Справа № 603/46/25
Провадження №2-а/603/12/2025
24 березня 2025 року м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Пасічника А.З.,
за участі секретаря судового засідання Лучкович Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 76 про адміністративне правопорушення, винесеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 січня 2025 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова незаконна і необґрунтована, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Зазначає, що жодних правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів він не порушував. Згідно оскаржуваної постанови його звинувачують у порушенні вимог передбачених підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, а саме «не прибув по повістці направленій засобами поштового зв'язку на 25.11.2024 року». Однак, спірна постанова не містить посилання на порушення ним норми права, які передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як вказані норми встановлюють повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Окрім того, позивач вказує на невідповідність застосованої норми щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з викладеними в описовій частині спірної постанови звинуваченнями, які полягають у порушенні норм, які регулюють правила ведення військового обліку, за що передбачена відповідальність згідно ст.210 КУпАП, а тому вважає, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності. У позовній заяві ОСОБА_1 заперечує факт надсилання йому повістки про виклик до ТЦК та СП у встановленому законом порядку, яка згідно спірної постанови 30.10.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була підписана та надіслана через засоби поштового зв'язку, дата явки була вказана на 25.11.2024 року. Однак вказану повістку адресат не отримав, остання повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою. Вважає, що в його діях відсутній умисел у неявці без поважних причин до ТЦК та СП, так як він знаходиться на військовому обліку військовозобов'язаних, дані про себе уточнив вчасно, а тому уточнення нових даних про нього, необхідності не було. Також ОСОБА_1 зазначає, що свій номер телефону НОМЕР_1 він записав у документах під час виконання обов'язку про уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації. Відтак, відповідачу був відомий номер мобільного телефону позивача, а тому він мав вказати його у рекомендованому поштовому відправленні з описом вкладення, яким була надіслана повістка. Проте під час вручення листоношею вказаної вище повістки, йому не було проінформовано ні за наявним у ІНФОРМАЦІЯ_4 номером телефону НОМЕР_1 , ні вкладенням до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити повністю.
20.01.2025 ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою витребувані в ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі постанови №76 про адміністративне правопорушення від 13 січня 2025 року.
13.02.2025 на електронну адресу суду надісланий відзив на позовну заяву, в якій представник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить прийняти відзив на позовну заяву, а у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Зокрема зазначає, що повістка на адресу ОСОБА_1 відправлена 30.10.2024 засобами поштового зв'язку для його прибуття 17.11.2024 з метою уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось до відділу з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 15.11.2024. На визначену дату ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши про поважність причин, таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаний відзив долучений до матеріалів справи в оригіналі 12.03.2025.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрусенко І.Я. в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання. В матеріалах справи міститься заява представника позивача, згідно якої останній просить дану справу розглядати без їх з позивачем участі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи. Разом із відзивом представник відповідача просив розгляд справи проводити без участі представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, керуючись ч. 2 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановлено, що 13 січня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 76 про адміністративне правопорушення, якою на останнього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 гривень за допущене правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП за наступних обставин. Згідно даних, які містяться в постанові №76 про адміністративне правопорушення 30.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підписана повістка №887249 та надіслана через засоби поштового зв'язку. Вказана повістка ОСОБА_1 не вручена із зазначенням причини - «адреса відсутній за вказаною адресою». На вказану у повістці дату останній не прибув, про поважні причини неявки у триденний термін не повідомив. 09 січня 2025 року о 14 год. 44 хв. ОСОБА_1 прибув до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що адресою: АДРЕСА_1 . Під час звіряння військо-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами чого відносно останнього складений протокол №9 від 09 січня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП, із призначенням дати розгляду адміністративної справи на 13.01.2025. У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не був повідомлений про повістку, йому не приносили ні листа, ні повідомлення, а тому він не знав та не прибув на повістку. Окрім того зазначив, що може надати довідку про перебування його дружини в лікарні, він весь час перебував з дітьми в дома, а тому навіть в разі вручення йому повістки, не зміг би з'явитись вчасно дату зазначену в повістці. За результатами розгляду адміністративної справи ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема за порушення ним встановлених законодавством вимог підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, а саме не прибув по повістці направленій засобами поштового зв'язку на 25.11.2024.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, зокрема указами № 272/2024 від 06.05.2024,№ 470/2024 від 23.07.2024, востаннє на 90 діб Указом Президента України №27/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4221-IX від 15.01.2025.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560).
Отже, з об'єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП полягає у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Однак, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-IX встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно даних, які містяться в описовій частині постанови №76 про адміністративне правопорушення від 13.01.2025 та повістці за №887249 від 30.11.2024 на ім'я ОСОБА_1 містить мету виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема «для уточнення даних», дата явки вказана 17.11.2024. Вказана повістка ОСОБА_1 не вручена із зазначенням причини - «адреса відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, в мотивувальній частині постанови відповідач притягнув до відповідальності ОСОБА_1 через неявку на виклик до ТЦК на 25.11.2024, хоча відповідно до поданої відповідачем повістки він викликався на 17.11.2024.
Згідно наданих стороною відповідача доказів повістка надсилалася позивачу засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» поштовим відправленням 0610201618919, що видно з копії опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення.
За інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , що перебуває у відкритому доступі, судом встановлений шлях поштового відправлення із надісланою ОСОБА_1 повісткою, з чого вбачається те, що така повістка фактично була йому надіслана 04.11.2024 та 20.11.2024 повернута відправнику з причини відсутності адресата за вказаною адресою.
Вказане, викликає обґрунтований сумнів у тому, що позивач мав реальну можливість отримати вчасно повістку, зважаючи на те, що поштове відправлення із повісткою 20.11.2024 повернене відправнику. Суд розцінює відомості про відсутність адресата за вказаною адресою станом саме на 20.11.2024, оскільки будь-яких інших доказів із відомостями про те, що повістка вручалася вчасно суду не надані, зокрема відповідач не надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_1 станом на день складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний, проте, які саме відомості мав уточнити ОСОБА_1 сторона відповідача не надала, які і спростування тих обставин, що ОСОБА_1 вчасно оновив облікові дані.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що працівниками пошти був порушений порядок вручення повістки ТЦК про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він не повинен відповідати за неправомірні дії листоноші.
Згідно абзацу 2 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) вбачається, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Відповідно до наданих стороною відповідача доказів, які долучені до відзиву, ні копія повістки, ні опис вкладення поштового відправлення не містять даних, які б давали можливість працівнику поштового зв'язку повідомити, шляхом сповіщення через засоби телефонного зв'язку у разі відсутності адресата за адресою вказаною у повістці, про наявність повістки. Вказане свідчить про надіслання повістки адресату в порушення Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270.
З обставиною належного повідомлення про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 пов'язаний його обов'язок з'явитися за викликом. За умови не доведення відповідачем доказами факту вчасного вручення позивачу повістки, слід вважати обгунтованими доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки відповідач не взяв до уваги доречні посилання позивача на те, що він не повідомлявся про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.11.2024.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Як зазначалось вище нормами КАС України встановлений порядок доведення сторонами тих обставин, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підсумовуючи викладене в сукупності, приходжу до висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову № 76 про адміністративне правопорушення, винесеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 січня 2025 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддя А.З. Пасічник