Справа № 366/8/25
Провадження № 3/366/210/25
18 березня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
1. Формулювання суті правопорушення, визнаного суддею недоведеним.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 285888 від 28.12.2025
«27.12.2024 року о 23 год. 35 хв. на а/д Іванків-Кухарі (через с. Блідча - с. Яхнівка) водій ОСОБА_1 керувала ТЗ марки Renault Clio д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та нечітка мова. Освідування проводилось в медичному закладі охорони здоров'я за адресою смт Іванків вул. Поліська, 65, підтверджується висновком медичного закладу № 24 від 28.12.2024 проба позитивна 1, 55 проміле, чим порушила п. 2.9 “а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУПАП.
Протокол склав поліцейський СРПП ВП № 1 Вишгородського РУП, капрал поліції Піскун В.В.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 06.01.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 19.02.2025, відкладено на 06.03.2025, 18.03.2025.
13.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
20.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 27.01.2025 було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі в якості сторони обвинувачення у цій справі.
2. Позиція учасників справи
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась. 11.02.2025 та 26.02.2025 зверталась до суду з клопотаннями, у яких просила розглянути справу за її відсутності у зв'язку з необхідністю постійного догляду за своєю хворою матір'ю, при розгляді справи просила суд врахувати її клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у якому зазначено наступне.
ОСОБА_1 вважає, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД № 285888 від 28.12.2024, фабула не відповідає диспозиції п. 2.9А ПДР та ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки її зміст не містить посилань на те, що ОСОБА_1 перебувала в стані саме алкогольного, а не іншого сп'яніння, тобто суть правопорушення не конкретизовано, тому вказаний протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, звертає увагу суду на те, що процедура проведення огляду на стан сп'яніння була порушена, оскільки за наявності ДТП, в якій не було потерпілих, її відразу доставили для проведення огляду на стан алкогольного до лікарні с-ща Іванків, попередньо не провівши такий огляд на місці ДТП.
Також зазначає, що під час огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, не проводилась відеофіксація такого огляду. На долученому до матеріалів справи оптичному диску, відсутній запис про проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Відсутність такого запису позбавляє її можливості вказати на недоліки при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та позбавляє суд можливості надати оцінку процедурі проведення такого огляду. Таким чином вважає, що працівниками поліції не дотримано процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що є наслідком визнання доказів про стан сп'яніння не допустимими.
Зауважує, що за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння лікарем КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» було складено висновок за № 24, проте зазначений висновок містить ряд неточностей та складений з порушеннями вимог Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103, оскільки підставою для складення такого висновку є акт медичного огляду, в якому зазначається діагноз за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями, проте, такий акт відсутній у матеріалах справи відносно ОСОБА_1 . Крім того, у зазначеному вище висновку, у відповідних його графах, відсутнє посилання на акт медичного огляду взагалі. Також у висновку відсутня дата його складення.
Також звертає увагу суду на те, що лікар, який проводив огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не дотримався процедури такого огляду, зокрема огляд на стан сп'яніння було проведено лише один раз, що відображено у долученому до матеріалів справи висновку щодо результатів медичного огляду, тоді як сама процедура вимагає проведення такого огляду двічі, з інтервалом 20 хвилин,
Враховуючи викладене, вважає, що висновок щодо результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, складено з порушеннями вимог Інструкції № 1452/735, тому є недійсним та за таких обставин , винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджена належними доказами, а наявні в матеріалах справи докази є такими, що отримані з порушеннями встановленого законом порядку та не можуть братись до уваги судом.
У судовому засіданні працівник поліції Піскун В.В. просив долучити до матеріалів справи фотокопію Акту огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , на підставі якого лікарями був складений висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 за № 24.
4. Оцінка судді
4.1 Релевантні джерела права
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
У постанові ККС ВС від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17 (провадження № 51-2568км19) зроблено висновок, за яким стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогамст.256 КУпАП.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000).
