Справа №752/22125/23
Провадження №2/752/761/25
21 березня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Адвокат Мамаєв Дмитро Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.07.2021 відбулась дорожньо -транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автотранспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.07.2022, яка набрала законної сили 02.08.2022, у справі №759/7190/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом серії №EP-202169900 від 12.12.2020.
20.12.2021 оцінювачем ОСОБА_3 проведено оцінку матеріального збитку, завданого автомобілю Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якої вартість матеріального збитку становить 145419,21 грн.
Згідно з ремонтними калькуляціями вартість фактичного ремонту транспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 145462,68 грн.
Таким чином, сума збитків, яка не відшкодована позивачу за пошкодження автотранспортного засобу становить 145462,68 грн.
Позивач також зазнала моральної шкоди, оскільки було порушено її право власності, пов'язане з тим, що внаслідок вчинення правопорушення остання не могла користуватися належним їй майном транспортним засобом, телефоном, засобами виробництва.
За наслідками вчинення ДТП, позивач отримала ушкодження середньої та легкої тяжкості, перебувала на лікарняному, тому у відповідності до «Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди» ступень моральної шкоди становить 36 МЗП, що становить 234000 грн.
Позивач поніс витрати, які повинні бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі, щодо сплаченого судового збору, відшкодування наданої правової допомоги через залучення адвоката Мамаєва Д.Ю. до участі у справі у розмірі
6000 грн. та витрат за послуги експерта за складання звіту з проведеної оцінки прямих збитків у розмірі 5000 грн., а також витрат за проведення експертизи стану ушкодження та визначення у розмірі 1796,90 грн.
Просив стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Група «Оберіг» матеріальну шкоду в розмірі 145462,68 грн., моральну шкоду, що становить 36 МЗП, що становить 234 000 грн., судові витрати, які складаються з судового збору, витрат на надання правової допомоги, витрат на проведення експертиз.
16.10.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 08.02.2024.
06.06.2024 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
08.10.2024 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06.06.2024, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07.11.2024 постановлено ухвалу про продовження розгляду цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначено цивільну справу до судового розгляду на 10.02.2025.
10.02.2025 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
25.01.2024 представник відповідача Алексєєв В.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ "СГ "Оберіг" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-202169900.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 власником транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_5 .
Враховуючи зазначене, та те, що позивач не є потерпілою особою в розумінні
положень Закону №1961-IV, позовні вимоги про виплату страхового відшкодування
на її користь у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок вищевказаної ДТП, є необґрунтованими та безпідставними, тож у відповідача відсутні правові підстави для здійснення страхового відшкодування на її користь.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП 28.07.2021 лише у 2023 році
Відтак, позивач прострочив законодавчо встановлений строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування.
Зважаючи на вищенаведене, у ТДВ "СГ "Оберіг" не виникає зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль на рахунок позивача внаслідок ДТП 28.07.2021.
За наслідками звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з її лікуванням після ДТП 28.07.2021, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 3001,12 грн.
Враховуючи складність справи, заявлений розмір витрат на правову
допомогу у розмірі 6 000 грн. є завищеним, необґрунтованим, нерозумним та не вмотивованим.
Щодо відшкодування витрат для проведення висновку експертного дослідження самого позивача, зазначив, що Законом № 1961-IV не регламентовано право потерпілої особи вимагати від страховика відшкодування витрат на проведення медичної експертизи. Позивачем не обґрунтовано із якою метою дане експертне дослідження взагалі було проведено та надано суду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
28.07.2021 відбулась ДТП за участі автотранспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Toyota, д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в ТДВ "СГ "Оберіг" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202169900.
ОСОБА_5 є власником транспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 .
20.12.2021 ОСОБА_1 та ТзОВ фірма «Експертиза» уклали договір про виконання судової експертизи №20, відповідно до умов якого виконавець виконує судову автотоварознавчу експертизу, згідно наданих світлин без огляду КТЗ з наданням за його результатами висновку, а замовник оплачує проведення експертизи. Вартість договору становить 3000 грн без ПДВ.
Відповідно до квитанції №0.0.2391825517.1 від 22.12.2021 ОСОБА_1 сплатила на користь ТзОВ фірма «Експертиза» 5000 грн., призначення платежу за проведення автотоварознавчої експертизи.
Відповідно до висновку судового експерта Галамай Б.І. від 20.12.2021 №145 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості матеріалів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт становить 145419,21 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , приймається для розрахунку у нульовому значенні. Вартість відновлювального ремонту у врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості матеріалів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт становить 145419,21 грн.
20.12.2021 ТОВ «Алекс со» виставило замовнику ОСОБА_5 рахунок № НОМЕР_6 щодо оплати вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf SportWagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з ПДВ в сумі 145462,68 грн.
Відповідно до рахунку ТОВ «Алекс со» №А000169172 від 28.01.2022, замовником за яким є ОСОБА_5 , вартість ремонтних робіт під час відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf SportWagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з ПДВ становить 14079,78 грн.
Матеріали цивільної справи містять дві квитанції про сплату на користь ТОВ «Алекс со» 76914 грн. та 68548, 68 грн., платник та призначення платежу не зазначені.
Відповідно до висновку експертного дослідження №043-637-2021 ОСОБА_1 мала тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, гострий середній посттравматичний отит справа, закрита травма лівої кисті - вивих великої багатокутної кістки кисті.
Матеріали цивільної справи містять чек про сплату на користь Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 1796,90 грн., платник та призначення платежу не зазначені.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №759/7190/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до постанови від 20.07.2022 у справі №759/7190/22 ОСОБА_2 28.07.2021 приблизно о 17.20 год. на перехресті рівнозначних доріг - вул. Чернівецька та вул. Борщагівська в с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського р-н Київської обл., керуючи автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_7 , не був уважним, не надав дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_8 , водій ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, чим порушив п.п.2.3б, 16.12 ПДР.
Наведене свідчить про те, що в ДТП, яка сталась 20.07.2022, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження
20.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «Страхова Група «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування.
16.06.2023 ТДВ «Страхова Група «Оберіг» листом № 16006-12 повідомило позивача про відмову у здійсненні страхового відшкодування, оскільки власником транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 .
03.10.2023 ТДВ «Страхова Група «Оберіг» листом № 32142/1/1ПЗ повідомило позивача про прийняте рішення здійснити страхову виплату в розмірі 3001,12 грн. за лікування потерпілої.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння та роз'яснив, що абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №200/21325/15-ц.
Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частин першої і другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що Кодексу випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(статті 9, 23 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 по справі № 320/9174/15-ц, за змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Отже, виходячи з наведених положень Закону, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 35.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.
За наслідками настання страхового випадку страховик відшкодовує потерпілому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому страхове відшкодування зменшується на визначену у договорі страхування суму франшизи.
У разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, витрачених на його відновлення, а у разі непроведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для його відновлення в майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц і від 2 червня 2022 року у справі №638/10072/19).
У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.
У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2021 по справі №147/66/17 зазначила, що відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Судом встановлено, що 28.07.2021 відбулась ДТП за участю автотранспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а водій ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.
У даному випадку, позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено позов про стягнення страхового відшкодування до страховика, у якого власник вищезазначеного автомобіля застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Власником транспортного засобу Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_5 , а позивач користувалась цим автомобілем на відповідній правовій підставі.
20.03.2023 позивач звернулася до ТДВ «Страхова Група «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Оскільки ОСОБА_1 користувалася транспортним засобом Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , на достатній правовій підставі, то вона має право для звернення за захистом порушеного права та отримання відшкодування, спричиненої шкоди.
Тому доводи відповідача, що позивач не є власником транспортного засобу, а тому не має права на отримання страхового відшкодування є безпідставним, оскільки спростовуються вищезазначеним.
На замовлення позивача, судовим експертом Галамай Б.І. зроблено висновок від 20.12.2021 № 145, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості матеріалів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт становить 145419,21 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , приймається для розрахунку у нульовому значенні. Вартість відновлювального ремонту у врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Volkswagen Golf Variant, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), з врахуванням (включенням) ПДВ у вартості матеріалів та вартості ремонтно-відновлювальних робіт становить 145419,21 грн.
Проте рахунки про сплату вартості відновлювальних робіт в сумі 145462,68 грн. та в сумі 14079,78 грн. ТОВ «Алекс со» виписало на ім'я ОСОБА_5 , вказавши її замовником вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf SportWagen, д.н.з. НОМЕР_1 .
Матеріали цивільної справи містять дві квитанції про сплату на користь ТОВ «Алекс со» 76914 грн. та 68548, 68 грн., проте платник в них не зазначений.
З наданих доказів неможливо беззаперечно встановити, що саме позивач понесла фактичні витрати на оплати відновлювального ремонта пошкодженого автомобіля Volkswagen Golf SportWagen, д.н.з. НОМЕР_1 , а не його власниця ОСОБА_5 .
У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц зазначено, що особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Також суд зауважує, що оскільки транспортний засіб був відремонтований, що підтверджується матеріалами справи та позивачем, то розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися, як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 753/19288/14-ц.
Оскільки позивач, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надала до суду доказів, що саме вона понесла витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 145462 68 грн. не підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач лише 20.03.2023 звернулася до ТДВ «Страхова Група «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування, хоча ДТП відбулася 28.07.2021, тобто пропустила строк на подання відповідної заяви.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.
У справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
На підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з заявою про страхове відшкодування, позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.
Встановивши, що позивач не повідомляла страховика про ДТП, яка сталася 28.07.2021, та не зверталася до цього страховика із заявою про страхове відшкодування протягом річного строку з дати її настання, не надала страховій компанії пошкоджений автомобіль для огляду, суд приходить до висновку, що остання не скористалася правом на отримання страхового відшкодування у строки та в порядку визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги експерта за складання звіту з проведеної оцінки прямих збитків у розмірі 5000 грн. та витрат на проведення експертизи стану ушкодження та визначення ушкоджень у розмірі 1796, 90 грн., суд зазначає наступне.
20.12.2021 ОСОБА_1 та ТзОВ фірма «Експертиза» уклали договір про виконання судової експертизи №20, відповідно до умов якого виконавець виконує судову автотоварознавчу експертизу згідно наданих світлин без огляду КТЗ з наданням за його результатами висновку, а замовник оплачує проведення експертизи, вартість договору становить 3000 грн без ПДВ.
Відповідно до квитанції №0.0.2391825517.1 від 22.12.2021 ОСОБА_1 сплатила на користь ТзОВ фірма «Експертиза» 5000 грн., призначення платежу за проведення автотоварознавчої експертизи.
Проте, між позивачем та ТзОВ фірма «Експертиза» було погоджено вартість договору у розмірі 3000 грн. Інших доказів про збільшення вартості проведення експертизи позивачкою не надано, а тому розмір витрат на проведення експертизи у сумі 5000 грн. є необґрунтованим.
Як вже було зазначено судом, оскільки транспортний засіб Volkswagen Golf SportWagen, д.н.з. НОМЕР_1 , був відремонтований, що підтверджується матеріалами справи та позивачем, то розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт.
Також суд звертає увагу позивача, що остання могла б набути право самостійно проводити експертну оцінку пошкодженого транспортного засобу, лише якщо б остання звернулася в межах визначеного законодавством строку до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, а страховик у свою чергу не забезпечив участі страхового комісара у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Оскільки позивач не набула права на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди, а також оскільки, наданий позивачем висновок №145 судом не прийнято як доказ, то у відповідача відсутній обов'язок щодо відшкодування понесених позивачем витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.
Також судом встановлено, що позивачем було проведено експертне дослідження тілесних ушкоджень та ступень їх тяжкості.
Матеріали цивільної справи містять чек про сплату на користь Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 1796,90 грн., платник у якому не зазначений.
При цьому предметом розгляду даної справи є стягнення страхового відшкодування понесених збитків, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у ДТП, а не стягнення шкоди, яка заподіяна внаслідок ДТП життю та здоров'ю позивача.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 234000 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.
Відповідно до ст. 26-1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до пп. "г" і "ґ" п. 41.1 та пп. "в" п. 41.2 ст. 41 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом) та у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Отже, аналіз змісту ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, дає підстави для висновку, що відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, а також проходженням позивачем лікування, не є обов'язком страховика.
Відтак належним відповідачем за вимогою про стягнення моральної шкоди є ОСОБА_2 , оскільки саме він є винуватцем ДТП та особою, яка спричинила позивачу моральну шкоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин та беручи до уваги положення статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача не підлягають судові витрати, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 21.03.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ 39433769.
Суддя Ж. І. Кордюкова