19 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4118/21
Провадження № 11-кп/820/23/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника
потерпілої-адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240010001129 від 18 березня 2020 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого за ч.ч. 1,2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року,
Цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України та призначено йому покарання: за ст. 125 ч. 1 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн., за ст. 129 ч. 1 КК України - у виді обмеження волі на 1 (один) рік, за ст. 125 ч. 2 КК України - у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) грн.
В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
За вироком місцевого суду ОСОБА_6 17 березня 2020 року, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , розпочав словесну суперечку зі своєю матір'ю ОСОБА_7 .
В ході зазначеного конфлікту ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що його дії викликають у потерпілої ОСОБА_7 реальні побоювання за своє життя і здоров'я, оскільки ОСОБА_6 раніше вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_7 домашнє насильство, взяв із приміщення кухні у праву руку кухонний ніж, який приставив до серця потерпілої ОСОБА_7 при цьому погрожуючи, останній, фізичною розправою.
В цей час, потерпіла ОСОБА_7 , маючи реальні побоювання за своє життя і здоров'я, з метою уникнення нанесення їй тілесних ушкоджень, які б могли спричинити тяжкі наслідки для неї, схопилась пальцями обох рук за лезо ножа, таким чином не даючи можливості ОСОБА_6 застосувати до неї ніж, після чого, ОСОБА_6 умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, та подолання супротиву, потягнув зазначений ніж на себе, таким чином порізавши пальці обох рук потерпілої. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 , з урахуванням раніше вчиненого ним відносно ОСОБА_7 домашнього насильства, потерпіла, намагаючись уникнути спричинення їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, реально сприйняла погрозу вбивства та його дії викликали у неї побоювання за своє життя.
В результаті вищеописаних протиправних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді різаної рани м'яких тканин 2-го пальця правої кисті, 3-4-го пальців лівої кисті, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Окрім цього, 17 березня 2020 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , під час суперечки зі своєю матір'ю ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс останній одинадцять ударів кулаками обох рук, а саме чотири удари в область лівого та правого плеча потерпілої, два удари рукою в область лівої руки потерпілої, один удар правою ногою в верхню частину ноги потерпілої, та три удари кулаком правої руки та один удар коліном правої ноги в область паху ОСОБА_7 .
В результаті вищеописаних протиправних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м'яких тканин лівої молочної залози, правої молочної залози, лівого плеча, правого плеча, лівого стегна, лівого плечового суглобу, по всій ділянці лобка, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки.
За умисне нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України. За погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України. За умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_6 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду потерпіла ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, в частині призначеного покарання, та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки. Зазначає, що місцевим судом не взято до уваги її показання, про те, що ОСОБА_6 знущається над нею не перший раз, завдаючи щоразу сильного душевного та фізичного болю. Вона змушена звертатися до поліції, однак все це безрезультатно. На думку потерпілої суд безпідставно врахував, як пом'якшуючу покарання обставину - визнання ОСОБА_6 вини та його щире каяття, оскільки фактично ніякого каяття не було. Крім того, уважає, що судом необґрунтовано враховано позитивну характеристику з притулку, де обвинувачений мешкав останній рік, хоча в рішенні суду вказано, що ОСОБА_6 у 2019 році притягувався двічі до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо неї. Відтак, потерпіла ОСОБА_7 вважає, що призначене судом покарання є м'яким і не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду за ч. 1 ст. 129 КК України, відносно ОСОБА_6 , скасувати, кримінальне провадження в цій частині закрити. Цей же вирок в частині призначення покарання ОСОБА_6 змінити. Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України із призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, та за ч. 2 ст. 125 КК України, із призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень. В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень. В решті оскаржуваний вирок, залишити без змін. Фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх правова кваліфікація за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України та вид і розмір покарання, визначені судом саме за означені кримінальні правопорушення стороною захисту не оспорюються. Однак, оскаржуваний вирок, в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 129 КК України, вважає незаконним, оскільки досудове розслідування кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, було розпочате не на підставі заяви потерпілої, як того вимагає ч. 1 ст. 477 КПК України, а на підставі повідомлення про виявлення кримінального проступку старшого інспектора сектору дізнання Південно-Західного відділення поліції ХВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 від 19 листопада 2020 року, що вбачається з наявності відмітки про реєстрацію такого повідомлення, відсутності будь-яких відомостей про реєстрацію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19 листопада 2020 року та змісту витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12020245010001545, відтак всі докази, зібрані в рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 129 КК України, є недопустимими. Таким чином, на думку сторони захисту, невиконання органом досудового розслідування вимог статей 214 та 477 КПК України (недотримання належної правової процедури), а так само подальше неврахування положень означених приписів закону, за наведених обставин, судом першої інстанції є порушенням гарантованого кожному статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, а відтак й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України. Вважає, що кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 129 України, підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, потерпілу, її представника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.ч.1,2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, які були ним вчиненні 17 березня 2020.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , згідно з приписами статті 12 КК України, є кримінальними проступками, за вчинення яких, зокрема: ч. 1 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року; за ч. 2 ст. 125 КК України - покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк; за частиною 1 ст. 129 КК України, - покарання у виді пробаційного нагляд на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до положень частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
-два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
-три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі,чи уразі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
За змістом ч.ч. 2,3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Оскільки з дня вчинення ОСОБА_11 , вищевказаних інкримінованих кримінальних проступків, минуло понад три роки, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду, є особою раніше не судимою, а тому він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Судом апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 285 КПК України роз'яснено ОСОБА_6 його право на звільнення від кримінальної відповідальності за ч.ч.1,2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, з нереабілітуючих підстав, на що, останній, погодився та підтвердив своє бажання на звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаними кримінальними правопорушеннями.
З огляду на викладене, керуючись статтями 284, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2021 року стосовно обвинуваченого за ч.ч. 1,2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України ОСОБА_6 скасувати.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.ч. 1,2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №12020240010001129 від 18 березня 2020, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України -закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3