4.2 докази сторони обвинувачення
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось в порушенні п. 2.9 а ПДР, до матеріалів справи долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 285888 від 28.12.2024;
-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 00.00.2024 № 24, згідно з яким у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольне сп'яніння (без зазначення кількості алкоголю у відсотковому відношенні);
- оптичний диск з матеріалами відеозапису на якому відображено 4 фрагменти відеозапису, при огляді яких у судовому засіданні зокрема встановлено, що перший фрагмент розпочинається з приїзду поліцейських на місце ДТП, де в кюветі знаходиться легковий автомобіль. Під час спілкування з присутніми встановлено, що автомобілем керувала ОСОБА_1 , яка була присутня на місці пригоди з іншим чоловіком. На запитання поліцейських про те, чи потрібна комусь медична допомога, ОСОБА_1 та інший чоловік пояснили, що такої допомоги не потребують. Подальший фрагмент відображає обстановку на місці ДТП. Інші фрагменти відеозапису відображають спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 у приміщенні відділення поліції та складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення (отримання письмових пояснень, складення протоколів за ст. 124 та 130 КУпАП);
- супровідні документи до оптичного диску (рапорт, лист, доручення);
- копія письмових пояснень ОСОБА_1 від 28.12.2024, відповідно до яких, 27.12.2024 вона святкувала своє день народження та вживала алкогольні напої («Фраголіно») вдома, після чого поїхала на власному автомобілі в кафе “Журавлі». Прихавши на місце побачила, що заклад зачинений, в цей час до неї підійшов незнайомий їй чоловік та попросив підвезти в с. Коленці. Під час руху вона відволіклась допустила з'їзд в кювет;
- копія письмових пояснень ОСОБА_2 від 27.12.2024, згідно з якими, 27.12.2024, він приїхав відпочити в кафе “Журавлі», де познайомився з ОСОБА_1 . У подальшому вони спільно вживали алкогольні напої та він, після закриття закладу, попросив ОСОБА_1 відвезти його додому в с. Коленці, на що вона погодилась. Під час руху ОСОБА_1 не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та допустила з'їзд автомобіля в кювет;
- копія протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 285883 від 28.12.2024 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
4.3 докази сторони захисту
Сторона захисту документів, які б відповідали критеріям доказів не надала.
Інших документів, які б відповідали критеріям доказів матеріали справи не містять, сторонами таких документів не надано.
4.4 дослідження доказів на предмет їх належності, допустимості та достатності і висновки за результатами дослідження.
4.4.1 щодо протоколу про адміністративне правопорушення та викладеної в ньому фабули.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 285888 від 28.12.2024, ОСОБА_1 керувала ТЗ марки Renault Clio д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та нечітка мова. Освідування проводилось в медичному закладі охорони здоров'я за адресою смт Іванків вул. Поліська, 65, підтверджується висновком медичного закладу № 24 від 28.12.2024 проба позитивна 1, 55 проміле, чим порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що фабула правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п. 2.9 а ПДР, суд зазначає наступне.
На переконання ОСОБА_1 у протоколі спочатку зазначено про виявлення в неї ознак алкогольного сп'яніння та в подальшому про встановлення позитивної проби без зазначення того, що це за проба встановлена.
Проте, суд зазначає, що у протоколі послідовно йде мова про те, що ОСОБА_1 керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, після чого її доставлено в заклад охорони здоров'я, де за результатами огляду встановлена позитивна проба 1, 55 проміле. Таким чином, фабула правопорушення є зрозумілою і повною для констатації того, що в ОСОБА_1 за результатами огляду встановлена позитивна проба саме алкогольного, а не іншого сп'яніння. Виклад фабули протоколу таким чином відображає всі ознаки правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням положень п. 2.9. а ПДР.
Тому, доводи ОСОБА_1 в цій частині суд відхиляє.
4.4.2 щодо процедури огляду на стан сп'яніння
4.4.2.1 щодо черговості проведення огляду
Питання, пов'язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 та 4 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я
Відповідно до ч. 6 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
За ч. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 8 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, положеннями законодавства, що регулює порядок огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння встановлені підстави для проведення огляду в закладі охорони здоров'я, якими є:
незгода водія на проведення огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів;
незгода водія з результатами огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів;
настання ДТП, внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем допустила його з'їзд в кювет.
На запитання поліцейських, які прибули на місце події про те, чи потребує хтось медичної допомоги внаслідок пригоди, жоден з присутніх такої допомоги не вимагав.
Відтак, внаслідок ДТП не було ні травмованих, ні потерпілих осіб.
При цьому, як вбачається з матеріалів відеозапису, працівники поліції, встановивши відсутність внаслідок пригоди потерпілих та травмованих осіб, замість проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці пригоди, доставили її в заклад охорони здоров'я, що підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду № 24.
Разом з цим, з досліджених у судовому засіданні матеріалів відеозапису, судом не встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась проходити огляд на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів або ж не погодилась з результатами такого огляду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про те, що проведення її огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я мало передчасний характер та свідчить про недотримання процедури огляду на стан сп'яніння.
