ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2025Справа № 910/15445/24
за позовом фізичної особи-підприємця Олешко Володимира Петровича
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про стягнення 245 854,72 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Фізична особа-підприємець Олешко Володимир Петрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про стягнення шкоди завданої внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 245 854,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, чим позивачу було завдано збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору у сумі 122 927,36 грн. Посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 245 854,72 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
07.01.2025 через систему «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що право на звернення з позовом до суду у позивача виникло з моменту прийняття рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 року №75-р/тк, саме з 15.07.2021 розпочався перебіг трирічного строку позовної давності та тривав до 15.07.2024, а позивач звернувся до суду з позовом 23.12.2024, тобто після спливу строку позовної давності.
Через систему «Електронний суд» 08.01.2025 від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що (1) сторонами до підписання договору було погоджено всі істотні умови договору, умови договору щодо обов'язку сплати одноразового платежу позивачу були відомі та погоджені ним; (2) рішенням Комітету не було надано оцінки спірному договору; (3) позивачем не доведено склад цивільного правопорушення для стягнення з відповідача збитків.
22.01.2025 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Олешка Володимира Петровича надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Через систему «Електронний суд» 28.01.2025 від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Частиною першою ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.01.2020 року, ФОП Олешко В.П., прийняв участь і став переможцем електронного аукціону UA-PS-2019-12-19-000007-3 (в системі Прозорро.Продажі за посиланням - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2019-12-19-000007-3/ ) з права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 28-б, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 80 (вісімдесят) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 9 (дев'ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
За результатами аукціону ФОП Олешко В.П. став переможцем зі ставкою 14,02 грн. за 1 місце для платного паркування.
Паркувальний майданчик, нараховує 80 місць для платного паркування за які справляється плата, період, що підлягає оплаті на умовах договору - 1096 календарних днів.
Таким чином, одноразовий платіж розраховується наступним чином: ((14,02 х 80) х 1096) х 10% = 122927,36 грн.
Даний розмір одноразового платіжу підтверджений Відповідачем і відображений у протоколі UA-PS-2019-12-19-000007-3. Документація про умови електронного аукціону, протокол торгів та інші пов'язані з цим документи знаходяться на офіційному інтернет-порталі АТ «Прозорро.Продажі» за посиланням - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2019-12-19-000007-3/. 20.01.2020.
Позивачем було сплачено на користь Відповідача зазначений розмір одноразового платежу, що підтверджується квитанцією (код квитанції 0.0.1589222796.1).
27.01.2020 між КП «Київтранспарксервіс» та ФОП Олешко В.П. було укладено договір № ДНП-2020-01/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
В подальшому позивачу стало відомо, що 15.07.2021 рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк визнано, що:
1) КП «Київтранспарксервіс» у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента.
2) Визнано дії КП «Київтранспарксервіс» які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладання вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим 17 пунктом 2 статті 50 та пунктом першим частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
За зазначені порушення на відповідача накладено штраф.
Вказаним рішенням встановлено, що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 вказаного рішення).
Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосування електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" №70 від 06.08.2019, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншим суб'єктам господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.
Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
Пунктом 56 рішення встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж 3-ох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.
Таким чином, АМКУ встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
З огляду на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, позивач зазначив, що йому були завдані збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору у сумі 122 927,36 грн.
За таких обставин, посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 245 854,72 грн., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ст. 255 Господарського кодексу України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справ №910/16055/21 залишено без змін.
Судами встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов'язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 4.3. укладеного між сторонами договору, його загальна ціна становить 1 352 200,96 грн., з яких 1 229 273,60 грн. - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та 122 927,36 грн. одноразовий платіж за право укладання договору.
Однак, стягнення комунальним підприємством суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним.
Як встановлено у рішенні АМКУ та рішенні суду у справі №910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором одноразовий платіж за прав укладення договору з метою одержання додаткових коштів унаслідок порушення прав суб'єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладав договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.
Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 122 927,36 грн.
Протиправна поведінка відповідача у даному випадку полягає у тому, що у зв'язку із встановленням обов'язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), суд дійшов висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 122 927,36 грн., яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 245 854,72 грн.
Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відтак, з урахуванням приписів зазначеної норми, трирічний строк звернення з позовом про стягнення з відповідача збитків станом на день звернення з позовом до суду (23.12.2024) є таким, що закінчився 15.07.2024.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії воєнного стану в Україні триває.
Тобто, на дату звернення позивача до суду з розглядуваним позовом строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв'язку з чим цей позов пред'явлено в межах строку позовної давності.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Олешко Володимира Петровича - задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код 35210739, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) на користь Фізичної особи-підприємця Олешка Володимира Петровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: шкоду заподіяну порушенням законодавства про захист економічної конкуренції - 245 854 (двісті сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 72 коп. та судовий збір - 3687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 82 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна