21 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1403/23
Провадження № 11-кп/820/94/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023242000000938 від 17 червня 2023 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисець Дунаєвецького району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працює, не має судимості,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.
Судом вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20 травня 2023 року о 12 год 23 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто ознайомився зі змістом повістки про призов та власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про його виклик на 15 год 00 хв 29 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину, а також, про встановлену Законом відповідальність про неявку.
Однак, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, всупереч ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, та Указу Президента України від 01.05.2023 №255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», п.1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з'явитись о 15 год 00 хв 29 травня 2023 року в перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби у зв'язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про причину неявки не повідомив, тобто, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просив вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст.336 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Уважав, що вирок суду першої інстанції є незаконним в частинні призначеного покарання та занадто суворим.
Зазначав, що відповідно до вимог ст.65 КК України судом неповністю враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винного, який повністю беззаперечно визнав свою винуватість, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, є особою молодого віку, працездатним.
Наголошував, що ОСОБА_7 визнав вину, розкаявся та вказав, що не пішов по повістці бо має проблеми зі здоров'ям, оскільки декілька пальців правої руки фактично не працюють.
Зауважував, що суду надавалися пояснення, щодо придатності ОСОБА_7 до військової служби та було заявлено клопотання про призначення військово-лікарської експертизи однак ухвалою суду від 15 квітня 2024 року у такому клопотанні було відмовлено.
Уважав, що зазначена ухвала є неправомірною, просив її скасувати та призначити по справі військово-лікарську експертизу в 11 регіональній ВЛК з питання: чи є ОСОБА_7 придатний до несення військової служби за станом здоров'я?
На думку сторони захисту, з урахуванням вищезазначеного в місцевого суду були всі підстави призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, а саме - іншого більш м'якого виду покарання такого, як обмеження волі.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 на електронну адресу Хмельницького апеляційного суду подав клопотання про звільнення його ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги та клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності; пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримання заявленого клопотання; думку прокурора ОСОБА_5 щодо заявленого клопотання; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно з ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно зі ст.48 КК України це право, а не обов'язок суду.
Застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до положень ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.
При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.
Згідно з усталеною судовою практикою, судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №569/20/14-к, провадження №51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі №953/21593/19, провадження №51-5619км20.
Так, 25.09.2024 року ОСОБА_7 на підставі Указу Президента України від 24.02.2024 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», був призваний для проходження військової служби по мобілізації, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 від 29.09.2024 року, копія якого долучена стороною захисту до матеріалів справи.
Водночас, ОСОБА_7 з 25 вересня 2024 року по 08 січня 2025 року включно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з 09 січня 2025 року звільнений від займаної посади з ВЧ НОМЕР_2 та направлений для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_3 ОЄБр, що підтверджується листом №448 від 05.02.2025 року та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №12 від 09.01.2025 року, які надійшли на запит Хмельницького апеляційного суду.
Отже, з моменту прийняття на військову службу, ОСОБА_7 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Відтак, з огляду на вищенаведене, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його посткримінальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, - ухилення від призову за мобілізацією на особливий період та на момент апеляційного розгляду справи змінилася обстановка, оскільки військовозобов'язаний ОСОБА_7 на даний час проходить військову службу у НОМЕР_3 ОЄБр, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Указані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін у житті обвинуваченого ОСОБА_7 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Відповідно до вимог ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 ст.286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що ОСОБА_7 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, а кримінальне провадження за ст.336 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 , скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3