вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. м. Київ Справа № 910/15634/24
За позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара»
про стягнення 985, 25 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (далі - відповідач) про стягнення 985, 25 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором про закупівлю №286 від 07.11.2023, в частині своєчасної поставки товару.
2. Стислий виклад позицій відповідача
У відзиві міститься посилання на ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, проте клопотання про зменшення пені відзив не містить та відповідачем не заявлялось, крім цього відповідач частково визнає позовні вимоги та просить позов задовольнити частково, а саме сплату судового збору покласти на позивача.
3. Процесуальні дії в справі
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 985, 25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.
09.01.2025 матеріали справи №910/15634/24 надійшли до Господарського суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 матеріали справи передано судді Антоновій В.М.
09.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
20.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.02.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій міститься письмове підтвердження, що станом на 24.02.2024 ціна позову залишається незмінною.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
07.11.2023 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - учасник) укладено договір про закупівлю №286 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язується поставити замовнику: жорсткі диски (ДК 021:2015 код 30230000-0 Комп'ютерне обладнання) (далі - товар), а замовник прийняти і оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно із п.1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару зазначені в додатку 1 «Специфікація товару» до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що ціна цього договору становить 89 568, 60 грн. Ціна договору включає вартість товару, вартість його доставки до місця поставки та вартість тари, упакування і маркування, вантажно-розвантажувальні роботи, податки, збори та всі інші витрати, що мають бути здійснені в зв'язку з виконанням цього договору.
У пункті 4.1. договору сторонами погоджено, що розрахунки здійснюються протягом 5 банківських днів з дати фактичної поставки всього товару, на підставі видаткової накладної.
Місце поставки товару: 10003, місто Житомир, вулиця М.Сціборського, 6-А (п.5.1. договору).
Відповідно до п.5.2. договору строк поставки всього товару однією партією до 10.12.2023.
Учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару з усіма належними документами, необхідними для прийняття товару, на умовах і у строки, встановлені цим договором (п.6.3.1. договору).
Згідно із п.8.3. договору у випадку порушень строків поставки товару учасник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023 але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим договором зобов'язань (п.12.1. договору).
Також сторонами погоджено специфікацію товару (додаток 1 до договору) на поставку 6-ти жорстких дисків загальною вартістю 89 568, 60 грн.
На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 89 568, 60 грн, що підтверджується видатковою накладною №495 від 21.12.2023, яка підписана з обох сторін без зауважень чи заперечень.
Позивачем долучено до позову претензію, яка адресована відповідачу за вих.№0600-0803-8/148691 від 27.11.2024, проте матеріали справи не містять доказів її направлення на адресу останнього.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором, у частині своєчасної поставки товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 985, 25 грн пені.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в відповідача виник обов'язок здійснити в строки погоджені сторонами поставку товару, а у позивача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Позивач прийняв товар на загальну суму 89 568, 60 грн, що підтверджується видатковою накладною №495 від 21.12.2023.
Суд зазначає, що вказана видаткова накладна підписана та скріплена печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5.2. договору сторони погодили строк поставки всього товару однією партією до 10.12.2023.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання з поставки товару згідно п.5.2. договору, а саме до 10.12.2023 матеріали справи не містять
Як убачається з матеріалів справи відповідач здійснив поставку товару, лише 21.12.2023, що підтверджується видатковою накладною №495 від 21.12.2023.
Отже, відповідачем порушено погоджений сторонами в договорі строк поставки товару.
За порушення строків поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 985, 25 грн пені за період з 11.12.2023 по 21.12.2023.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Згідно із п.8.3. договору у випадку порушень строків поставки товару учасник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 11.12.2023 по 21.12.2023 в розмірі 985, 25 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку враховано день постави товару, а тому вірним періодом нарахування пені є з 11.12.2023 по 20.12.2023.
Враховуючи зазначене, судом здійснено власний розрахунок пені за період з 11.12.2023 по 20.12.2023, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 895,69 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано, також клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не заявлялось.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 895,69 грн пені.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» про стягнення 985, 25 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (09701, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав(з), вул. Острів, буд. 1, ідентифікаційний код 44319152) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича , буд. 7, ідентифікаційний код 13559341) 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн 69 коп. пені та 2 202 (дві тисячі двісті дві) грн 20 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова