20 березня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/561/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Романюка Д.О.
розглянув заяву б/н від 04.03.2025 (вх. №1683 від 10.03.2025) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/561/24
за позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1
адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до відповідача - Приватного аграрного підприємства "Холдинг Агро" (48522, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Васильків, вул. Центральна, буд. 76)
про стягнення заборгованості в сумі 832499,40 грн.
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Суть справи.
У вересні 2024 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного аграрного підприємства "Холдинг Агро" про стягнення заборгованості в сумі 832499,40 грн, з яких: 672100 грн - основного боргу; 17748,09 грн - 3% річних; 41319,07 грн - інфляційних втрат; 101332,24 грн - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві б/н від 19.09.2024 (вх. №656 від 23.09.2024) посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки №09/10/2023 від 09.10.2023, в частині оплати за строкове користування сільськогосподарською технікою з екіпажем, зазначеної у додатку №1 до договору.
У тексті позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 12487,49 грн судового збору та 20000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/561/24 за правилами загального позовного провадження.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.02.2025 у справі №921/561/24: позов задоволено частково; стягнуто з Приватного аграрного підприємства "Холдинг Агро" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 672100 грн боргу, 10081,50 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено.
Протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі, а саме 04.03.2025 (згідно дати оформлення поштового відправлення підприємством зв'язку "Укрпошта") ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою б/н від 04.03.2025 (вх. 1683 від 10.03.2025) про стягнення з відповідача 16000 грн витрат на правову допомогу.
В якості додатків до заяви від 04.03.2025 заявником долучено копії: договору №87/24 від 01.08.2024 про надання правової допомоги; розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу по договору №87/24 від 01.08.2024; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (затвердженої рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №119 від 17.03.2023); квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 04.03.2025; докази направлення заяви з додатками відповідачу.
Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України позивач з поважних причин не зміг подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат. Оскільки, як вбачається з дати складення квитанції до прибуткового касового ордера, така не могла бути подана до суду до проголошення рішення.
Суд зазначає, судове засідання 27.02.2025 проводилось без участі представників сторін, тому судові дебати не проводились.
У зв'язку з цим, суд вважає, що заява від 04.03.2025 про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи на підтвердження понесення стороною позивача витрат на правову допомогу, подана з дотриманням строків визначених ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 11.03.2025 подану представником позивача заяву б/н від 04.03.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні 20.03.2025 та запропоновано надати відповідачу в строк до 20.03.2025 письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/561/24.
Позивач явку повноважного представника в судовому засіданні 20.03.2025 не забезпечив, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання 20.03.2025 не з'явився, про дату час та місце його проведення повідомлявся у встановленому ст. 120 ГПК України порядку.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом №334965092852 станом на 26.09.2024, місцезнаходженням Приватного аграрного підприємства "Холдинг Агро" є: 48522, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Васильків, а його кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .
За даними програми "Діловодство спеціалізованого суду", копія ухвали суду від 11.03.2025 (якою відповідач повідомлявся про призначення дати розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення) направлялась на адресу відповідача поштовим відправленням із штрихкодовим ідентифікатором 0610238735184 та за даними відстеження, отриманих із інтернет ресурсу за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, таке поштове відправлення не вручено адресату.
Присвоєння поштовому відправленню штрихкодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в системі АСРК поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ “Укрпошта» (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №925/418/20).
Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області заяви у даній справі.
Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене та скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті його розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву ФОП ОСОБА_1 б/н від 04.03.2025 (вх. №1683 від 10.03.2025) про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2024 між адвокатом Васюком Дмитром Геннадійовичем, з однієї сторони, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено договір №87/24 "про надання правової допомоги" (до матеріалів справи додано витяг з договору), за умовами п. 1.1. якого адвокат має право:
- звертатись до суду з позовними заявами, збільшувати або зменшувати позовні вимоги, в порядку встановленому законом змінити предмет або підставу позову, робити уточнення позовних вимог, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях в тому числі за відсутності клієнта, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти. Оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом;
- за допомогою експерта (спеціаліста) визначати вартість майна;
- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;
- запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян за їх згодою;
- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;
- доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та отримувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
- бути присутнім при розгляді поданого клопотання і скарги на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотання і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством України.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, термін дії цього договору дванадцять місяців (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору орієнтовний розмір гонорару адвоката за виконання обов'язків визначених даним договором складає 20000 грн. Остаточний розмір гонорару визначається по факту виконаної роботи (наданих послуг) за замовленням клієнта, з врахуванням рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.
Матеріали містять копію квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 04.03.2025, згідно з якою адвокатом Васюком Д.Г. прийнято від ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 16000 грн.
У розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу представником позивача наведено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом:
1.Попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин (вивчення та правовий аналіз документів) - 2500 грн;
2. Підготовка позовної заяви - 12000 грн;
3. Підготовка інших процесуальних документів - 1500 грн.
Згідно інформації, одержаної судом із Єдиного реєстру адвокатів України (створений та почав функціонувати з 16.01.2013 на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26 (http://erau.unba.org.ua), який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом та містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, які відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №573, виданого 09.09.2011 Чернігівською обласною КДКА, на підставі рішення № 7 від 06.09.2011. Дана інформація перебуває у загальному доступі.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, адвокатом Васюком Д.Г., відповідно до умов договору №87/24 про надання правової допомоги від 01.08.2024 здійснено підготовку: позовної заяви від 19.09.2024 з додатками; заяви від 03.10.2024 про усунення недоліків з додатками; клопотання від 03.01.2025; заяви від 04.03.2025 про ухвалення додаткового рішення.
Аналізуючи у розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу (оціненому як детальний опис робіт) їх перелік, суд зазначає, що він підтверджений матеріалами справи.
Отже, ФОП ОСОБА_1 надано докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу у даній справі.
Від відповідача не надходило жодних заперечень на заяву б/н від 04.03.2025 про стягнення судових витрат.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, ухвалення рішення про часткове задоволення позову у даній справі, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 12917,24 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 16, 20, 73-86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -
Заяву б/н від 04.03.2025 (вх. №1683 від 10.03.2025) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
1. Стягнути з Приватного аграрного підприємства "Холдинг Агро" (48522, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Васильків, вул. Центральна, буд. 76, ідентифікаційний код 41480996) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 12917 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн 24 коп. - витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти заяви відмовити.
3. Копію додаткового рішення направити:
- Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 );
- Приватному аграрному підприємству "Холдинг Агро" (48522, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Васильків, вул. Центральна, буд. 76) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 26.03.2025.
Суддя І.П. Шумський