Справа № 459/3876/19
Провадження № 1-кп/459/401/2021
24 березня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому кримінальне провадження, внесенне до ЄРДР за № 12018140150001222 від 22.07.2018 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Астрахань Астраханської області Російської Федерації, громадянки України, з середньою технічною освітою, вдови, особи з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, зокрема востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 29.11.2021 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
Обвинувачена ОСОБА_5 , діючи повторно, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбала, після чого почала незаконно зберігати, з метою незаконного збуту наркотичний засіб «опій ацетильований» масою 0,1609 грам, обіг якого заборонено. В подальшому, 06 червня 2019 року о 10 годині 18 хвилин, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у парковій зоні навпроти будинку АДРЕСА_5 за кошти у сумі 240 (двісті сорок) гривень 00 копійок незаконно збула ОСОБА_6 4 мл «опію ацетильованого», що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.
Крім цього, обвинувачена ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , незаконно виготовила наркотичний засіб «опій ацетильований» масою 0,1682 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, та почала його незаконно зберігати, без мети збуту. 10 жовтня 2019 року о 15 годині 14 хвилин у ході особистого обшуку у ОСОБА_5 , що перебувала поруч із в'їздом на парковку ПП «ПЕА», що по вул. Героїв Майдану у м. Червонограді (Шептицькому) Львівської області, у останньої було виявлено та вилучено наркотичний засіб «опій ацетильований» масою 0,1682 грам.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у пред'явленому обвинуваченні визнала частково. Пояснила, що у 2019 році біля магазину «Ромашка», що знаходиться у м. Червонограді (Шептицькому) купувала наркотичний засіб «опій» 3 кубики за 120 гривень у людини на прізвисько « ОСОБА_7 », який постійно продавав наркотичні засоби, проте на даний час уже помер. В той день також були присутні особа із кличкою «Партизан» та ОСОБА_8 . Зауважила, що купляла наркотичний засіб раз на місяць лише для власного вживання, оскільки являється наркозалежною людиною та в той час проходила програму від наркотичної залежності. Продаж наркотичних засобів 06.06.2019 та 10.10.2019 заперечила. Зазначила, що свідку ОСОБА_9 не продавала наркотичних засобів, оскільки остання разом із нею купляли наркотичні засоби біля магазину «Ромашка». Вказала, що у ході затримання працівниками поліції обвинувачена мала наркотичній засіб «опій» у розмірі 2 мл, який придбала за 120 гривень у особи «Кокотінь». Грошові кошти попередньо зняла із пенсійної картки. Стверджувала, що придбала і зберігала наркотичні засоби для власного вживання та без мети збуту.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнала частково, її вина повністю та об'єктивно підтверджується показами свідків, а саме:
-показами залегендованої особи під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 , який пояснив, що у червні 2019 року добровільно приймав участь в оперативній закупці наркотичного засобу («опій ацетильований») у ОСОБА_5 . Перед закупкою спершу зустрівся із працівниками поліції у приміщенні ЖЕКу, які для придбання наркотичного засобу надали свідку 240 гривень, номіналом 200 гривень та дві купюри по 20 гривень, з яких зняли копії та розписались. В подальшому, свідок зателефонував до ОСОБА_5 та домовився про зустріч. З обвинуваченою зустрівся неподалік магазину «Ромашка», що по вул. Героїв Майдану у м. Червонограді (Шептицькому). При зустрічі із ОСОБА_5 були присутні інші невідомі йому особи (хлопець та дівчина), з якими разом спустились з дороги униз. Після чого ОСОБА_5 витягла зі своєї сумочки шприц та набрала наркотичну речовину (ширку) із баночки. Спершу ОСОБА_5 продала шприц із речовиною невідомим особам, а потім за 240 гривень продала цей шприц свідку. В подальшому, свідок повернувся у приміщення ЖЕКу та видав працівникам поліції придбаний шприц з наркотичною речовиною. Також свідок зазначив, що тиску чи примушування до участі у закупці з боку працівників поліції не було. Запевнив, що пішов на співпрацю із працівниками поліції через власні переконання, оскільки ОСОБА_5 напротязі тривалого часу «отруювала» людей, реалізовуючи їм наркотичні засоби;
-показами свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що у 2019 році (точної дати не пригадала) разом із ОСОБА_5 вона звертались до ОСОБА_11 «ІНФОРМАЦІЯ_4» для покупки наркотичних засобів. Зазначила, що із ОСОБА_11 знайома уже давно та часто купляла у нього наркотичні засоби. На вигляд чоловік був худорлявий, руки у нього були у бородавках. Зустрічались із ОСОБА_11 біля гаражів або біля «Ромашки» у м. Червонограді. Пригадала, що обвинувачена брала у ОСОБА_11 наркотичні засоби та йшла приймати їх у долині біля магазину «Ромашка». Проте чи купляла ОСОБА_5 наркотичні засоби чи ОСОБА_11 останній давав безоплатно свідку невідомо. Згодом, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 затримали працівники поліції. Проте, невдовзі ОСОБА_11 помер з невідомих свідку причин.
Окрім показів свідків, наданих у судовому засіданні її вина повністю доводиться та підтверджується сукупністю доказів, зібраних в даному кримінальному провадженні та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, а саме наступними письмовими доказами:
- даними, які містяться у постанові прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про проведення контролю за вчиненням злочину від 20.05.2019, відповідно до якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_5 наркотичного засобу «опію ацетильованого» за ціною 60 гривень за 1 мілілітр наркотичного засобу на загальну суму 240 гривень з витратою грошових купюр, залучивши гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на умовах конфіденційного співробітництва, зі зміною анкетних даних. Негласну слідчу розшукову дію контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_5 провести у період часу із 19.12.2018 по 16.02.2019 (т. 2 а. с. 81-82);
- даними, які містяться у протоколі за результатами проведення контролю за злочином від 06.06.2019, відповідно до якого було проведено проміжну оперативну закупку наркотичного засобу, а саме «опій ацетильований», у гр. ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 . В період часу з 09 год. 35 хв. до 09 год. 40 хв., в приміщенні ЖЕКу, що розташований за адресою: м. Червоноград, вул. Клюсівська 14, було проведено (огляд покупця (закупщика): ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_4 та вручено останньому попередньо оглянуті грошові кошти в сумі 240 (двісті сорок) гривень, для подальшого проведення ним оперативної закупки «опію ацетильованого» у гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 09:47 год. Того ж дня, 06.06.2019 ОСОБА_6 разом з наданими йому для оперативної закупівлі грошовими коштами в сумі 240 (двісті сорок) гривень вийшов з приміщення ЖЕКу та попрямував до місця зустрічі із ОСОБА_5 . В подальшому о 10:14 год. ОСОБА_6 перебуваючи в обумовленому місці зустрівся із ОСОБА_5 , котра приїхала в маршрутному таксі жовтого кольору із напрямком руху: Червоноград Соснівка. Водночас до ОСОБА_5 підійшло ще декілька невідомих осіб та вони вісі направились в паркову зону котра розташована неподалік даної зупинки навпроти будинку № 9 по вулиці Героїв Майдану у м. Червонограді. При цьому, стоячи на вулиці, ОСОБА_5 помітно нервувала, спішила, постійно оглядалася по сторонам. 10:17 год ОСОБА_6 передав грошові кошти гр. ОСОБА_5 , котра в свою чергу за попередньо отримані кошти надала один одноразовий пластиковий медичний шприц, який був заповнений рідиною коричневого кольору на 4 мм., та о 10:18 год. ОСОБА_6 попрощавшись із ОСОБА_5 , направився в сторону ЖЕКУ, що розташований за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Клюсівська. 14, де добровільно видав слідчому куплений наркотичний засіб «опій ацетильований» у ОСОБА_5 , котрий знаходився у одноразовому пластиковому медичному шприці, який був заповнений рідиною коричневого кольору на 4 мм., повідомивши, що даний наркотичний засіб він придбав у ОСОБА_15 за раніше надані йому 240 (двісті сорок) гривень, у м. Червонограді по вул. Героїв Майдану (т. 2, а. с. 83-84).
- даними, які містяться у протоколі огляду грошових купюр від 06.06.2019, відповідно до якого слідчим ОСОБА_16 в присутності понятих було проведено огляд грошових купюр в загальній сумі 240 (двісті сорок) грн, а саме: банкноти номіналом 200 грн серії СЕ № 8836040, 2014 р. в.; банкноти номіналом 20 грн серії ТЕ № 3232976, 2013 р. в.; банкноти номіналом 20 грн. серії ТЗ №2236528, 2013 р. в., призначені для проведення оперативної закупки наркотичного засобу «опію ацетильованого» у ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 87-88);
- даними, які містяться у протоколі огляду покупця від 06.06.2019, відповідно до якого слідчим ОСОБА_16 в присутності понятих було проведено огляд ОСОБА_6 та видано грошові кошти в загальній сумі 240 (двісті сорок) грн, а саме: банкноти номіналом 200 грн серії СЕ № 8836040, 2014 р. в.; банкноти номіналом 20 грн серії ТЕ № 3232976, 2013 р. в.; банкноти номіналом 20 грн. серії ТЗ №2236528, 2013 р. в., призначені для проведення оперативної закупки наркотичного засобу «опію ацетильованого» у ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 89);
- заявою від 06.06.2019, відповідно до якої ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції одноразовий пластиковий шприц з наркотичною речовиною «опій ацетильований», який придбав у ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 90);
- даними, які містяться у протоколі огляду місця події від 06.06.2019, відповідно до якого було проведено огляд місця події по вул. Клюсівська, 14 в м. Червонограді (Шептицькому), в ході якого ОСОБА_6 , на підставі заяви, добровільно видав пластиковий одноразовий шприц загальним об'ємом 5 мл., який на 4 мл. заповнений рідиною коричневого кольору. Зі слів ОСОБА_6 дана речовина це наркотичний засіб «опій ацетильований», який ним було придбано 06.06.2019 у ОСОБА_5 та після цього вилучений у якості речового доказу (т. 2, а. с. 91);
- даними, які містяться у висновку експерта №3/730 від 26.06.2019, відповідно до якого у наданій на дослідження рідині коричневого кольору в ін'єкційному шприці виявлено опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса такого опію становить 0,1609 грам (т. 2, а. с. 96-98);
- даними, які містяться у протоколі затримання від 10.10.2019, відповідно до якого 10.10.2019 о 15:14 год. обвинувачена була затримана у порядку ст. 208 КПК України слідчим Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_16 за фактом незаконного збуту наркотичних засобів. У ході затримання у ОСОБА_5 було вилучено: дві купюри номіналом 100 грн.; п'ять купюр номіналом по 1 грн.; флакон із написом «Tropicamidum» з прозорою рідиною; мобільний телефон марки «Флай» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» НОМЕР_3 ; пластиковий одноразовий медичний шприц, заповнений рідиною коричневого кольору; пластиковий одноразовий медичний шприц із залишками рідини коричневого кольору (т. 1 а. с. 27-31);
- даними, які містяться у висновку судового експерта Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 від 22.11.2019 № 3/1335, відповідно до якого у рідині коричневого кольору, яка знаходиться в одноразовому медичному шприці об'ємом 5 мл., вилученому 10.10.2019 р. у ОСОБА_5 при її затримані, виявлено опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса такого опію становить 0,1682 грам (т.2 а. с. 125-128).
- оглянутими в судовому засіданні речовими доказами (грошові кошти, наркотичні засоби).
Таким чином, у сукупності перелічені вище докази безумовно підтверджують подію і склад вказаного вище кримінального правопорушення, що інкриміноване ОСОБА_5 . Дані докази суд вважає такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, належними та допустимими та такими, що не містять суперечностей.
Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_5 , надані під час судового розгляду щодо того, що 06.06.2019 вона не збувала наркотичний засіб опій ацетильований масою 0,1609 грам та розцінює таку її поведінку як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намаганням уникнути відповідальності. Несприйняття обвинуваченою, за її внутрішнім переконанням, наявності в її діях складу інкримінованого їй злочину при вищевказаних обставинах суд розцінює, як метод захисту. Належних доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.
Також суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_10 (дійсні анкетні дані), оскільки вона являється знайомою обвинуваченої, допитувалася судом за клопотанням сторони захисту, а тому вона могла свідчити на користь обвинуваченої та свої покази спрямувати на уникнення нею відповідальності за вчинене.
Суд вважає, що ОСОБА_5 вчинила інкримінований їй вищевказаний злочини «поза розумним сумнівом», зважаючи на покази залегендованої особи під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 , а також враховуючи інші досліджені у справі докази.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд виправдати ОСОБА_5 . Зазначив, що стороною обвинувачення не надано суду жодних доказів використання та походження грошових купюр, які були залучені до проведення оперативної закупки. Захисник стверджував, що 06.06.2019 ОСОБА_5 , як наркозалежна особа, не збувала наркотичний засіб ОСОБА_6 , а придбала наркотичний засіб в іншої особи та на прохання продавця здійснила передачу наркотичного засобу невідомому чоловікові ОСОБА_6 . Проте, жодних коштів обвинувачена не отримувала і не продавала нікому наркотичний засіб. Також захисник звернув увагу, що у висновку експерта № 1162-В від 04.04.2023 зазначено, що почерк при виконанні рукописного тексту та розписки про роз'яснення прав та присязі свідку ОСОБА_18 від 19.10.2020 року, 23.02.2023 року не співпадають і виконані різними особами. Також текст у протоколі допиту свідка ОСОБА_18 на досудовому розслідуванні виконаний іншою особою, а тому не маючи можливості перевірити особу свідка суд не може брати до уваги покази свідка ОСОБА_18 . Захисник також зазначив, що один епізод оперативної закупки та відсутність доказів інших епізодів злочинної діяльності свідчить про провокацію працівниками поліції відносно ОСОБА_5 . Також захисник вважає, що про провокацію свідчить і той факт, що агентом поліції - закупником виступила наркозалежна особа, яка вчиняла закупку наркотичного засобу під наглядом працівників поліції. Він вважає, що епізод від 10.10.2019 стосовно збуту наркотичного засобу жодними доказами не підтверджується, а виключно побудований на припущеннях сторони обвинувачення та вилученому у ОСОБА_5 наркотичному засобі, що було встановлено попереднім вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 07.12.2020 року. Також сторона захисту звернула увагу суду на те, що докази обвинувачення на підтвердження вини здобуті з грубим порушенням норм кримінально процесуального закону, тому не можуть братися судом до уваги.
