вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. Справа № 6/033-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А.,
за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та в особі Квартирно-експлуатаційного м. Житомир
до Державного Підприємства Міністерства Оборони України “Білоцерківський військовий торг»;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Київській області,
про стягнення боргу за договором на подачу природного газу та пару № 52/2007 від 30 липня 2007 року
установив:
Господарський суд Київської області рішенням від 28.02.2011 у справі №6/033-10 позов задовольнив повністю, стягнув з Державного Підприємства Міністерства Оборони України “Білоцерківський військовий торг» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир 158 644,40 грн боргу та судові витрати: 1 586,44 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
14.03.2011 на виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області було видано наказ, в якому зазначено, що він дійсний для пред'явлений до виконання до 15.03.2012.
17.06.2024 від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Київської області у справі №6/033-10.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.06.2024 у справі №6/033-10 постановив заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Київської області у справі №6/033-10 повернути заявнику без розгляду.
Надалі 17.07.2024 та 17.09.2024 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» надійшла заява від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про видачу дублікату наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10.
Обґрунтовуючи заяву про видачу дубліката виконавчого документа заявником вказано, що 20.04.2011 постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №26131167 на виконання наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011, яке в подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження.
Заявником зазначено, що 26.09.2012 Господарським судом Київської області у справі №Б13/115-12 було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та 05.10.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по ВП №26131167 було винесено постанову про зупинення вказаного виконавчого провадження з підстав п. 8 ч. 1 ст. 37, 39 Закону України “Про виконавче провадження».
Надалі 09.02.2021 ухвалою Господарського суду Київської області, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та ухвалою Верховного Суду від 03.02.2022, у справі №Б13/115-12 закрито провадження про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг».
До того ж заявником до вказаної заяви долучено копію листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №14574/3.1-31, зі змісту якого вбачається, що 24.06.2014 державним виконавцем у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №26131167 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі№6/033-10.
Однак, як зазначено КЕВ м. Житомир, виконавчий документ на адресу стягувача не надходив, а отже наказ Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі№6/033-10 втрачено, а рішення у цій справі є таким, що не виконано, а тому заявник просить суд видати дублікат вказаного наказу.
Розглянувши заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про видачу дубліката виконавчого документа, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пп. 19.4 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Поряд з тим, відповідно до приписів ст. 1, 11 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відповідно до приписів абзацу 10 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред'явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання означеного виконавчого документа, далі - Закон №606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Отже, наказ Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі№6/033-10 підлягав пред'явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону №606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.
Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ пред'явлено стягувачем до примусового виконання до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції 18.04.2011.
Зважаючи на це відповідно до статті 23 Закону України №606-XIV строк пред'явлення цього виконавчого документа до виконання було перервано.
Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIII), яким збільшено строк пред'явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).
У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред'явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред'явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016.
Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом №1404-VIII строк пред'явлення наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10 не сплинув, з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред'явлення до виконання до трьох років.
З наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що 24.06.2014 державним виконавцем у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №26131167 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі№6/033-10.
Норми щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв'язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
Частина перша статті 37 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на час звернення стягувача із заявою про видачу дубліката наказу та розгляду цієї заяви судом) містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа.
Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Поряд з поверненням виконавчого документа стягувачу виконавче провадження завершується відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII закінченням виконавчого провадження.
У частині першій статті 39 Закону №1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення.
Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв'язку з чим закон допускає повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п'ятій статті 37 Закону №1404-VIII.
До того ж у наведеній нормі міститься посилання на статтю 12 зазначеного Закону, і це визначає системний зв'язок зі строками пред'явлення виконавчих документів до виконання, включаючи і правило щодо переривання строків.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, у випадку закінчення виконавчого провадження виконавчий документ повертається до суду, який його видав, а у випадку повернення - повертається стягувачу.
У частині п'ятій статті 12 Закону №1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення.
Зокрема, що строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється:
- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення - з дня його повернення;
- у разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону).
Диспозиція частини п'ятої статті 12 Закону №1404-VIII містить вказівку на деякі підстави повернення виконавчого документа, які є умовами застосування цієї норми. Тому її застосування безпосередньо пов'язане з частиною першою статті 37 цього Закону.
Водночас чинна редакція Закону №1404-VIII жодним чином не пов'язує повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження з процедурами банкрутства боржника.
