21.03.2025 Справа №607/5591/25 Провадження №1-кс/607/1689/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000418 від 26.02.2025, -
До слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_3 із клопотанням про скасування арешту, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040000418 від 26.02.2025, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/4409/25 на належний йому автомобіль марки ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_1 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, оскільки на його думку потреба у подальшому арешті транспортного засобу ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_1 , ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 відпала.
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив з приводу задоволення клопотання, оскільки автомобіль марки ГАЗ 66, д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025211040000418 від 26.02.2025. Окрім цього на вказаному автомобілі поміщена зрізана деревина невстановленої породи без належних документів, та останні ще не оглянуті спеціалістами та експертами. Також, органом досудового розслідування перевіряється чи здійснювалось вказаним транспортним засобом перевезення деревини без належних документів за іншими епізодами. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків:
Частина 1 ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
При цьому, з положень Глави 17 - арешт майна Розділу ІІ - заходи забезпечення кримінального провадження КПК України слідує, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, документи, які підтверджують право власності на майно, чи свідчать про володіння, користування чи розпорядження власника майна таким майном, документи, які підтверджують повноваження особи, що його подала.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2025 (справа №№607/4410/25) у кримінальному провадженні №12025211040000418 від 26.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на тимчасово вилучене під час огляду місця події 25.02.2025 майно, а саме, автомобіль «ГАЗ 66» з д.н.з. НОМЕР_1 разом із зрізаною деревиною, який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 . Накладено арешт на вилучене під час добровільної видачі 25.02.2025, майно, а саме: ключі від транспортного засобу марки «ГАЗ 66» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які поміщено до спец. упакування №CRI1122317; товарно-транспортну накладну (ліс), яку поміщено до спец. упакування №CRI1122295.
Як вбачається із змісту даної ухвали слідчого судді автомобіль «ГАЗ 66» д.н.з НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1 . При цьому, арешт накладено з метою збереження речових доказів та запобіганню можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В обґрунтування клопотання про скасування арешту заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що на його думку необхідність у застосуванні арешту транспортного засобу «ГАЗ 66», д.н.з. НОМЕР_1 , ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 відпала.
Частини 1, 2 ст. 84 КПК України визначають, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
За змістом ст. 26, 42, 64-2, 174 КПК України саме власник майна має довести, те що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, чи те, що арешт накладений необґрунтовано.
Разом з тим, заявник у клопотанні та доданими до клопотання доказами жодним чином не обґрунтовує, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.
Окрім цього, у поданому клопотанні відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що у кримінальному провадженні №12025211040000418 від 26.02.2025 з транспортним засобом «ГАЗ 66» д.н.з. НОМЕР_1 , ключами від нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , проведені усі необхідні слідчі дії і що у накладенні арешту на дане майно відпала потреба, в той час як з пояснень прокурора наданих у судовому засіданні вбачається, що досудове розслідування триває та в ході здійснення такого на даний час із транспортним засобом планується проведення ряду слідчих дій, для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040000418 від 26.02.2025 триває, враховуючи, що заявником доданими до клопотання доказами не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 22, 26, 64-2, 84, 132, 170, 174, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суд Тернопільської області від 06.03.2025 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 12025211040000418 від 26.02.2025, на транспортний засіб марки «ГАЗ 66» д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від транспортного засобу марки «ГАЗ 66» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1