ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1812/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області-Гуренко А.М., на підставі довіреності;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області-Фатула Т.В., на підставі довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року м. Одеса, суддя першої інстанції Нікітенко С.В., повний текст складено та підписано 21.11.2024 року
у справі № 916/1812/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області
до відповідача: Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеної додаткової угоди
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просило:
визнати недійсним та скасувати рішення Cаф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 5234-VIII від 21.03.2024 про відмову у поновленні договору оренди землі № 11 від 14.03.2017;
визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції додаткової угоди позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову Саф'янівської сільської ради у поновленні договору оренди земельної ділянки на новий строк.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у справі №916/1812/24 (суддя Нікітенко С.В. ) позовні вимоги задоволено частково; визнано укладеною додаткову угоду між Саф'янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції додаткової угоди позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с. Новозерне, Одеської області визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядку реалізації права на укладення договору оренди на новий строк, наявність обставин, які свідчать про недобросовісну поведінку Саф'янівської сільської ради, яка навіть не вступила у переговори з позивачем з метою досягнення згоди щодо істотних умов правочину, розгляд відповідачем листа-повідомлення позивача з порушенням місячного строку, визначеного законом, та вже після закінчення строку дії договору оренди землі № 11 від 14.03.2017, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
Також, судом першої інстанції зазначено, що прийняття Cаф'янівською сільською радою рішення № 5234-VIII від 21.03.2024 саме по собі не може бути підставою для відмови в позові про визнання додаткової угоди укладеної, оскільки у межах даного спору суд має встановити дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області порядку реалізації свого права в межах орендних правовідносин та відповідність приписам законодавства проекту додаткової угоди.
Крім того, судом першої інстанції заначено, що визнання недійсним рішення № 5234-VIII від 21.03.2024 в контексті спірних правовідносин не є ефективним способом захисту порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області а отже, визнання такого рішення недійсним не вимагається, а тому не впливає на задоволення позовної вимоги про визнання додаткової угоди укладеною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Саф'янівська сільська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» у повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги скаржник вважає, що строк дії договору оренди землі №11 від 14.03.2017 сплинув 14.03.2024, тобто, через 7 років після його укладення, проте, застосовуючи ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з урахуванням змін, внесених Законом від 05.12.2019 № 340-ІХ суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, внаслідок чого не була дана вірна оцінка рішенню Саф'янівської сільської ради від 21.03.2024 року №5234 «Про відмову у поновленні договору оренди землі №11 від 14.03.2017 року, розташованої на території Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Озерне)».
Отже, враховуючи приписи ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), Саф'янівська сільська рада повідомила особисто під підпис представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області про прийняте рішення про відмову у поновленні договору оренди землі №11 від 14.03.2017, що унеможливлює його подальше поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.
Скаржник зауважує, що судом першої інстанції було встановлено, що Саф'янівською сільською радою жодним з листів не повідомляла Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про неможливість досягнення домовленості щодо розміру орендної плати, проте дане ствердження не відповідає дійсності, оскільки перший лист Саф'янівської сільської ради від 19.01.2024 року за № 01/01-33/211 стосовно того, що Саф'янівська сільська рада не має наміру поновлювати даний договір оренди на новий строк, так як планує здійснити передачу даної земельної ділянки у користування на конкурентних засадах.
На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку стосовно того, що вищезазначений лист був відповіддю на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області щодо поновлення договору оренди на новий строк на тих самих умовах від 18.01.2024 року за №18/02.
Водночас, скаржник звертає увагу суду на те, що додаткової угоди про заміну сторони між Саф'янівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» не укладалося, що також відповідає ч. 4 ст. 148-1 та п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. Також, скаржник вказує, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінки рішенню №5228-VIII «Про припинення терміну дії договору оренди землі №11 від 14.03.2017, кадастровий номер 5122084800:01:003:0237, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ( за межами с.Озерне)», на підставі якого державним реєстратором виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 18.04.2024 року було зареєстровано припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0237.
На переконання Саф'янівської сільської ради, з припиненням права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0237 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Саф'янівської сільської ради №5228-VIII від 14.03.2017, припиняється і строк дії договору оренди землі № 11 від 14.03.2024, що впливає на спосіб захисту у правовідносинах у цій справі.
Також скаржник наголошує, що у зв'язку з тим, що Саф'янівською сільською радою було прийнято рішення №5228-VIII «Про припинення терміну дії договору оренди землі №11 від 14.03.2017, кадастровий номер 5122084800:01:003:0237, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Озерне)», на підставі якого припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122084800:01:003:0237, ефективним та належним способом захисту є скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 72773635 від 24.04.2024 року про припинення права оренди.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 року у справі №916/1812/24, справу призначено до судового розгляду.
24.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області надійшов відзив (вх.№ 4712/24/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити Саф'янівській сільській раді у задоволенні його апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, за доводами відзиву, Товариство наголошує, що, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди у редакції, викладеній позивачем.
Позивач вказує, що позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода», с.Новозерне Одеської області щодо правової природи листа Саф'янівської сільської ради від 19.01.2024 №01/01-33/211 є послідовною та незмінною, вказаний лист грунтується виключно на суб'єктивній позиції сільського голови, при цьому, жодного рішення самого органу місцевого самоврядування, прийнятого на той час, у межах владних повноважень щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди землі прийнято не було. Як наслідок, вказаний лист відповідача від 19.01.2024 року не має жодної юридичної сили та не тягне за собою відповідних правових наслідків.
Також, відповідач наголошує на тому, що очевидним є те, що спеціальним законом, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами даного спору, є Закон України «Про оренду землі» (ст.33), який і визначає граничний строк вирішення такої категорії заяв, що стосуються переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
Отже, на думку позивача, наведеною позицією апелянт додатково підтверджує факт свідомого пропущення (порушення), без жодних поважних на те причин, місячного строку, встановленого ст.33 Закону України «Про оренду землі» для відповіді на звернення позивача.
Також, через підсистему «Електронний суд» 27.01.2025 року від Саф'янівської сільської ради надійшла відповідь на відзив (вх.№4712/24/Д3), в якій відповідач наголошує, що сільський селищний міський голова відповідно до свого статусу та повноважень представляє відповідну територіальну громаду в міжсесійний період. Саф'янівська сільська рада категорично заперечує проти такого визначення як «суб'єктивна думка сільського голови», оскільки воно жодним чином не може бути застосовано до офіційного листування між позивачем та Саф'янівською сільською радою. Більш того, саме листування, яке є в матеріалах справи, доводить наявність так званого переговорного процесу, на відсутності якого наполягає позивач. На сьогоднішній день жодним законодавчим актом не встановлено форми офіційних перемовин між органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами, організаціями. Саме тому Саф'янівська сільська рада послідовно у своїх листах надавала позивачу свої роз'яснення стосовно позиції щодо неможливості поновлення договору оренди земельної ділянки.
Також відповідач наголошує на тому, що редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), не передбачала порядку прийняття рішення орендодавцем до отримання листа-повідомлення з проектом додаткової угоди щодо поновлення договору оренди.
Ствердження позивача щодо того, що Закон України «Про адміністративну процедуру» не застосовується до відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суперечить ч. 1 ст. 1 даного Закону, відповідно до якої цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Отже, на переконання Саф'янівської сільської ради, прийняття рішень 21.03.2024 №5234 «Про відмову у поновленні договору оренди землі №11 від 14.03.2017, розташованої на території Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами с. Озерне)», та від 21.03.2024 №5229-VIII «Про припинення терміну дії договору оренди землі №11 від 14.03.2017, було здійснено без порушень норм законодавства.
В судовому засіданні, представник відповідача просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі.
Представник позивача просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів, викладених письмово у відзиві.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
14 березня 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (надалі орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» (надалі орендар або позивач) був укладений договір оренди землі № 11 (надалі договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору орендодавець, на підставі протоколу проведення повторних земельних торгів за лотом № 849 від 14.03.2017 № 1/840 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки 5122084800:01:003:0237.
Згідно умов п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 59,4622 га, у тому числі: 59,4622 га ріллі, що розташована на території Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01.01.2017, складає 2030821 грн. 44 коп. та підлягає щорічній індексації (п. 2.6. договору).
Пунктами 3.1, 3.2. договору встановлено, що договір укладено на строк 7 років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону.
Після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов'язків, відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний письмово (листом - повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору (п. 3.3 договору).