4.4.2.2 щодо фіксації огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я
З матеріалів справи встановлено, що огляд ОСОБА_1 проводився в закладі охорони здоров'я.
При цьому, з наданих матеріалів відеозапису встановлено, що такі матеріали не містять фіксації огляду ОСОБА_1 безпосередньо в закладі охорони здоров'я.
Вирішуючи питання про те, чи є обов'язковим проведення фіксації огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, суд приходить до такого.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Положення ч. 3 є продовженням ч. 2 ст. 266 КУпАП і встановлюють, що у разі незгоди водія транспортного засобу з проведення огляду на місці зупинки поліцейським чи у разі незгоди з результатами такого огляду, огляд на стан сп'яніння проводиться в закладі охорони здоров'я.
При цьому, ч. 4 цієї статті регламентує, що огляд водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я проводиться за обов'язковою участі поліцейського.
Поліцейський у своїй діяльності, у тому числі при оформленні матеріалів справи про адміністративні правопорушення, керується не лише вимогами КУпАП, а й Законом України «Про національну поліцію» та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими у спосіб, що не суперечать Конституції України та іншим Законам України (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЗУ «Про національну поліцію»)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Складовою принципу Верховенства права є принцип правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом уразі необхідності.
Конституційний Суд України сформулював правову позицію у Рішенні від 22.09.2005 у справі №5-рп/2005 про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначив, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (до аналогічних висновків ЄСПЛ прийшов у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП мають право складати уповноважені на те особи органів Національної поліції.
За ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, до повноважень органів Національної поліції належить складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП та збирання доказів, якими це правопорушення підтверджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
За ч. 4 цієї статті Закону, обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
Застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є превентивним поліцейським заходом (п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону)
За п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 40 цього Закону, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Нормативно-правовим актом, що регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів є Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.
За п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Одним з підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у відповідності до положень ст. 266 КУпАП, який більш детально регламентує порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів є Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Пункт 14 Порядку № 1103 визначає, що висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Закріплений КМУ зміст п. 14 Положення № 1103 дає право особі, яка пройшла огляд на стан сп'яніння оспорювати результати медичного огляду, якщо особа вважає, що при проведенні її огляду була порушена відповідна процедура.
Відтак, зміст положень цього пункту дає підстави стверджувати, що висновок за результатами медичного огляду на стан сп'яніння є спростовною презумпцією, тобто такий висновок є правомірним, належним і допустимим доказом до поки не встановлено зворотного.
Кабінет Міністрів України, затверджуючи зміст п. 14 Положення № 1103 припускав можливість допущення порушень процедури огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, та, для забезпечення прав освідуваної особи, в п. 14 Порядку № 1103 закріпив право оскаржувати результати такого огляду.
Питання про те, в порядку якого судочинства підлягає розгляд справи про оскарження висновків щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння було предметом розгляду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
У постановах від 11.08.2020 у справі № 120/4189/19-а та від 27.01.2023 року у справі № 340/2716/22 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою висновок медичного огляду на стан сп'яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, що водночас не свідчить про позбавлення особи права на його спростування у судовому порядку під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення та повинен досліджуватись на рівні з іншими доказами з наданням такому висновку оцінки на предмет його належності та допустимості.
Проведення відео фіксації процедури огляду на стан сп'яніння є законодавчо закріпленою гарантією для подальшого правильного і безстороннього дослідження судом процедури огляду на стан сп'яніння та перевірки її на предмет законності при розгляді справи про адміністративне правопорушення по суті для ухвалення відповідного рішення.
Тому, з огляду на положення ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 266, ст.ст. 3, 29, 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», п. 14 Порядку № 1103 та згаданих правових позицій Верховного Суду, застосування відео фіксації огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є гарантією дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме права навести свої аргументи щодо законності процедури огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та звернути на них увагу при дослідженні доказів в судовому засіданні.
Відсутність в ч. 3 ст. 266 КУпАП прямої вказівки на необхідність застосування відеозапису огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я не звільняє працівника поліції від обов'язку збирання доказів задля забезпечення фіксації процедури такого огляду для:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - навести свої аргументи про дотримання/не дотримання процедури огляду на стан сп'яніння у судовому засіданні при оцінці доказів, у тому числі оспорювати правильність такого огляду, як це визначено п. 14 Порядку № 1103.
суду - надати оцінку процедурі проведення огляду на стан сп'яніння на предмет законності для прийняти рішення про належність та допустимість як доказу результатів огляду на стан сп'яніння.
Відсутність в справі матеріалів відеозапису, на яких зафіксована процедура проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я нівелює право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оспорити процедуру такого огляду та її результати на підставі зібраних об'єктивних доказів і відповідно позбавляє суд надати оцінку правомірності проведення такої процедури та її результатів.
Матеріал відеозапису є об'єктивним доказом, який відтворює обставини на місці події, поведінку учасників справи та інших осіб і як доказ відображає об'єктивність таких дій в незалежності від подальшої волі, намірів, аргументів і доводів як учасників справи так і інших осіб (зокрема, при допиті потерпілих, свідків, лікарів, працівників поліції тощо).
Слід також звернути увагу, що положеннями ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкцією № 1452/735 не регламентовано обов'язок лікаря (фельдшера) вносити в документи, що складаються за результатами проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я (Акт медичного огляду, Висновок за результатами медичного огляду) зауваження, заперечення клопотання тощо освідуваної особи.
Тому, складення таких документів та формування їх змісту належить до виключної компетенції лікарів (фельдшерів).
Відтак, у справах, в яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності оспорює висновок медичного огляду на стан сп'яніння, за неможливістю надати оцінку правомірності такому висновку за результатами дослідження інших доказів, наявність матеріалів відеозапису з повною фіксацією процедури проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я є об'єктивним доказом, за допомогою якого можливо надати оцінку процедурі проведення огляду на стан сп'яніння та її результатів з точки зору належності та допустимості як доказів у справі.
Надання такої оцінки є обов'язком суду для подальшого вирішення питання про прийняття чи неприйняття зібраних доказів при ухваленні у справі остаточного рішення.
Вирішуючи питання про те, чи було допущено порушення процедури огляду на стан сп'яніння, суд враховує заперечення ОСОБА_1 , згідно з якими їй проводили освідування на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я лише один раз.
Надаючи оцінку тому, чи становлять зазначені ОСОБА_1 дії порушення процедури огляду на стан сп'яніння та чи перебувають вони у взаємозв'язку з порушенням її прав, суд враховує таке.
З наданого Висновку щодо результатів медичного огляду № 24 не вбачається точної дати його складення (зазначено як 00.00.2024 року), при цьому, за цим висновком ОСОБА_1 доставлена в заклад охорони здоров'я о 00 год. 25 хв. 2024 року (точна дата не зазначена) та остаточний огляду проведено о 00 год. 30 хв. 28.12.2024.
Крім цього, у висновку відсутнє посилання на Акт медичного огляду, на підставі якого складений такий висновок (у відповідних місцях Висновку нічого не зазначено та наявні пропуски)
Таким чином, незважаючи на певні відсутні відомості, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп'яніння лише один раз через 5 хвилин після її прибуття в заклад охорони здоров'я.
Відповідно до п. 3, 4 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Згідно з п. 15 та 16 розділу ІІІ цієї Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Таким чином, підставою для складення Висновку є Акт медичного огляду, тобто Висновок є похідним документом від Акта медичного огляду і має у повній мірі відповідати останньому.
Проте, з наявного в матеріалах справи Висновку не вбачається, що він складений на підставі Акту медичного огляду.
Відсутність таких відомостей у Висновку з високою вірогідністю свідчить про те, що він складений як самостійний документ.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що обов'язок доказування у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 251 КУпАП), у цьому випадку на працівників поліції.
Такий обов'язок включає в себе не лише формальний збір таких доказів, а і їх перевірку на предмет допустимості.
При цьому, в п. 20 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 регламентовано, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Тому, працівник поліції, який отримував в закладі охорони здоров'я копію Висновку, мав би перевірити його відповідність положенням Інструкції № 1452/735, що є його обов'язком під час збору доказів.
Разом з цим, у п. 4 вступної часини наказу МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 визначено, що організаційно-методологічне забезпечення з питань проведення оглядів з метою виявлення стану сп'яніння покласти на Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України.
На даний час у відкритому доступі відсутні будь-які Методики проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
При цьому, Акт медичного огляду за положеннями розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 є основним документом, на основі якого складається Висновок щодо результатів медичного огляду.
Форма та зміст такого Акту наведена в додатку № 3 до Інструкції № 1452/735.
Положення пункту 18 Акту визначають, що огляд на стан сп'яніння проводиться первинно та повторно, з інтервалом у 20 хвилин між оглядами.
Однак, як вбачається з наданого до протоколу Висновку щодо результатів медичного огляду, ОСОБА_1 проходила огляд на стан сп'яніння лише один раз.
Сукупність встановлених обставин у взаємозв'язку з відсутністю матеріалів відеозапису, які б відображали процедуру огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я свідчить про те, що загалом така процедура була порушена як лікарями, які не дотримались вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, так і працівниками поліції, які задля забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, мали б фіксувати проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я.
Відсутність матеріалів відеозапису ставить під обґрунтований сумнів правильність проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а тому такі сумніви в силу ст. 62 Конституції України тлумачаться на її користь як сторони захисту.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналогічні положення закріплені в п. 22 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.
Тому, суд позбавлений можливості прийняти до уваги як належні та допустимі докази, якими підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим такий стан визнається судом недоведеним.
Суд враховує інші доводи ОСОБА_1 , однак встановлені обставини є самостійною підставою для ухвалення остаточного рішення.
4.5. підстави відхилення додаткових доказів сторони обвинувачення
Працівник поліції Піскун В.В. у судовому засіданні просив долучити до протоколу про адміністративне правопорушення фотокопію Акту медичного огляду, на підставі якого складено висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 .
Однак, суд приходить до висновку про відмову від долучення такого доказу з таких підстав.
Відповідно до положень глави 21 КУпАП, до осіб, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, належать особи, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілі, їхні законні представники та представники, захисники, свідки, експерти, перекладачі.
Посадові особи, які складають протоколи про адміністративні правопорушення, що розглядаються судом, органи, в яких обіймають посади ці особи, та представники таких осіб (органів) не є учасниками справи про адміністративне правопорушення і не наділені законом жодними процесуальними правами, подавати докази, заявляти клопотання, зокрема про виклик свідків чи витребування доказів, якими користуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності, їхні захисники чи представники (стаття 268 КУпАП).
Такі посадові особи можуть бути викликані як свідки за клопотанням сторони захисту для їх допиту у судовому засіданні.
Участь таких осіб (органів) у застосуванні заходів впливу до осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, за загальним правилом закінчується надсиланням до суду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного із дотриманням вимог статті 256 КУпАП, разом зі всіма зібраними доказами вчинення правопорушення із зазначенням свідків, потерпілих та інших відомостей, необхідних для вирішення справи.
На посадових осіб, які відповідно до статті 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів (свідчень), які в силу системного аналізу положень статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу про адміністративне правопорушення та/або посилання на них повинно міститися в тексті складеного протоколу, тобто на момент надходження справи до суду докази вчинення адміністративного правопорушення мають бути зібрані та відкриті, зокрема особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що забезпечує їй процесуальну можливість ознайомитися із ними, належним чином підготуватися до розгляду справи судом та вибудувати свій захист, у тому числі прийняти рішення щодо необхідності залучення до участі у справі захисника чи представника.
У справі «Куопіла проти Фінляндії» ЄСПЛ одностайно визнав порушення статті 6 Конвенції у зв'язку із недоведенням до відома захисту додаткового доказу у справі.
Тому, скерування протоколу про адміністративне правопорушення, як завершальна стадія досудового розслідування у справах про адміністративне правопорушення, виключає в подальшому сторону обвинувачення (осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 255 КУпАП) права та процесуальної можливості подавати нові докази проти сторони захисту.
Викладене узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ («Маттоціа проти Італії», «Карелін проти росії», «Гайдашевський проти України», «Куопіла проти Фінляндії»), рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/2015.
Суд також зазначає, що ОСОБА_1 вже ознайомилась з матеріалами справи, оцінила їх на власний розсуд та підготувала і направила до суду свою позицію у письмовому вигляді та не заявляла клопотань про витребування будь-яких доказів.
Тому, долучення будь-яких інших документів в якості доказів від особи, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та їх прийняття до уваги судом становитиме порушення положень ст. 6 Конвенції.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про долучення доказів слід відмовити.
Враховуючи те, що працівник поліції просив допустити такий доказ у виді фотокопії, суд приходить до висновку, що поліцейський не був позбавлений можливості долучити такий доказ до того, як керував матеріали справи до суду, однак знехтував такою можливістю.
5. Висновки
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
6. Щодо вилучених речей і документів
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що в ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 265-1 та п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1086 (зі змінами), тимчасово вилучене посвідчення водія у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає поверненню ОСОБА_1 .
7. Судовий збір
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки у цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 36, 40-1, 130, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