довіреність від 03.03.2025 р.)
У засіданні приймали участь
До Господарського суду Чернівецької області надійшла заява ТОВ “Київська енергосервісна компанія», м. Київ про банкрутство ТОВ “Національна енергетична група», м. Чернівці.
Подана заява обґрунтована тим, що у боржника існує боргу у сумі 15 713 859,18 грн., з них: 14 638 556,65 грн. основного боргу, 13234,86 грн. 3% річних, 127936,97 грн. пені та 934130,70 грн. штрафу, що виникли у результаті неналежного виконання боржником умов договору № 25/04/2024-1 про купівлю-продаж електричної енергії від 25.04.2024 р.
Згідно п. 2-1 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючим кредитором запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Корольова Вадима В'ячеславовича, який надав згоду на участь у справі.
Ухвалою від 25.02.2025 р. прийнято заяву і призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 10.03.2025 р.
Ухвалою від 10.03.2025 р. розгляд справи відкладено на 17.03.2025 р.
У судовому засіданні 17.03.2025 р. оголошено перерву до 20.03.2025 р.
Кредитор вказав, що після прийняття заяви про банкрутство боржник сплатив 14 638 556,65 грн., з яких у першу чергу погашено: 13234,86 грн. 3% річних, 127936,97 грн. пені та 934130,70 грн. штрафу. Відтак, вважає кредитор, борг боржника становить 1 075 302,53 грн. основного боргу.
Боржник проти поданої зави заперечує, посилаючись при цьому на те, що після прийняття заяви про банкрутство він сплатив 14 638 556,65 грн. основного боргу. Решту боргу боржник не визнає і вказує, що відносно 13234,86 грн. 3% річних, 127936,97 грн. пені та 934130,70 грн. штрафу існує спір про право.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Національна енергетична група», виходячи з наступного.
25.04.2024 р. між сторонами укладено договір № 25/04/2024-1 про купівлю-продаж електричної енергії, згідно якого кредитор зобов'язувався продати боржнику електричну енергію, а останній брав на себе обов'язок оплатити електричну енергію.
На момент подання кредитором заяви борг боржника становив 14 638 556,65 грн., який на момент розгляду справи, погашений (остання проплата від 14.03.2025 р.).
Згідно ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Враховуючи, що вимоги кредитора задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду, у відкритті провадження у справі про банкрутство слід відмовити.
Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
У платіжних інструкціях про сплату боргу боржник вказував: «оплата за електричну енергію», «оплата зг. дод.уг. № 1» тощо, а відтак у кредитора були відсутні правові підстави зараховувати ці платежі у рахунок погашення річних, пені та штрафу.
Щодо решти вимог кредитора (річних, пені та штрафу) слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, неплатоспроможність неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України (ст. 1 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
В силу ч. 2 наведеної норми підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
Згідно ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 39 Кодексу).
Частиною 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або відмову у відкритті провадження у справі.
Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з'ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника.
З системного аналізу зазначених норм слідує, що підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника.
Тобто, правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, у разі встановлення на підставі поданих доказів будь-якої з наведених підстав, господарський суд зобов'язаний відмовити у відкритті провадження у справі з банкрутства.
Водночас, ч. 6 ст. 39 наведеного Кодексу передбачено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право.
Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне.
Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.
Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право.
Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
При цьому законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора.
Спір про право наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов'язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов'язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов'язку (частина третя статті 538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо.
Встановлення наявності або відсутності наведених обставин переходить в площину доказування, що вочевидь свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Крім того, якщо в суді вже існує спір про право щодо розміру заборгованості за правочином, на якому ґрунтуються вимоги заявника - кредитора, то це є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов'язано з особливостями позовного провадження, як-то пред'явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.
Більш того, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Тобто, вказана норма жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у такому спорі не є обов'язковою.
У даному випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені кредиторами вимоги.
У підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті, а строк розгляду вимог кредиторів обмежується 14 днями.
У такому випадку, відсутність спору щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог може підтверджуватися або рішенням суду, що набрало законної сили, або визнанням боржником таких вимог.
Тобто, має бути фактична наявність боргу, який є безспірним або не оспорюється боржником, що встановлюється судом у підготовчому засіданні.
Відносно нарахування кредитором 13234,86 грн. 3% річних, 127936,97 грн. пені та 934130,70 грн. штрафу існує спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Так само у порядку позовного провадження підлягає вирішення питання щодо правомірності першочерговості погашення кредитором 13234,86 грн. 3% річних, 127936,97 грн. пені та 934130,70 грн. штрафу, а тільки потім сплати основного боргу.
Керуючись ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ “Національна енергетична група» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 25.03.2025 р.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя А.А. Бутирський