25 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/26/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. включно на посаді водія 3-го класу Сокирянського ремонтно-транспортного підприємства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 року ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком, не зарахувавши до стажу роботи періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. включно на посаді водія 3-го класу Сокирянського ремонтно-транспортного підприємства, з підстав нечитабельності печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки позивача. Позивач зазначає, що не несе відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, а формальні неточності під час заповнення трудової книжки не можуть бути підставами для обмеження права особи на пенсійне забезпечення. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що страховий стаж позивача становить 14 років 9 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, через що неможливо ідентифікувати назву підприємства. Для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства. З вказаних підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач 12.01.2022 р. звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.01.2022 р. №241670041286 відмовлено у призначені пенсії за віком. У підставах для відмови вказано, що до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, що не відповідає вимогам 2.4 Інструкції №58. (а.с. 18, 20).
Матеріали справи містять розрахунок страхового стажу позивача, який становить 14 років 9 місяців 25 дні. (а.с. 19).
Також матеріали справи містять копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 , в якій у записах 2 - 4 вказано період роботи позивача з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві на посаді водія 3-го класу. (а.с. 12-14).
Матеріали справи містять листи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.01.2022 р. та від 29.06.2023 р. в яких повідомляється позивача про прийняття рішення від 19.01.2022 р., яким відмовлено у призначені пенсії за віком. Зазначено, що для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства. (а.с. 17, 22-23).
До матеріалів справи додано довідку КП «Сокирянський трудовий архів» від 21.03.2022 р. із повідомленням про неможливість підтвердити факт роботи ОСОБА_1 в цій організації, оскільки відповідні документи на зберігання до архіву не надходили. (а.с. 21).
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Відповідно до записів 2 - 4 трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено період роботи позивача з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві на посаді водія 3-го класу.
Однак, відповідачем не зараховано вказані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний лист трудової книжки містить не чіткий відтиск печатки, що не відповідає вимогам 2.4 Інструкції №58.
Так, з приводу вказаних доводів відповідача, суд зазначає, що спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а.
Судом також враховано, що згідно норм ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом пенсійним органом не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 р. по справі №120/8471/23 зробив висновки, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Також суд звертає увагу, що у постанові від 12.12.2019 р. по справі № 229/3431/16-а, в подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Крім того, відповідач зазначає, що для зарахування періоду з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. необхідно надати уточнюючі документи та довідку про реорганізацію підприємства. Водночас, згідно довідки КП «Сокирянський трудовий архів» від 21.03.2022 р. повідомляється про неможливість підтвердити факт роботи ОСОБА_1 в цій організації, оскільки відповідні документи на зберігання до архіву не надходили. Тобто єдиним документом, що підтверджує спірний період роботи в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві є лише трудова книжка позивача.
Враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зазначені висновки Верховного Суду, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві. Внаслідок вказаних дій пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, а тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 р., зарахувавши період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не обґрунтовано правомірність дій щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії за віком. При цьому, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, однак суд встановив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відповідальне саме за обрахунок страхового стажу позивача та за повторний розгляд заяви про призначення пенсії за віком. З вказаних підстав суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоди з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві. При цьому, належним способом відновлення порушеного права у такому випадку буде зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу позивача та повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 12.01.2022 року.
Судові витрати
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.1983 р. по 12.12.2002 р. в Сокирянському ремонтно-транспортному підприємстві, згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 12.01.2022 року ОСОБА_1 .
5. В решті позову відмовити.
6. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 536,80 грн згідно квитанції від 20.11.2023 року.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ).
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 43143196).
Суддя Т.М. Брезіна