справа № 619/1269/25
провадження № 3/619/584/25
Постанова
іменем України
26 березня 2025 року,
суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Україна, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,
установила:
28.02.2025 в Харківській області, Харківському районі, с. Подвірки, по вул. Сумський шлях, буд. 2 о 22 год 10 хв ОСОБА_1 здійснював рух на т.з. Volkswagen Transporter н.з. НОМЕР_1 , при цьому 04.07.2024 рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області був позбавлений права керування т.з. строком на 1 рік, чим порушив вимоги п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене повторно протягом року. ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП 24.06.2024 року постановою ББА314986, чим порушив вимоги п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку SMS у додаток «Viber».
До того ж, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 доказана в повному обсязі та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 250755 від 18.02.2025, підписаним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, у якій зазначено, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП 24.06.2024; рапортом; довідкою «ІПНП», у якій зазначено, що транспортний засіб Volkswagen Transporter н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 ; довідкою «ІПНП», у якій зазначено, що водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не значиться.
Пунктом 2.1.а ПДР установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Своїми діями ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.
Санкція частини 5 статті 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно довідки «ІПНП» водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не значиться.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взагалі не мав права керування транспортними засобами, отже суд не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, загальні основи накладення адміністративних стягнень, суддя дійшла висновку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП без позбавленням права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб не належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Суддя І. М. Нечипоренко