Відповідно до умов п. 3.4 договору при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок в УДКСУ Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області у розмірі 8,08 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2017, а саме: 164090 грн. за 1 (один) рік, що зазначено у протоколі проведення повторних земельних торгів за лотом № 849 від 14.03.2017 № 1/849 та складає 13674 грн. 17 коп. за один місяць (п. 4.1. договору).
Згідно умов п. 11.2. договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
У разі поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п. 11.5. договору).
21 березня 2017 року було проведено державну реєстрацію права Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» користування земельною ділянкою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №83832156 від 30.03.2017 року.
16 січня 2021 року було проведено державну реєстрацію права комунальної власності Саф'янівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122084800:01:003:0237, що підтверджується інформаційною довідкою № 372888215 від 04.04.2024 з Державного реєстру речових прав.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 47-ОТГ від 09.12.2020 року, Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 09.12.2020 року і Рішення Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 111-VIII від 24.12.2020 року, земельна ділянка загальною площею 59,4622 га, що розташована на території Одеської області Ізмаїльського р-ну Озерненської сільської ради (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки: 5122084800:01:003:0237 передана у комунальну власність і відповідно з грудня 2020 року повноваження з розпорядження земельною ділянкою перейшли до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, проте додаткової угоди до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017 року (про зміну сторони орендодавця та зміну статусу земельної ділянки з державної власності у комунальну власність) укладено не було.
18.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» звернулось до Саф'янівської сільської ради із заявою № 18/01.1, відповідно до якої позивач просив поновити договір оренди землі № 11 від 14.03.2017 згідно пункту 3.3 договору на такий самий строк. До вказаної заяви позивачем було додано проект додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 11, витяг № НВ-99040600932024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Листом № 01/01-33/211 від 19.01.2024 року, підписаним сільським головою Саф'янівської сільської ради було повідомилено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» про неможливість поновлення договору оренди №11 від 14.03.2017 з посиланням на приписи ст. 126-1 Земельного кодексу України. Крім того, посилаючись на приписи ст. 134 Земельного кодексу України, було зазначено, що право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5122084800:01:003:0237 площею 59,4622 буде продано окремими лотами на конкурентних засадах.
Листом № 01/01-33/268/558 від 13.02.2024 Саф'янівська сільська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», що клопотання № 18/01 від 18.01.2024 потребує додаткового вивчення та буде розглянуто на найближчій черговій сесії Саф'янівської сільської ради.
Листом № 21/02.1 від 21.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» просило Саф'янівську сільську раду звернути увагу, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, позивачем було запропоновано збільшити орендну плату за договором оренди землі № 11 від 14.03.2017 з 8,08 % до 16% від нормативної грошової оцінки ділянки, станом на 21.02.2024, а саме 267123 грн. 05 коп. за 1 рік користування земельною ділянкою.
Листом № 01/01-23/858 від 11.03.2024 Саф'янівська сільська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» про відсутність у ради наміру продовжувати термін дії договору оренди землі № 11 від 14.03.2017.
27 березня 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» отримано Рішення Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 5234-VIII від 21.03.2024, яким відмовлено позивачу у поновленні договору оренди землі № 11 від 14.03.2017 на підставі п. 11.2 договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено
Також в матеріалах справи є податкова декларацію з плати за землю за 2024 рік, надана позивачем.
Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції позивача.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволення місцевим господарським судом під час ухвалення рішення позовних вимог про визнання укладеною додаткову угоду між Саф'янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області до договору оренди землі № 11 від 14.03.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА», с.Новозерне Одеської області та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.03.2017 року, номер запису 19722190, в редакції додаткової угоди позивача, обставини щодо визнати недійсним та скасувати рішення Cаф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 5234-VIII від 21.03.2024 про відмову у поновленні договору оренди землі № 11 від 14.03.2017, судовою колегією, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не переглядаються.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Отже, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду.
Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини 8 цієї статті Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а згідно з положеннями частини 11 вказаної статті відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - із 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, та стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Згідно з частиною 2 статті 126-1Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини 1 статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Отже, зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість, укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Таким чином, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній із 16.07.2020).
За змістом частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у вказаній редакції, чинній як на момент звернення з листом-повідомленням, так і з позовом у цій справі), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зробив висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.
У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 916/4208/23 викладено такий правовий висновок : «виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").
І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та як свідчать матеріали справи, дія спірного договору оренди земельної ділянки №11 від 14.03.2017 сплинула 14.03.2024, тобто, через 7 років після його укладення.
18.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» листом №18/01.1 просило поновити договір оренди землі №11 від 14.03.2017 на такий самий строк згідно пункту 3.3 договору. При цьому, до листа позивачем було додано проект додаткової угоди №1.
Колегія суддів зазначає, що до заяви було додано проект додаткової угоди, хоча Закон України "Про оренду землі" передбачає необхідність направлення договору. Проте, вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки укладення додаткової угоди до раніше укладеного договору або укладення нового договору мають однакові правові наслідки реалізацію орендарем переважного права на продовження орендних правовідносин.
Позиція суду з даного питання підтверджена висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, який залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. При цьому, за висновками Верховного Суду, до правовідносин у справі № 906/1314/21 було застосовано нову редакцію ст. Закону України "Про оренду землі".
У листі №01/01-33/211 від 19.01.2024, підписаному сільським головою Саф'янівської сільської ради, було повідомлено позивача про неможливість поновлення договору оренди № 11 від 14.03.2017 з посиланням на приписи ст. 126-1 Земельного кодексу України, які, як було встановлено судом, взагалі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а також про наявність наміру продати право оренди на конкурентних засадах.
При цьому, у листі №01/01-33/268/558 від 13.02.2024 Саф'янівська сільська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Згода», що клопотання №18/01.1 від 18.01.2024 потребує додаткового вивчення та буде розглянуто на найближчій черговій сесії Саф'янівської сільської ради. Крім того, листом № 01/01-23/858 від 11.03.2024 Саф'янівська сільська рада повідомила лише про відсутність у ради наміру продовжувати термін дії договору оренди землі № 11 від 14.03.2017.
В силу вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Зокрема, Верховний Суд зауважував, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, не розглянув протягом місяця лист-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).
Саф'янівська сільська рада неодноразово до закінчення строку дії договору оренди № 12 від 14.03.2017 повідомляла Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» про небажання продовжувати орендні правовідносини з тих або інших підстав. Проте, такі повідомлення були здійснені шляхом направлення листів, що не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі".
Разом з тим, Закон України "Про оренду землі" визначає, що орендодавець має розглянути лист-повідомлення та направити орендарю відповідне рішення у місячний строк.
Листом № 18/01.1 від 18.01.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА» просило поновити договір оренди землі № 11 від 14.03.2017.
Проте, вказаний лист був розглянутий відповідно до вищевказаних умов законодавства Саф'янівською сільською радою лише 27.03.2024, тобто, через 2 місяці після його направлення позивачем шляхом прийняття рішення № 5234-VIII «Про відмову у поновленні договору оренди землі № 11 від 14.03.2017», тобто, з порушенням місячного строку, встановленого Законом України "Про оренду землі", та після закінчення строку дії договору оренди землі.
За таких обставин колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що наведене свідчить, що у спірних правовідносинах Саф'янівською сільською радою було допущено порушення принципів добросовісності, справедливості та розумності, оскільки дії відповідача фактично були направлені на неможливість дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗГОДА».
Натомість, позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а, отже, позивача слід вважати таким, що набув право "правомірного очікування".
Щодо тверджень апелянта з приводу ігнорування позивачем первинного листа відповідача від 19.01.2024№01/01-33/211, колегія суддів вважає, що вказаний лист ґрунтується виключно на суб'єктивній позиції сільського голови, при цьому, жодного рішення самого органу місцевого самоврядування, прийнятого на той час у межах владних повноважень щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди землі прийнято не було. Як наслідок, вказаний лист відповідача від 19.01.2024 року не має жодної юридичної сили та не тягне за собою відповідних правових наслідків.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставини того, що є наявні підстави для визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №11 такими, що відповідають таким стандартам, а відповідачем у даному випадку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, судова колегія наголошує, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, а фактично зводяться лише до незгоди з висновками місцевого господарського суду, що не є підставою для їх визнання неправомірними.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №916/1812/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.03.2025 року.
Повний текст постанови складено 26.03.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді С.І. Колоколов
Я.Ф. Савицький