П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32746/23
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шевчук О. А.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом адвоката Йовдія Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2023 року адвокат Йовдій Д. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 12/в від 30.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, його батька, ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання обов'язків військової служби в бою, поблизу населеного пункту Гуляй Поле Пологівського району Запорізької області;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 частку одноразової грошової допомоги як законному представнику (матері) неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - його батька військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби в бою поблизу населеного пункту Гуляй Поле Пологівського району Запорізької області.
В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги неповнолітньому сину ОСОБА_2 стало те, що він народився після смерті загиблого військовослужбовця - батька ОСОБА_3 . Так, як указує представник позивачки, на думку Міністерство оборони України, право на одержання одноразової грошової допомоги мають лише ті особи, які існували на момент загибелі військовослужбовця.
Адвокат вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право неповнолітнього сина його довірительки на соціальний захист та отримання, передбаченої законодавством України, одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю батька, а тому підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував пункт 11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 12/в від 30.06.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця його батька військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби в бою поблизу населеного пункту Гуляй Поле Пологівського району Запорізької області.
Зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - його батька військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов'язків військової служби в бою поблизу населеного пункту Гуляй Поле Пологівського району Запорізької області.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 являється малолітнім сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
У розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як вважав суд, дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Суд указав, що у призначенні частки одноразової грошової допомоги цій дитині Комісією Міноборони було відмовлено лише з тих підстав, що вона народилася після загибелі ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як право осіб на одержання одноразової грошової допомоги визначається на дату загибелі ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас, на думку суду, той факт, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме: рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави, згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
Тому, суд першої інстанції констатував, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд першої інстанції взяв до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, а відтак слід зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбаченої пунктом 2 Постанови №168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця - його батька військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство оборони України продовжує наполягати на тому, що визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається на дату загибелі (смерті) військовослужбовця, в даному випадку такою датою є 05.03.2022, саме ця дата є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
Водночас, син загиблого військовослужбовця народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після смерті батька, а тому не може претендувати на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168.
Також скаржник звертає увагу на те, якщо за рішенням суду право на отримання допомоги має син ОСОБА_2 , то при виконанні рішення суду воно впливає на права та інтереси осіб, що отримали розподілені частки допомоги (мати загиблого та ОСОБА_1 ) та осіб, які ще не звернулися за призначенням допомоги (батько загиблого). Тобто, має місце спір щодо розподілу часток допомоги між усіма особами, що отримали та ще не отримали частку допомоги.
Позивачка та її адвокат правом подання відзиву на апеляцію не скористались.
Стаття 311 КАС України надає право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
05.03.2022, під час виконання обов'язків військової служби, поблизу населеного пункту Гуляй Поле Пологівського району Запорізької області, загинув військовослужбовець Збройних Сил України молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир танка 3 екіпажу 3 танкового взводу ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Вказане підтверджується сповіщенням про загибель №721 від 10.03.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.05.2023, виданого Савранським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 31.03.2022 молодшого сержанта ОСОБА_3 виключено з особового складу військової частини та визначено, що його смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №328 від 20.05.2022 поранення молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_3 «множинні проникаючі сліпі осколкові поранення голови з руйнуванням кісток лицевого та мозкового черепа», «Поранення, яке призвело до смерті, Так, пов'язане із захистом Батьківщини».
Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_1 №1389 від 18.03.2022 молодший сержант ОСОБА_3 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24 лютого по 05 березня 2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 22.11.2022, видане Савранським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Факт того, що ОСОБА_2 являється сином загиблого військовослужбовця також підтверджується рішенням Савранського районного суду Одеської області від 06.05.2022 у справі №512/218/22, яким встановлено факт батьківства.
Довідкою №120 від 13.12.2022, виданою Управлінням соціального захисту населення Подільської районної державної адміністрації в Одеській області, підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом сім'ї загиблого ветерана війни, згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 , як законний представник (матір), в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до Міністерства оборони України, через ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови №168, подавши заяву на виплату з повним пакетом необхідних документів.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 №5614 від 19.07.2023 позивачку повідомлено про те, що відповідно до пункту 11 Протокольного рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим Протоколом № 12/в від 30.06.2023, відмовлено у призначенні частки одноразової грошової допомоги на її сина ОСОБА_2 .
Зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_7 №5614 від 19.07.2023 вбачається, що відповідно до пункту 11 Протоколу № 12/в від 30.06.2023 відповідач дійшов висновку про відмову у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після смерті ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, відповідач посилається на положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла станом на дату смерті ОСОБА_3 ), відповідно до якої право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки; утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Водночас, як підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач наводить пункт 2 Постанови №168, відповідно до якої особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення, а днем виникнення такого права є дата загибелі особи, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Тому, на думку відповідача, право на одержання одноразової грошової допомоги мають право лише ті особи, які існували на момент загибелі військовослужбовця.
Оскільки ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його син ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після смерті ОСОБА_3 , то ОСОБА_3 не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Крім того, як на підставу для відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідач посилається на статтю 25 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Позивачка також зазначає і це не заперечується відповідачем, що одноразова грошова допомога, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 призначена двом особам, а саме: ОСОБА_1 та матері загиблого ОСОБА_2 у розмірі 2/3 частини від 15 000 000 грн, в сумі 10 000 000 в рівних частках кожному.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Спірним у цій справі є пункт 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 № 12/в, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Відмова як і апеляційна скарга мотивована тим, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги. Оскільки син ОСОБА_2 народився після загибелі батька, у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 відмовлено.
Надаючи оцінку даному доводу, колегія суддів виходить з наступних нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звернення позивачки із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на малолітнього сина та на час прийняття спірного рішення - червень 2023 року) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 пункту 2 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1066).
Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку №975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави дійти висновку, що сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови №168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті є дискримінаційним.
Військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим із вказаної дати члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168.
На момент смерті військовослужбовця ОСОБА_3 до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали, зокрема: батьки та його дружина ОСОБА_1 .
Матері та дружині загиблого військовослужбовця призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 2/3 частини від 15 000 000 грн, у сумі 10 000 000 грн у рівних частках кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 - син загиблого військовослужбовця, що підтверджено свідоцтвом про народження.
На сьогодні статус ненародженої дитини як суб'єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов'язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
На переконання колегії суддів, дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 11 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2023 № 12/в, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні частки одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 Постанови №168, її неповнолітньому сину ОСОБА_2 є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Такий правовий висновок суду апеляційної інстанції побудований на висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 10.05.2023 у справі № 440/6725/23 за аналогічних обставин справи.
Так, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що дитина загиблого військовослужбовця, яка народжена після його смерті, має право на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції також має відреагувати на довід апеляції, який полягає у тому, що при виконанні даного рішення суду воно вплине на права та інтереси осіб, що отримали розподілені частки допомоги (мати загиблого та ОСОБА_1 ) та осіб, які ще не звернулися за призначенням допомоги (батько загиблого).
Так, Міністерство оборони України, приймаючи спірне рішення, виходило лише з однієї підстави, а саме: відсутність права у неповнолітнього сина ОСОБА_2 на отримання частки одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 Постанови №168, оскільки його народження відбулось після смерті батька.
Інших підстав для відмови суб'єкт владних повноважень не зазначав.
Разом з цим, у разі виникнення такої ситуації, абзац 4 пункту 2 Постанови №168 передбачає, якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що надала обґрунтовані відповіді на доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом адвоката Йовдія Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. А. Шевчук
Повне судове рішення складено 25.03.2025.