Справа № 624/89/25
провадження № 3/624/56/25
25 березня 2025 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Богачова Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126, ч.1 ст. 130 КУпАП,
До Кегичівського районного суду Харківської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ЕПР1 №229619 від 25.01.2025 складеним стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за адміністративним протоколом серії ЕПР1 №229594 від 25.01.2025 складеним стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №229619 від 25.01.2025, ОСОБА_1 24.01.2025 о 22 годині 50 хвилин на вулиці Шкільна, с. Бесарабівка, керував автомобілем ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Водій на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я Кегичівської ЦРЛ від проходження освідування на стан сп'яніння відмовився. Від подальшого керування транспортним засобом відсторонений. Порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №229594 від 24.01.2025, ОСОБА_1 24.01.2025 о 22 годині 50 хвилин на вулиці Шкільна, с. Бесарабівка, керував автомобілем ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати транспортним засобом згідно постанови ДВС провадження №68456657. Порушив п. 2.1.А. Правил дорожнього руху.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Кадун П.В., подав до суду заперечення-клопотання, в яких просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Клопотання обгрунтовані тим, що матеріали справи не містять достатніх доказів щодо складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Матеріал про адміністративне правопорушення не містить доказів про наявність умислу у ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 129 КУпАП, а саме що він знав про накладення на нього обмеження. Докази отримання ОСОБА_1 постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15.02.2024.
Щодо адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то захисник зазначає, що фабула викладена у протоколі по суті адміністративного правопорушення не відповідає ст. 130 ч. 1 КУпАП. Так, ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, зазначене у протоколі не повною мірою відповідає вимогам ст. 130 ч. 1 КУпАП, зокрема пропущені слова у викладені фабули суті адміністративного правопорушення. Неконкретність формулювання суті адміністративного правопорушення позбавляє особу щодо якої складено протокол, права здійснювати предметний захист та порушує її процесуальні права. Також звертає увагу на той факт, що 24.01.2025 (відповідно до протоколу) ОСОБА_1 не міг рухатися за кермом автомобіля, так як о 22.46 годині у нього вже перевіряють документи (ф.1 22.46) і починається з того, що ОСОБА_1 намагається взнати у поліцейського причину зупинки і це запитання звучить більше 10 разів на протязі всього оформлення документів, на що поліцейський з початку відповідає, що у нього є інформація, що ОСОБА_1 керує в стані алкогольного сп'яніння, а потім вказує, на те, що в нього інформація про те, що той взагалі не має права керувати транспортним засобом, так як він обмежений у цьому відповідно до постанови ВДВС, але це не відповідає дійсності, через те, що поліцейський на момент зупинки не міг знати взагалі хто їде за кермом автомобіля, а виясняє особу ОСОБА_1 пізніше і до матеріалів справи ніяких підтверджень будь-якої інформації з боку поліцейського до матеріалів справи не додано. Поліцейським не доведено правомірність зупинки ОСОБА_1 , порушення Правил дорожнього руху, які є підставою для зупинки автомобіля поліцейським не доведено. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських. Матеріали справи взагалі не містять будь-якого посилання нате, з якої підстави ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зупинений, і як наслідок, змушений пройти огляд на стан сп'яніння. Не усуває цих суперечностей і протокол про адміністративне порушення за ст.126 ч. 3 КУпАП. За таких обставин захисник вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень Правил дорожнього руху, чи інших дій, за які його транспортний засіб слід було зупинити, у зв'язку із чим, та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Також, відповідно до відеоматеріалів доданих до протоколу, то ОСОБА_1 погоджується на проходження тестування на місці зупинки (ф.1 22.51год.), а потім погоджується на проходження тестування у лікарні (ф.1 23.00 год.), але після того, як працівник поліції вказує на те, що він буде складати протокол за ст.126 КУпАП, так як у ОСОБА_1 , відповідно до постанови ВДВС заборона на право керування, та після того, як поліцейський роз'яснив право на захист, то ОСОБА_1 , після того, як йому не роз'яснили причини зупинки, вказує, що він поліцейському не довіряє і буде проходити тестування тільки у присутності адвоката, на що поліцейський відповідає, що ніякого адвоката він чекати не буде, так як п.2.5 ПДРУ не передбачає присутність адвоката взагалі, а пояснює ОСОБА_1 , що адвокат у нього буде у суді. Таким чином, все вказує на порушення права на захист ОСОБА_1 з боку працівників поліції. Також, звертаю увагу суду на той факт, що факт самого вживання алкоголю абсолютно не доводиться. До матеріалів справи додано диск з відеозаписами, які складаються - з 4х файлів, що доводить порушення правил щодо безперервності відеозйомки, визначених п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС Українки №1026 від 18.12.2018. Проміжок між записами є від 1 до 40 хвилин. Таким чином, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з'явилися. Захисник подала заяву про розгляд справи без його участі, з урахуванням доводів викладених в клопотанні.
Вирішуючи питання щодо можливості спільного розгляду матеріалів адміністративного провадження, суддя керується положеннями ч.2 ст. 36 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За таких обставин справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягають об'єднанню в одне провадження.
У судовому засіданні досліджені матеріали справи, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення, копія посвідчення водія ОСОБА_1 , акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відомості з реєстру постанов на боржників обмежених в правах (МЮ ДВС), копія постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15.02.2024, довідки армор, диск з відеозаписом події.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, з таких підстав.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Розглядаючи довід захисника щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що законність причини зупинки водія поліцейським не доведена. Будь-яких доказів того, що поліцейський мав інформацію, що свідчить про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння чи без права такого керування, як про це інспектор зазначив на відеозаписі, не надано. Отже суд доходить висновку про відсутність законної підстави для зупинки ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що зупинка автомобіля була здійснена без законних на те підставах, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Ця обставина є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогами відповідно до ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується у формі умислу. Тобто, відповідальна особа, яка склала протокол повинна довести та надати докази, що водій був обізнаний про встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Частина 10 статті 71Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що тимчасові обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Отже, суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження його у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності такої особи про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.
У матеріалах справи відсутні належні, достовірні та допустимі докази прямого умислу у діях ОСОБА_1 на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права, про що водій був обізнаний, що свідчить про відсутність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому на підставі п.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі по тексту ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
Так, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Перелік ознак сп'яніння викладений в п.п.3,4 Інструкції. Так ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 р. І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно п.10 р. ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 6 р. І, п.п.1-9 р. ІІ Інструкції, п. 3, 6, 7, 8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення свідки події відсутні.
До матеріалів справи доданий диск з відеозаписом відеофіксацію події.
У судовому засіданні, суд встановив, що відеозапис не є повним та безперервним.
Згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Отже, якщо із відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) працівників поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним, тобто переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Аналогічне вказано і в пункті 5 розділу II та пункті 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, де вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка (відеозапис) ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В даному випадку відеозапис переривався, складається з нарізаних відео фрагментів, з яких вбачається, що проміжок часу від хвили до майже години між фрагментами відеозапису відсутній, тому такий запис не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
За таких обставин докази додержання поліцейським процедури проведення огляду на стан сп'яніння складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведено.
Відсутність зазначених доказів у взаємозв'язку з запереченням своєї вини ОСОБА_1 не дає можливості "поза розумним сумнівом" встановити, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом та чи складений протокол з додержанням встановленого порядку.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Отже, в цій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в цьому випадку відсутнє.
Вищенаведені факти, встановлені в судовому засіданні, у відповідності до ст.62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 36, ч.3 ст.126, ч.1 ст. 130, ст. 221, 247, 280, 283-289 КУпАП, суд
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 126 та за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.В. Богачова