Справа № 297/298/25
24.03.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/66/25, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000006 від 02.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст. 89 КК України не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, а саме - заборонивши залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2) носити електронний засіб контролю.
Слідчий суддя дійшов до висновку, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є визначальною підставою для обрання йому найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Також слідчий суддя встановив, що підозрюваний порядку ст. 89 КК України не судимий, неодружений, має постійне місце проживання, та вказані в клопотанні ризики є недостатніми для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слід відмовити.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрати запобіжний захід - тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
До початку розгляду справи по суті від прокурора надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності учасників судового процесу, неявка яких, з огляду на положення частини 4 статті 405 КПК України, не перешкоджає його проведенню.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
29.01.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на недоведеність ризиків, й свідчили б про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів, у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_7 йпевні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: 1)прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; 2)носити електронний засіб контролю.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178,183,193,194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч.1 ст.176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
Доводи прокурора стосовно незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні не виявлено.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, у зв'язку із чим, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді