13 січня 2025 рокуСправа №160/27905/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.10.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову №046050020744 від 17.05.2024 року винесену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пільгової пенсії за Списком 2, та в зарахуванні певних періодів до Списку №1 і №2 ОСОБА_1 :
- щодо відмови в зарахуванні до Списку №1 періодів навчання в Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора гірничого інституту ім. Артема з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року, 01.08.1987 року по 01.07.1990 рік за пільговою професією - гірничого інженера збагачувальника;
- щодо відмови в зарахуванні до Списку №1 періоду з 16.07.1990 по 16.10.1990 року майстром по контролю якості в шахті ім.1 Травня в/о «Шахтарськантрацит» через відсутність уточнюючої довідки;
- щодо відмови в зарахувані до Списку №2 періоди роботи пробовідбирачем в/о «Шахтарськантрацит» з 01.07.1983 по 01.09.1985 року через відсутність уточнюючої довідки;
?- щодо не зарахування до Списку №2 періоди роботи з 06.02.1991 року по 17.08.1992року дробильником центральної комбінатовської лабораторії ПРАТ «ЦГЗК» та декретної відпустки до 3-х років дитині з 17.08.1992 року по 18.06.1995 рік;
?- щодо не зарахування до Списку №2 період з 28.02.1999 по 29.03.1999 рік контролера продукції збагачення служби технічного контролю дільниці огрудкування ПРАТ «ЦГЗК» через відсутність атестації;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії:
- зарахувати до Списку №1 періоди навчання в інституті з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року, з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року;
- з 16.07.1990 по 16.10.1990 майстер по контролю якості вугілля в шахті в підземних умовах;
- до Списку №2:
- з 01.07.1983 року по 01.09.1985 року пробовідбирач шахти ім. 1 травня в/о «Шахтарськантрацит»;
- з 06.02.1991 року по 17.08.1992 року період роботи дробильником в рудо дослідницькій лабораторії ПРАТ «ЦГЗК» та декретна відпустка по догляду за дитиною до 3-х років з 17.08.1992 року по 18.06.1995 рік;
- з 28.02.1999 по 29.03.1999 рік контролера продукції збагачення дільниці огрудкування;
- зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 10.05.2024 року, повернувши не виплачену суму пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням відповідача від 17.05.2024 за № 046050020744 було відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості пільгового стажу. Таке рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 має достатню кількість пільгового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито провадження у справі №160/27905/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.01.2025 від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правомірно відмовило позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах за списком №2, так як позивач не має необхідного пільгового стажу роботи. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 10.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.05.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050020744 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з підстав нестачі пільгового стажу.
Так у рішення відповідачем зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 06 місяців 03 дні, стаж роботи за Списком №2 складає 01 рік 11 місяців 20 днів.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначенні пільгової пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Відтак, суд доходить висновку, що відмова відповідача-2 у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність у позивача необхідного пенсійного віку (55 років) та відсутності необхідного страхового стажу (25 років) є протиправною.
Що стосується не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання та роботи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Так, згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до п. 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.07.1983:
- з 01.07.1983 року по 01.09.1985 року позивач працювала пробовідбирачем шахти ім. 1 травня в/о «Шахтарськантрацит» (Список №2);
- з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року та з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року ОСОБА_1 навчалася в Дніпропетровському гірничому інституті;
- з 16.07.1990 по 16.10.1990 року ОСОБА_1 працювала майстром по контролю якості в шахті ім.1 Травня в/о «Шахтарськантрацит» з повним робочим днем під землею (Список №1);
- з 17.08.1992 року по 18.06.1995 року ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці (Список №2);
- з 28.02.1999 року по 29.03.1999 року ОСОБА_1 працювала контролером продукції збагачення дільниці огрудкування (Список №2).
Згідно матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.05.2024 №046050020744 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, оскільки за наданими документами до пільгового стажу не зараховано означені вище періоди навчання та роботи.
Суд зауважує, що надані позивачем документи на підтвердження наявності відповідного пільгового стажу не мiстять помарок, виправлень та пiдчисток, на них є відповідні посадових осіб та печатки.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно- правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом «в» статгі 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України. Спілки художників України. Спілки композиторів України. Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не с членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховуються в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового знання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; е) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; 3) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Враховуючи, що період навчання ОСОБА_1 у Дніпропетровському гірничому інституті з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року та з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року підтверджений Дипломом від 15.06.1990 НОМЕР_2 , тому вищезазначений період навчання позивача підлягає зарахуванню до його пільгового стажу по Списку №1.
Приймаючи до уваги викладене, слід зазначити що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0046050020744 від 17.05.2024 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача по Списку №1 періоди навчання та роботи: з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року; з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року; з 16.07.1990 по 16.10.1990, до пільгового стажу по Списку №2 періоди роботи та час перебування в декретній відпустці: з 01.07.1983 року по 01.09.1985 року; з 06.02.1991 року по 17.08.1992 року; з 17.08.1992 року по 18.06.1995 рік; з 28.02.1999 по 29.03.1999 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Пенсійний орган, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде здійснити розрахунок пільгового та страхового стажу позивача.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку пільгового стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу, відтак, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження пенсійного органу та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Водночас, суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, подану 10.05.2024, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050020744 від 17.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №1 періоди навчання та роботи: з 01.09.1985 року по 05.12.1986 року; з 01.08.1987 року по 01.07.1990 року; з 16.07.1990 по 16.10.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 по Списку №2 періоди роботи та час перебування в декретній відпустці: з 01.07.1983 року по 01.09.1985 року; з 06.02.1991 року по 17.08.1992 року; з 17.08.1992 року по 18.06.1995 рік; з 28.02.1999 по 29.03.1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко