Справа № 297/249/25
Закарпатський апеляційний суд
24.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/68/25 за апеляційною скаргою прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2025. Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП у Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на строк до 27.03.2025 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мурманськ Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке 25.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000039.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, згідно з якими працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Берегівського РВП ГУ НП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025071060000039 від 25.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що у грудні 2024 року, в невстановлений досудовим розслідуванням день, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а в подальшому 18.01.2025 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у невстановлений слідством час та місці домовились з невстановленими досудовим розслідуванням особами, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду, яка залежала від конкретної домовленості з указаними особами та становила від 5000 доларів США до 15000 доларів США за відповідну особу та у подальшому керували їх діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб, ОСОБА_7 за винагороду погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб (особи) сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.
-2-
25.01.2025 приблизно о 13 год 45 хв за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_7 на транспортному засобі марки «Skoda Yeti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до місця тимчасового проживання ОСОБА_9 , що за адресою АДРЕСА_2 , де здійснив посадку ОСОБА_9 до вказаного транспортного засобу та разом з останнім направився до готелю «Kontinent Hotel», що в м. Мукачеві по вул. Свято-Михайлівській, поблизу якого здійснив посадку ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , до вказаного транспортного засобу, після чого ОСОБА_7 , знаючи що на околиці с. Гать Берегівського району наявний контрольний пост Державної прикордонної служби України та з метою уникнення викриття його злочинних намірів, направився з вказаними особами в напрямку м. Берегове по маршруту м. Мукачево - с. Кам'янське Берегівського району - м. Берегове, обминаючи при цьому встановлені по ходу руху пости, з метою подальшого їх переправлення через державний кордон.
У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір з метою сприяння у незаконному переправленні вищевказаних громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, о 17 год 18 хв при виїзді з населеного пункту Кідьош Берегівського району, був викритий та затриманий з указаними особами прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до дев'яти років, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому, слідчий вважає неможливим застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам. Просить застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчий суддя зазначив про доведеність органом досудового розслідування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказується у клопотанні слідчого, однак дійшов висновків про те, що їх запобіганню буде достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 27.01.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням передбачених п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків. Посилаючись
-3-
на доводи, які викладені у клопотанні слідчого, прокурор указує на те, що слідчим суддею не вмотивовано висновків про можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, звертає увагу на те, що слідчий суддя в резолютивній частині нібито поклав на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 с т. 194 КПК України, але фактично жодного обов'язку не застосував, натомість роз'яснивши підозрюваному лише права працівників поліції при виконанні запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки. Також приймаються до уваги заяви прокурора та захисника про можливість розгляду апеляційної скарги без їхньої участі.
Перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2025 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке 25.01.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071060000039, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
26.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.01.2025 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-4-
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні не вказано і прокурором у судовому засіданні не доведено.
-5-
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий і відсутні відомості, які б характеризували його з позитивної сторони, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та дотримання ним визначених кримінальним процесуальним законом обов'язків як підозрюваного.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та наведені у клопотанні ризики є недостатніми для застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею та апеляційним судом обставин цілодобовий домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в повсякденний спосіб життя підозрюваного.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 будь-яких з обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Посилання прокурора на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного, який не має постійного джерела доходу, апеляційний суд визнає такими, що не дають підстав для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу та не свідчать про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
-6-
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя в резолютивній частині нібито поклав на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 с т. 194 КПК України, але фактично жодного обов'язку не застосував, натомість роз'яснивши підозрюваному лише права працівників поліції при виконанні запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Зазначені посилання на переконання апеляційного суду не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, оскільки до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним зі ступенем можливих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким немає.
У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє, визнаючи їх такими, що не спростовують правильність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі від 27.01.2025 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною обвинувачення не наведено обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу не заявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2025 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді