Справа № 201/3475/25
Провадження № 1-кс/201/1321/2025
25 березня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кремінського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000389 від 16.05.2023, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Рогань Харківського району Харківської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
До суду надійшло клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за №22023130000000389 від 16.05.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказує, що в провадженні слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях знаходяться матеріали зазначеного кримінального провадження.
За результатами отриманих фактичних даних вбачається, що громадянка України ОСОБА_5 причетна до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 111-1 КК України.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України, Законах України, інших актах законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: верховенство права; нерозривний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями; гуманізм; демократизм; єдність навчання, виховання та розвитку; виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій; формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення; формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками; формування громадянської культури та культури демократії (ст. 6 Закону).
Відповідно до вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про освіту» мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклади освіти забезпечують обов'язкове вивчення державної мови.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.
Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що державні стандарти повної загальної середньої освіти - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов'язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
Державним стандартом початкової освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 року № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 року № 688) передбачено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь. До ключових компетентностей, серед іншого належать: вільне володіння державною мовою, спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті, спираючись на критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України.
Також, Державним стандартом базової середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898, визначено, що метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови, плекання в учнів любові до рідного краю.
В той же час, частина 2 статті 2 «Федерального закона от 29.12.2012 N 273-ФЗ (ред. от 17.02.2023) «Об образовании в Российской Федерации…»» (мовою оригіналу) (далі закон) встановлює поняття «федерального государственного образовательного стандарта», а саме - «сукупність обов'язкових вимог до освіти певного рівня та/або до професії, спеціальності і напряму підготовки, затверджених в залежності від рівня освіти федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з розробки та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері загальної освіти, або федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з розробки та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері вищої освіти».
Відповідно до ч.1 ст. 4 вищезазначеного закону, відносини у сфері освіти регулюється конституцією Російської Федерації, цим законом, а також іншими федеральними законами, нормативно-правовими актами суб'єктів Російської Федерації, що регулюють відносини у сфері освіти.
Згідно ч.4 ст. 4, норми, що регулюють відносини у сфері освіти і містяться в інших федеральних законах та інших нормативно правових актах РФ, законах та інших правових актах суб'єктів РФ, правових актах місцевого самоврядування, повинні відповідати цьому федеральному закону. У випадку невідповідності норм, що регулюють відносини у сфері освіти і містяться в інших федеральних законах та інших нормативно правових актах РФ, законах та інших правових актах суб'єктів РФ, правових актах місцевого самоврядування застосовуються норми цього федерального закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 закону дія законодавства розповсюджується на усі організації, які здійснюють освітню діяльність на території РФ.
Положеннями статті 11 даного закону встановлено, що «федеральные государственные образовательные стандарты» містять в собі вимоги щодо структури, умов реалізації та результатів засвоєння «основних» освітніх програм.
Положеннями статті 11 цього закону встановлено, що «до основних освітніх програм відносяться основні загальноосвітні програми - освітні програми дошкільної освіти, освітні програми початкової загальної освіти, освітні програми основної загальної освіти, освітні програми середньої загальної освіти. Організації, що здійснюють освітню діяльність по маючим державну акредитацію освітнім програмам початкової загальної, основної загальної, середньої загальної освіти розробляють освітні програми у відповідності до «федеральных государственных образовательных стандартов» і відповідних федеральних основних загальноосвітніх програм».
Згідно ст. 26 закону управління освітньою організацією здійснюється у відповідності з законодавством РФ, з урахуванням особливостей, встановлених цим законом.
Одноосібним виконавчим органом освітньої організації являється керівник освітньої організації (ректор, директор, завідувач, начальник чи інший керівник), який здійснює поточне керівництво діяльністю освітньої організації.
У березні - квітні 2014 року у м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органи державної влади т.зв. «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.
Таким чином, в період із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час, на всій території України діє правовий режим воєнного стану.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами, внесеними згідно з Наказом № 415 від 29.11.2024 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно зазначеного переліку, Луганська міська громада Луганського району Луганської області, у тому числі с. Миколаївка, з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, так званого «ЛНР».
Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з вересня 2015 року (більш точний час з об'єктивних причин встановити не представилось можливим) на базі Комунального закладу "Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Станично-Луганської району Луганської області" розташованого за адресою: с. Миколаївка, вул.Радянська, 14, Луганського району (до 12.06.2020 - Станично-Луганського району) Луганської області розпочало роботу створене на підставі розпорядження т.зв. Ради Міністрів Луганської Народної Республіки від 05.08.2015 №02-05/271/15 «О создании Государственных учреждений Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) Государственное учреждение «Луганская школа І-ІІІ ступеней №58» (мовою оргіналу), яке до сфери підпорядкованих державних органів чи органів місцевого самоврядування України не належить.
В подальшому, на підставі розпорядження т.зв. Ради Міністрів Луганської Народної Республіки від 01.08.2017 №804-р/17 «О переименовании Государственных учреждений Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) навчальний заклад перейменовано у т.зв. «Государственное учреждение Луганской Народной Республики «Луганское общеобразовательное учреждение - средняя общеобразовательная школа №58 имени ОСОБА_7 » (мовою оригіналу) та на підставі розпорядження т.зв. Уряду Луганської Народної Республіки від 05.04.2022 №381-р/22 «О переименованиии отнесению к ведению Администрации Станично-Луганского района Луганской Народной Республики, государственных учреждений Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) перейменовано у т.зв. «Государственное общеобразовательное учреждение Луганской Народной Республики «Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мовою оригіналу).
24.01.2023, на підставі положення т.зв. «Федерального конституционного закона от 04.10.2022 № 6-ФКЗ « О принятии в Российскую Федерацию Луганской Народной Республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Луганской Народной Республики» (мовою оригыналу) «Государственное общеобразовательное учреждение Луганской Народной Республики «Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мовою оригіналу) зареєстровано та включено до т.зв. «Единого государственного реестра юридических лиц» (мовою оригіналу) під назвою «Государственное бюджетное общеобразовательное учреждение Луганской Народной Республики «Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза с. Николаевка» (мовою оригіналу).
Отже, починаючи з квітня 2022 року (більш точний час встановити не надається за можливе) на тимчасово окупованій території с. Миколаївка Луганської міської громади Луганського (раніше Станично-Луганського) району Луганської області, за юридичною адресою: вул. Советська, буд. 14, с.Миколаївка Луганської області та на матеріально-технічній базі КЗ «Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області», задля здійснення освітньої діяльності за стандартами та законодавством Російської Федерації та так званої «луганської народної республіки» почав функціонувати освітній заклад - «государственное общеобразовательное учреждение лнр Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мов. оригіналу).
У квітні 2022 року, більш точного часу встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, перебуваючи на території с. Миколаївка Луганської міської громади Луганського (кол. Станично-Луганського) району Луганської області, маючи умисел на вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, а саме в так зв. «государственном общеобразовательном учреждении лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), яке створене на базі КЗ «Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Станично-Луганського району Луганської області», розташованій за адресою: Луганська область, Луганський (кол. Станично-Луганський) район с.Миколаївка, вул. Советська, буд. 14, вступила в злочинну змову з представниками окупаційної влади держави-агресора - Російської Федерації та так званої «лнр», та в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно зайняла посаду директора в закладі освіти держави-агресора т.зв. «Государственном общеобразовательном учреждении лнр Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мов. оригіналу).
Перебуваючи на посаді директора так званого «Государственного общеобразовательного учреждения лнр Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), в подальшому перейменованого як «Государственне бюджетное общеобразовательное учреждение лнр Станично-Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), ОСОБА_5 вчиняє дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, зокрема забезпечила реєстрацію навчального закладу відповідно до законодавства російської федерації, здійснює загальне керівництво роботою вказаного закладу та управління ним, представляє заклад у відносинах з іншими установами, здійснює керівництво педагогічним складом, відповідає за реалізацію загальноосвітніх програм та освітніх стандартів, організовує навчальний процес, який, зокрема, здійснюється російською мовою, за стандартами і законодавством російської федерації та так званої «луганської народної республіки», усупереч державним стандартам освіти України та типовим навчальним програмам, рекомендованим Міністерством освіти і науки України.
27 лютого 2025 року відповідно до вимог ст. ст. 40, 42, 111, 133, 135, 137, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням с. Миколаївка Луганської міської громади Луганського (кол. Станично-Луганського) району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, 20.02.2025 в газеті «Урядовий кур'єр» №38 (7963), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено виклик ОСОБА_5 для участі у слідчих діях.
Крім того, 27.02.2025 в газеті «Урядовий кур'єр» №43 (7968) яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено повторний виклик ОСОБА_5 для участі останньої у слідчих діях.
Жодного разу у призначений час підозрювана ОСОБА_5 у призначене місце не з'явилася, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 27.02.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином 27.02.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
Постановою слідчого від 18.03.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду від 14.09.2023, в ході якого оглянуто публікацію розміщену на сайті так зв. «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу). Так встановлено, що на головній сторінці вищевказаного сайту розміщено світлину ОСОБА_5 , як директора так зв. «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу). Крім того, у розділі «руководство, педогогический состав» (мовою оригіналу) розміщено фото ОСОБА_5 та зазначено - «директор». Вказаним оглядом підтверджується факт перебування ОСОБА_5 на посаді директора так званого «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганської області;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка підтвердила факт зайняття ОСОБА_5 посади так зв. «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу) та впровадження нею стандартів освіти держави-агресора в закладі освіти, а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганського району Луганської області;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 , в ході проведення якого свідок упізнала ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду публікації за участі свідка ОСОБА_8 , в ході якого оглянуто публікацію під назвою «Представители Волгоградской области ознакомились с ходом восстановительных работ в Станице». Вказаним оглядом підтверджується факт перебування ОСОБА_5 на посаді директора так званого «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганської області;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила факт зайняття ОСОБА_5 посади директора так зв. «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу) та впровадження нею стандартів освіти держави-агресора в закладі освіти, а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганського району Луганської області;
- протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 , в ході проведення якого свідок упізнала ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду публікації за участі свідка ОСОБА_9 , в ході якого оглянуто публікацію під назвою «Представители Волгоградской области ознакомились с ходом восстановительных работ в Станице». Вказаним оглядом підтверджується факт перебування ОСОБА_5 на посаді директора так званого «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу), а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганської області;
- протоколом огляду інформації розміщеної на сайті т. зв. « ГОУ ЛНР «Станично -Луганская средняя школа имени И.Н. Мороза с. Николаевка» стосовно рівнів, форми та мови освіти, які реалізується навчальним закладом очолюваним ОСОБА_5 , підстав здійснення освітньої діяльності та документів затверджених останньою керуючись законодавством країни агресора;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який підтвердив факт зайняття ОСОБА_5 посади директора так зв. «гоу лнр Станично-Луганская средняя школа им. И.Н. Мороза» (мов. оригіналу) та впровадження нею стандартів освіти держави-агресора в закладі освіти, а також перебування останньої на тимчасово окупованій території Луганського району Луганської області.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 297-2 КПК України факт перебування ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території підтверджується вищевказаними добутими під час досудового розслідування доказами.
Про факт переховування підозрюваної ОСОБА_5 від слідства та суду свідчить те, що вона на виклики до слідчого та прокурора для проведення слідчих дій, вручення підозри не з'явилася, а тому в повній мірі можна стверджувати про переховування підозрюваної від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
Аналіз вказаних положень Закону свідчить, що існує декілька підстав та способів віднесення певних територій держави до категорії тимчасово окупованих.
Так, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, будь-яка частина території України набуває статусу тимчасово окупованої території за наявності у неї певних ознак, визначених Законом, і при цьому у даному випадку Закон не вимагає проходження будь-яких додаткових процедур або прийняття додаткових нормативно-правових актів для встановлення факту окупації.
У цьому випадку, достатньо довести, що окремо визначена території відповідає одному з критеріїв встановлених п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, а саме:
1) частина території України, в межах якої збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль;
2) частина території України в межах якої збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Як зазначалось раніше відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами, внесеними згідно з Наказом № 415 від 29.11.2024 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно зазначеного переліку, Луганська міська громада Луганського району Луганської області, у тому числі с. Миколаївка, з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, так званого «ЛНР».
Враховуючи те, що підозрювана належним чином неодноразово викликалася до органу досудового розслідування, в тому числі для вручення повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій у спосіб, передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, проте жодного разу не з'явилась у призначений час та місце, не повідомила про причини неприбуття. Беручи до уваги той факт, що наявні докази підтверджують перебування ОСОБА_5 на території, яка на цей час тимчасово окупована РФ та незаконними збройними формуваннями, з урахуванням наведеного необхідно вважати, що підозрювана переховується від органів досудового слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Під збройними формуваннями РФ Закон № 1207-VII визначає регулярні з'єднання і підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (п. 4 ч. 1 ст. 1-1 Закону України № 1207-VII).
Таким чином, незаконні збройні формування так званої «лнр» відносяться до збройних формувань РФ.
Пунктом 6 частиною 1 статті 1-1 Закону України № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Враховуючи наведене, достовірно встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 :
- обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України;
- переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності (ухиляється від явки на виклик слідчого/прокурора, зокрема, не прибула на виклик без поважної причини 6 разів);
- перебуває на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, слідчий вказує, що наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні №22023130000000389 від 16.05.2023 стосовно підозрюваної ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 297-2 КПК України, слідчим зазначено, що наразі у кримінальному провадженні відсутня необхідність проведення допиту свідків під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчим суддею.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданого клопотання.
Заслухавши доводи прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Так, в судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023130000000389 від 16.05.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
27 лютого 2025 року відповідно до вимог ст. ст. 40, 42, 111, 133, 135, 137, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням с. Миколаївка Луганської міської громади Луганського (кол. Станично-Луганського) району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, 20.02.2025 в газеті «Урядовий кур'єр» №38 (7963), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено виклик ОСОБА_5 для участі у слідчих діях.
Крім того, 27.02.2025 в газеті «Урядовий кур'єр» №43 (7968) яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в установленому законом порядку, було здійснено повторний виклик ОСОБА_5 для участі останньої у слідчих діях.
Жодного разу у призначений час підозрювана ОСОБА_5 у призначене місце не з'явилася, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
27.02.2025 слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, 27.02.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованому йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрювана могла вчинити інкриміноване їй правопорушення.
Відповідно до матеріалів клопотання, з дотриманням вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України.
При цьому, відповідно матеріалів клопотання підозрювана постійно перебуває на тимчасово окупованій території України і встановити її точне місце перебування не видається за можливе. Доказами перебування підозрюваної на тимчасово окупованій території України підтверджено зібраними матеріалами досудового розслідування.
Постановою слідчого від 18.03.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанов про оголошення підозрюваного в розшуки.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2. ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні зокрема щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування повинно містити, зокрема, відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 цього Закону).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана ухиляється від явки на виклик слідчого (не прибула на виклик без поважної причини більше ніж два рази), оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України.
Згідно із до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Матеріали клопотання свідчать, що підозрювана належним чином викликалася для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явилася у призначений час та не повідомила про причини неприбуття, та згідно показань свідків перебуває на тимчасово окупованій території, а відтак слід вважати, що підозрювана переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення кримінальної відповідальності.
Отже, матеріалами клопотання також підтверджено, що підозрювана переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на надані слідчому судді матеріали кримінального провадження, що можуть свідчити про причетність підозрюваної до вищевказаного кримінального правопорушення, а також, враховуючи той факт, що остання переховується від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.135,139,297-1 - 297-5 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу 3 управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кремінського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000389 від 16.05.2023, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування кримінального провадження за №22023130000000389 від 16.05.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і оголошений о 15-10 годині 25.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1