Вплив процедур банкрутства на виконавче провадження виявляється у таких процесуальних діях:
1) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо боржника визнано банкрутом (пункт 3 частини четвертої статті 4 цього Закону);
2) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) (пункт 4 частини першої статті 34 цього Закону);
3) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо стягувач включений до плану санації (пункт 8 частини першої статті 34 цього Закону).
Отже, можливість застосування ч. 5 ст. 12 Закону №1404-VIII пов'язується із постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 цього Закону і не пов'язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.
Проте до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнання боржника банкрутом було підставою для закінчення виконавчого провадження.
У цій справі виконавче провадження №26975463 закінчено на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону №606-XIV у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
Частиною четвертою статті 50 Закону №606-XIV передбачено право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання: у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство.
Крім того, разом зі статтею 22 цього Закону застосовувалася стаття 23, яка визначала механізм переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також у частині третій визначала момент, з якого строк пред'явлення документа до виконання після його переривання починається знову.
Положення частини третьої статті 23 Закону №606-XIV за своєю суттю є аналогом положення, встановленого частиною п'ятою статті 12 Закону №1404-VIII.
Водночас у статті 23 Закону №606-XIV та у статті 12 Закону №1404-VIII відсутня норма щодо моменту початку перебігу строку після його переривання у випадку закінчення виконавчого провадження та подальшого закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, яка б відповідала диспозиції норми частини четвертої статті 50 Закону №606-XIV.
Норми статті 23 Закону № 606-XIV та статті 12 Закону №1404-VIII регламентують повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідає статті 47 Закону №606-XIV чи статті 37 Закону №1404-VIII.
Тож з метою застосування частини четвертої статті 50 Закону №606-XIV слід виходити із смислового тлумачення механізму повторного пред'явлення виконавчого документа після закінчення виконавчого провадження.
Для реалізації права стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа у правовідносинах, що регулюються частиною четвертою статті 50 Закону №606-XIV, необхідно існування таких процесуальних рішень (юридичних фактів): а) закінчення виконавчого провадження у зв'язку з визнанням боржника банкрутом; б) повернення до суду виконавчого документа у зв'язку із закінченням виконавчого провадження; б) закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
Отже, саме внаслідок закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство виявляється умова реалізації права стягувача на повторне пред'явлення, а саме вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство.
Тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону №606-XIV та частини п'ятої статті 12 Закону №1404-VIII свідчить, що строк повторного пред'явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов'язані суто з обставинами та результатами виконання рішення.
Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об'єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають.
Тому в цьому випадку строк повторного пред'явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.
У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об'єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Тому строк повторного пред'явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.02.2021 Господарським судом Київської області постановлено ухвалу про закриття провадження у справі №Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг».
Отже, перебіг трирічного строку пред'явлення наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 10.02.2021.
Водночас указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово було подовжено відповідними Указами Президента України та на момент звернення КЕВ м. Житомир із заявою про видачу дубліката виконавчого документа до суду не скасовано.
Ураховуючи те, що на момент введення воєнного стану строк для пред'явлення вказаного наказу не сплив, а також те, що приписами аб. 10 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки визначені вказаним Законом перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а на момент розгляду вказаної заяви воєнний стан в Україні не скасовано, суд висновує, що строк для пред'явлення наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10 не пропушено.
Так, дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа, тоді як аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України свідчить, що основними умовами для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:
- втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо);
- звернення до суду стягувача із відповідною заявою в межах (до закінчення) встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Водночас процесуальний закон не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу, оскільки за умови встановлення обставин невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі.
Враховуючи наведене вище, оскільки наказ Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10 відсутній у стягувача в будь-якій із форм - паперовій або електронній, тоді як Єдиний державний реєстр виконавчих документів не розпочав функціонування, а із відповідною заявою стягувач звернувся до суду з дотриманням передбаченого підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення» ГПК України порядку, зокрема в межах строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку про задоволення заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир та видачу дубліката наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10.
В розрізі вказаного висновку судом враховано, що прохання заявника видати дублікат наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011у справі №6/033-10 не змінює суті процесуальних обставин та рішення суду видати дублікат саме наказу, як різновиду виконавчого документа, за яким має виконуватись рішення суду у даній справі.
Керуючись ст. ст. 234, 235, підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Задовольнити заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про видачу дубліката наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Київської області від 14.03.2011 у справі №6/033-10.
Ухвала складена та підписана 26.03.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема