24 березня 2025 р. № 400/9830/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаКомунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради, вул. Київська, 1,м. Миколаїв,54058,
проскасування рішення від 23.07.2024; винесення рішення, яке буде відповідати вимогам,
Позивач- ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Первомайської медико-соціальної експертної комісії про:
- скасування рішення Медико-соціальної експертної комісії від 23.07.2024 року,
- винесення рішення, яке буде відповідати встановленому діагнозі, вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не повне врахував основний діагноз та помилково не визнав інвалідом, адже в Постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 10 чітко вказаний перелік станів, за яких група інвалідності надається довічно.
Відповідач відзив суду не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі була ним отримана 29.10.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою суду від 16.01.2025 суд витребував у сторін додаткові докази.
Ухвалою від 20.02.2025 суд замінив відповідача - Первомайську медико-соціальну експертну комісію на правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (вул. Київська, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01998383) та повторно витребував у сторін акт огляду МСЕК від 23.07.2024; довідку до акта огляду МСЕК, якою позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності.
Відповідач ухвалу суду не виконав.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.(ч.6 ст.162 КАС України).
Відповідно до ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивачу 14.06.2023 була встановлено ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта МСЕК № 653387, якою інвалідність була встановлена до 01.07.2024. Дата чергового переогляду червень 2024. Причина інвалідності: загальне захворювання.
Первомайською Медико-соціальною експертною комісією 23 липня 2024 року було прийнято довідку № 45 про невизнання інвалідом.
Отже, за наслідками переогляду МСЕК не визнала позивача інвалідом ІІІ групи.
Позивач у позові зазначила, що вона хворіє з дитинства, з 1998 року, періодично лікувалась на стаціонарі з діагнозом: дифузний зоб 1-2 стадії. У квітні 2023 їй була проведена операція Екстрафакціальна тиреоїдектомія з селективною (зворотньою та IV рівня праворуч) та передтрахеальною лімфодисекцією шиї. Також, в травні 2023 року була направлена на радіойодтерапію, в листопаді 2023 року проходила повторний курс радіойодтерапії. У зв'язку з погіршенням стану, в квітні 2024 року вона потрапила до Київського Міського Клінічного Ендокринологічного Центру на стаціонарне лікування з діагнозом : гіпотериоз, важкого ступеня, стан медикаментозної субкомпенсації. Також позивач лікує супутні захворювання ( вторинна аменорея, постменопауза , ожиріння 1 стадія, дисметаболічна кардіоміопатія, антено-невротичний синдром з панічними атаками). Перебуває на замісній терапії довічно.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII( в редакції чинній на момент спірних правовідносин), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 875-XII інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю (частина 2 статті 3 Закону № 875-XII).
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06.10.2005 № 2961-IV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV в редакції чинній на момент спірних правовідносин, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Частинами 1 статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Частиною 8 статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:
групу інвалідності, її причину і час настання.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону №2961-IV).
Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317( в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
За змістом пункту 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.
Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За приписами пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о «Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров'я.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).
Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкції №561 в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Пунктом 1.4 Інструкції N 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Із вищезазначених норм вбачається, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.
Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, у яких також оскаржувались висновки МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, зазначив, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо того, що суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. У той же час, суди позбавлені можливості оцінювати підставність (обґрунтованість) прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності (обґрунтованості) висновку МСЕК виходить за межі їх повноважень і допустимих меж розгляду справи (в контексті застосування норм матеріального та процесуального права)
Це означає, що суд фактично не може переоцінювати вмотивованість рішення органу МСЕК в частині постановки особі конкретного діагнозу, правильності або неправильності визначення захворювань або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв'язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Тобто, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач обґрунтовує правомірність позовних вимоги тим, що комісією не проводилось об'єктивне обстеження та оцінка всіх систем організму, не бралась до уваги операція по видаленню щитоподібної залози (тотальна тиреоїдектомія). На усі скарги позивача на погане самопочуття, судоми, низький тиск, підвищений пульс, панічні атаки, запаморочення в акті записали, як задовільний стан.
Матеріалами справи не підтверджується, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження позивача членами комісії, що свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду цього питання.
Відповідач всупереч ст.77 КАС України не довів суду належними та допустимими доказами що процедура огляду була дотримана та рішення про невизнання інвалідом було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, доказів на спростування доводів позивача суду не надав.
Тому позовні вимоги належить задовольнити та скасувати спірне рішення №25 від 23.07.2024 про невизнання інвалідом.
Позивач у позові зазначила, що причиною інвалідності є повне видалення щитоподібної залози з приводу раку(тотальна тиреоїдектомія) , що призвела до необоротних порушень функцій органів і систем організму.
Відповідно до Наказу Міністерства Охорони Здоров'я України від 05.09.2011 року N 561 Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності Ш. Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду
3.4. Група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях:
3.4.39. Тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні, тому відповідач повинен прийняти рішення відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10.
Позивач просить винести рішення, яке буде відповідати встановленому діагнозу відповідно вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10.
Станом на день розгляду справи постанова КМУ №10 від 21.01.2015 втратила чинність на підставі постанови КМУ № 15.11.2024 № 1338 .
Відповідно до п. 40 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства:
інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують, тому суд вважає за необхідне для захисту інтересів позивача зобов'язати відповідача повторно провести оцінювання повсякденного функціонування позивача та прийняти відповідне рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України пропорційно задоволеним позовним вимоги.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Первомайської медико-соціальної експертної комісії від 23.07.2024 -довідку № 45 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (вул. Київська, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01998383) повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та прийняти рішення.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (вул. Київська, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01998383) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 605,60грн. ( шістсот п'ять грн. 60коп.) сплачений квитанцією від 16.10.2024 № 2364-3ВRK-Т24Е.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко