П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/4377/25
Головуючий в 1 інстанції: Ковтун Ю.І. Дата і місце ухвалення: 06.03.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Гудзікевич Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2025 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
06 березня 2025 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом про затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 04.09.2025р. з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.03.2025р. співробітниками Управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області на блокпосту Клеверний міст (Конюшинний), розташованому на перетині Київської траси та Об'їзної дороги, виявлено особу, який назвався громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті проведеної перевірки щодо законності перебування на території України встановлено, що дозволений строк перебування на території України у ОСОБА_1 закінчився та він перебуває на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України до країни походження або третьої країни після закінчення встановленого терміну перебування в Україні. Відповідач на території України постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має. ОСОБА_2 не має дійсного паспортного документа або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні. Враховуючи відсутність у відповідача документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, примусове повернення до нього не застосовувалося в силу вимог ч.8 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Головним управлінням 04.03.2025р. прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 . Беручи до уваги той факт, що іноземець тривалий час проживав на території України нелегально, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, наявні обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, існує ризик його втечі. А відтак, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , на підставі п.1 ч.1 ст.289 КАС України, підлягає затриманню з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2025 року позов задоволено.
Затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 04.09.2025р. з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 06.03.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 проживає однією сім'єю з ОСОБА_4 , з якою намагався одружитися. Відповідач є волонтером, має позитивні характеристики. До того ж, ОСОБА_2 звертався за захистом в Україні шляхом визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте його заяву не було прийнято органом міграційної служби.
Також, апелянт посилається на те, що чинним законодавством України визначено вичерпний перелік підстав, за яких може мати місце прийняття рішення про затримання особи з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України. Зокрема, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. Недотримання зазначених вимог законодавства не дає підстав для задоволення заявлених вимог щодо затримання особи з поміщенням її до відповідного закладу тимчасового перебування.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.03.2025р. співробітниками Управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області на блокпосту Клеверний міст (Конюшинний), розташованому на перетині Київської траси та Об'їзної дороги, виявлено особу, який назвався громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті перевірки законності перебування іноземця на території України встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його слів, прибув на територію України легально у 2014 році через контрольно-пропускний пункт в'їзду - виїзду (КПВВ) «Чонгар» по паспортному документу громадянина Республіки Узбекистану для виїзду за кордон на його ім'я, серії та номеру НОМЕР_1 , строк дії якого закінчився 14.01.2023р. на території України.
За оформленням нового паспортного документу для виїзду за кордон іноземець до Посольства Республіки Узбекистану в Україні не звертався.
04.03.2025р. о 17.40 год. відповідача затримано відповідно до протоколу про адміністративне затримання №МОД 000302, на підставі ч.2 ст.263 КУпАП, з метою з'ясування обставин правопорушення.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилося у проживанні на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області 04.03.2025р. відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення серія та номер ПР МОД 011782.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2025р. ПН МОД 011880 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
Станом на 05.03.2025р. іноземцем штраф добровільно не сплачено.
Враховуючи відсутність у відповідача документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, примусове повернення до нього не застосовувалося в силу вимог ч.8 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
04.03.2025р. ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №5101100100000309 про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відомості про оскарження відповідачем вказаного рішення в матеріалах справи відсутні.
Того ж дня позивачем прийнято рішення про поміщення іноземця у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою з'ясування обставин правопорушення.
05.03.2025р. Головне управління ДМС в Одеській області звернулося до Посольства Узбекистану в Україні з листом щодо підтвердження чи спростування громадянства ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), а у разі підтвердження -документування його свідоцтвом на повернення без плати консульського збору.
Посилаючись на наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від виконання такого рішення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також на відсутність в іноземця документа, що дає право на виїзд з України, ГУ ДМС України в Одеській області звернулося з даним позовом до суду про затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 04.09.2025р. з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ідентифікація іноземців органами міграційної служби здійснюється з обов'язковим урахуванням запитів до відповідних дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця та відповідей на них. На момент виявлення та затримання іноземця документ, що посвідчує особу іноземця та дає йому право на виїзд за територію України, надано не було. А відтак, за висновками суду, оскільки відповідач допустив порушення вимог міграційного законодавства України, будь-яких дій для легалізації свого перебування на території України не вчинив, в останнього відсутній документ, що дає право на виїзд з України, тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення. Зазначене є передбаченою ч.1 ст.289 КАС України підставою для затримання іноземця з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною восьмою статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.3 ст.30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч.4 ст.30 Закону №3773-VI)
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;
2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;
4) зобов'язання внести заставу.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. (ч.11 ст.289 КАС України)
З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2023р. по справі №296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.
Колегія суддів зазначає, що такий захід як затримання не застосовується автоматично, а лише за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.289 Кодексу, а саме: за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.
При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб'єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
При зверненні з даним позовом до суду ГУ ДМС України в Одеській області, серед іншого, посилається на те, що у громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній документ, що дає право на виїзд з України, у зв'язку з чим 05.03.2025р. позивач звернувся до Посольства Узбекистану в Україні з листом щодо підтвердження чи спростування громадянства ОСОБА_1 , а у разі підтвердження - документування його свідоцтвом на повернення без плати консульського збору.
Зазначене обставина, у відповідності до п.1 ч.1 ст.289 КАС України, є самостійною підставою для застосування до іноземця такого заходу як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, за час перебування в Україні, вчиняв будь-які дії щодо легалізації такого перебування.
При вирішенні спору колегія суддів враховує, що взяття на поруки підприємством, установою чи організацією є неможливим через нелегальне перебування відповідача на території України та відсутність факту законного перебування в трудових стосунках з підприємством, установою чи організацією, діяльність яких проводиться відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, судом не може бути зобов'язано внести заставу за громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , оскільки не встановлено фінансову можливість відповідача внести заставу та наявність тісних соціальних зв'язків з громадянами України, які можуть забезпечити внесення застави.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ГУ ДМС України в Одеській області та їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів. -
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 06 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук