25 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7986/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрально-Південного міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним рішення Центрально-Південного міжрегіонального управлінням Державної міграційної служби про скасування посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 18.05.2018 на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби направити інформацію у відомчу базу даних ДМС України про дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 08.03.2009, посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 18.05.2018 на ім'я ОСОБА_1 , видану органом (3501) Центрально-Південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці, як громадянці російської федерації, на підставі поданої нею заяви отримала 25.10.2018 довідку № 514/354/2018 про реєстрацію особи громадянкою України та зобов'язалась протягомдвох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство російської федирації. З незалежних підстав у позивача не було можливості виконати зобов'язання про припинення протягом двох років з моменту набуття громадянства України громадянства російської федерації та повноцінно отримати паспорт громадянина України, у зв'язку з чим вважає рішення протиправними та просить їх скасувати.
16 грудня 2024 року ухвалою суду відмовлено в задоволені клопотання про забезпечення позову (а.с.40).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву (а.с.41).
15 січня 2025 року ухвалою суду у задоволені клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено (а.с.110).
23.12.2024 (вх. № 32602/24) на адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач набула громадянство України за територіальним походженням. Під час подання заяви про набуття громадянства України позивачка разом з іншими необхідними документами подала відповідачу зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство - російської федерації, проте не виконав вказане зобов'язання. На виконання вимог чинного законодавства України позивач зобов'язана була подати документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до УДМС у Кіровоградській області протягом двох років з моменту реєстрації її громадянином України, а саме з 20.08.2018 втім, протягом встановленого дворічного терміну позивач зобов'язання про припинення іноземного громадянства не виконала (а.с. 66-98).
Стосовно посилання на поважність причин не виконання зобов'язання, зокрема запровадженням карантину у звязку з поширенням коронавірусу COVID-19 та повномасштабного вторгнення з боку рф, зазначив, що в даному випадку представником позивача не взяті до уваги приписи частини 5 статті 8 Закону № 2235-ІІІ, які надають позивачу, у разі наявності незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, альтернативу у вигляді подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Натомість, право на подання такої декларації позивачем не реалізовано, що було розцінено посадовою особою відповідача як подання позивачем неправдивих відомостей, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство.
Крім того, позивач не скористалась визначеним частиною 1 статті 55 Конституції України правом на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зокрема, оскарження рішення УДМС у Кіровоградській області від 04.03.2021, яким скасовано рішення УДМС у Кіровоградській області від 20.09.2018 про оформлення позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2235-ІІІ.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-4 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 № 3929-ХІІ (чинний на момент подання заяви про залишення на постійне місце проживання в України, далі - Закон № 3929-ХІІ) передбачено, що іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: має в Україні законне джерело існування; перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України; перебуває на утриманні громадянина України; має на своєму утриманні громадянина України; в інших передбачених законами України випадках.
Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.
ОСОБА_1 звернулась до ВПР МР УМВС України в Кіровоградській області із заявою-анкетою від 16.03.1999 про залишення на постійне місце проживання (а.с.55-56).
За результатами розгляду вказаної заяви ВПР МР УМВС України в Кіровоградській області прийнято рішення (у формі штампа) від 11.06.1999 про надання позивачу дозволу залишитись на постійне місце проживання в Україні та на ім'я позивача оформлено тимчасове посвідчення серії НОМЕР_3 від 06.08.1999 (а.с.57).
Згідно із абзацами 2 та 6 пункту 4 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (далі - Закон № 2491-III), вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні, а також їхні діти, які прибули в Україну разом з ними, прописалися до досягнення повноліття і звернулися у встановленому порядку із заявою про видачу посвідки на постійне проживання.
Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12-15 цього Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 є такою, що має дозвіл на імміграцію в Україну без оформлення дозволу на імміграцію.
Відповідно до пояснень відповідача 23.10.2006 УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_1 документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 в порядку обміну.
18.05.2018 Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (далі - УДМС у Кіровоградській області) позивач документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_5 в порядку обміну.
Частинами 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІП (далі - Закон № 2235-ІП) передбачено, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
23.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до УДМС у Кіровоградській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 223 5-III, оскільки вона народилась на території України до 24.08.1991 (а.с.58-59).
Разом із заявою від 23.06.2018 позивач подала до УДМС у Кіровоградській області зобов'язання від 23.06.2018, згідно із яким вона зобов'язується протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство російської федерації (далі - рф) і подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф (а.с.59).
У разі неотримання позивачем з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства рф, вона зобов'язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держав і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави.
20.09.2018 УДМС у Кіровоградській області від 20.09.2018 прийнято рішення оформити позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2235-ІІІ та на її ім'я оформлено довідку від 20.09.2018 № 514/354/2018 про реєстрацію особи громадянином України (а.с.61).
Водночас, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим органом рф, або декларацію про відмову від громадянств арф позивач у строк, визначений частиною 5 статті 8 Закону № 2235-ІП до УДМС у Кіровоградській області не надала.
Згідно із частиною 1 статті 21 Закону № 2235-ІП, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 Закону № 2235-ІП внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Судом встановлено, що позивач не вчиняла жодних активних дій на виконання нею зобов'язання припинити іноземне громадянство у період з 20 вересня 2018 року по 20.09.2020 та в подальшому, до дня звернення до суду з цим позовом 12.12.2024.
Також судом встановлено відсутність непереборних об'єктивно існуючих обставин, які б перешкоджали позивачці вчинити такі дії протягом вказаного періоду.
Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на дію карантину у зв'язку з COVID-19 та повномаштабне вторгнення російської федерації на територію України, як на підставу для невиконання зобов'язань про припинення іноземного громадянства.
Так, відповідно до матеріалів справи, позивач 18.09.2020 у посольстві росії у м. Одеса отримала паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_6 , у той час, як відповідно до зобов'язання від 23.06.2018 року навпаки, мала подати заяву про відмову від громадянства росії у строк до 19.09.2020 року. Карантин щодо COVID-19 розпочався 20.03.2020 року, а повномасштабне вторгнення - 24.02.2022 року, тобто майже через два роки після строку, визначеному позивачем у своєму зобов'язанні.
Відтак, до введення карантину щодо COVID-19 та початку повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України позивач мав реальну можливість виконати власне зобов'язання про відмову від іноземного громадянства, у тому числі і при зверненні до посольства росії у м. Одесі у вересні 2020 року.
Судом встановлено, що унаслідок невиконання зобов'язання про припинення іноземного громадянства, в УДМС в Кіровоградській області 04.03.2021 було прийнято рішення про скасування рішення від 20.09.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 (а.с.53) в результаті чого автоматично втрачається підстава для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 та частиною 2 статті 12 Закону № 2491-III (в редакції, чинній станом на 04.11.2024) визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується, якщо іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання.
У разі скасування дозволу на імміграцію скасовується посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.
Підпунктом 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок № 321), передбачено, що посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до підпункту 4 пункту 72 Порядку № 321, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.
Оскільки відповідачем рішенням ЦПМУ ДМС від 04.11.2024 № 38 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну позивачу, посвідки серії НОМЕР_3 від 06.08.1999, серії НОМЕР_4 від 23.10.2006 та серії НОМЕР_5 від 18.05.2018 також підлягали скасуванню.
Стосовно посилання представника позивача на неотримання Кочетковою Світланою Миколаївною рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну до здійснення адвокатського запиту, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази рішення від 04.11.2024 № 38 рекомендованим поштовим відправленням № 2500600329189 яке, згідно із трекінгом Укрпошти вручено особисто 12.11.2024.
Отже, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд враховує ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Відповідач у даній справі довів правомірність своїх дій щодо відмови у виготовленні та наданні довідок для перерахунку пенсії позивачу, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється з огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_7 ) до Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (25015, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Єгорова Олексія, будинок 25а ЄДРПОУ 45200774) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА