Справа № 361/12484/24
Провадження № 2/361/6386/24
24.03.25
24 березня 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Писанець Н.В.,
при секретарі - Бондар Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У грудні 2024 рокупредставник позивача АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
26 лютого 2025 року на електронну адресу суду від представника позивача АТ «Універсал Банк» - Худак А.А. надійшла заява у якій, посилаючись на те, що спірні відносини між сторонами врегульовано, просила закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у даній справі.
24 березня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення йому судових витрат у зв'язку із виконанням ним боргових зобов'язань перед АТ «Універсал Банк».
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч. 1 ст. 182 ЦПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи той факт, що відповідач у справі ОСОБА_1 сплатив на користь позивача АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором, яка є предметом даного спору, слід дійти висновку, що між сторонами відсутній предмет спору, тому провадження у справі підлягає закриттю.
За змістом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо вимог відповідача ОСОБА_1 про повернення судового збору, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади розподілу судових витрат та порядок повернення судового збору у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначені у ст. 142 ЦПК України та Законі України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Функція та роль інституту судових витрат в тому числі судового збору, є актуальним завданням процесуального права, успішне вирішення якого багато в чому буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування судового процесу.
Законодавче закріплення сплати судового збору має на меті по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У ч. ч. 1, 3, 6 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У випадках, встановлених частинами третьою п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої ст. 141 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при закритті провадження у справі судовий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається з державного бюджету в розмірі 50 відсотків та лише за умови укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи. Також передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, то судові витрати за заявою позивача підлягають стягненню з відповідача та суд вирішує таке питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження.
Зі змісту заяви позивача АТ «Універсал Банк» про закриття провадження у справі вбачається, що заборгованість, яка була предметом позову, відповідачем ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» повністю сплачена, тому позивач подав заяву про закриття провадження у цій справі, тобто у даному випадку позивач фактично не підтримав своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, що відповідно до ст. 142 ЦПК України не є підставою для повернення з державного бюджету судового збору та у такому випадку законодавством передбачено інший порядок вирішення питання про розподіл судових витрат.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_1 про повернення йому судового збору задоволенню не підлягає, оскільки у даному випадку законодавством не передбачено повернення судових витрат відповідачу.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст. ст. 13, 182, 255, 259, 260 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: Н.В.Писанець