Окрім цього, стороною захисту було подано клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: протоколу за результати проведення НСРД від 17.12.2018 року, складеного оперуповноваженим СКП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_19 ; протоколу за результати проведення НСРД від 26.12.2018 року, складеного оперуповноваженим СКП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_19 ; протоколу за результати проведення НСРД від 22.02.2019 року, складеного оперуповноваженим СКП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_19 ; протоколу за результати проведення контролю за вчиненням злочину від 06.06.2019 року, складеного оперуповноваженою 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_20 ; протоколу за результатами проведення НСРД від 17.07.2019 року, складеного оперуповноваженою 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_20 ; протоколу за результатами проведення НСРД від 17.07.2019 року, складеного оперуповноваженим 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_20 ; протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 11.10.2019, складеного оперуповноваженим 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 ; протоколу за результатами проведення НСРД від 25.10.2019 року, складеного оперуповноваженим 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 ; протоколу за результатами проведення НСРД від 25.10.2019 року, складеного оперуповноваженим 2-ого МВ УПН ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 . Свою позицію захисник мотивував тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні доручення слідчого чи прокурора на проведення негласних слідчих дій о/у СКП Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області. Також, на думку адвоката, процесуальні документи, які були досліджені у даному кримінальному провадженні складені слідчим ОСОБА_16 є недопустимими доказами та здобуті незаконно, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи, які 6 підтверджували повноваження слідчого ОСОБА_16 , зокрема відповідна постанова.
Даючи оцінку доводам сторони захисту, суд виходить з наступного.
Нормою статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб'єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї ж статті та не є виключними.
У своїй постанові у справі № 318/2921/18 від 01.12.2020 ВС зазначив, що норми ст. 87 КПК України не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість, закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Крім цього, у постанові від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к ВС зазначив, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК України як підстави для визнання фактичних даних недопустимими як докази, не є вичерпним і становить собою порушення фундаментальних гарантій, що дає певний орієнтир для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік. У кожному конкретному випадку суд, оцінюючи допустимість того чи іншого доказу, повинен враховувати істотність допущених порушень кримінального процесуального закону та важливість кожного доказу для встановлення обставин кримінального провадження. Тому кожний доказ повинен оцінюватися автономно, оскільки його безумовне виключення може призвести до негативних наслідків, що виражатимуться в ухваленні незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення.
Згідно вимог ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Так, сторона захисту вказує на недопустимість протоколів про результати проведення негласних слідчих дій, складених оперуповноваженими, оскільки вважає, що такі негласні слідчі дії були проведені без відповідного доручення слідчого чи прокурора.
Згідно зі ст. 41 КПК України оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та НСРД в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора.
Положеннями ч. 6 ст. 246 КПК України передбачено, що проводити НСРД має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
Відповідно до підпунктів 1.7.1, 1.7.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, уповноважений оперативний підрозділ- оперативний підрозділ, який входить до складу державного органу, визначеного у ст. 246 КПК України, залучений за рішенням керівництва органу до здійснення або участі у проведенні НСРД; уповноважена особа - співробітник (працівник) уповноваженого оперативного підрозділу, залучений за рішенням керівника до проведення або участі у проведенні НСРД, інші особи, залучені за рішенням слідчого, прокурора, оперативного підрозділу. Пунктами 4.1, 4.5 цієї Інструкції визначено, що протокол про хід і результати проведеної НСРД (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньою участю, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження. Конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення НСРД визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора. Згідно з положеннями п. 3.12 вищевказаної Інструкції контроль за дотриманням строків і повноти виконання доручення слідчого, прокурора здійснюється начальником уповноваженого оперативного підрозділу. За результатами виконання доручення оперативний співробітник (працівник) складає рапорт із зазначенням результатів виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, а також їх результатів. Начальник уповноваженого оперативного підрозділу приймає рішення шляхом накладення резолюції на рапорті стосовно можливості направлення протоколу та додатків до нього прокурору чи вжиття заходів до належного виконання доручення.
Отже, проведення НСРД у кримінальному провадженні належить до повноважень оперативних підрозділів, які за дорученням відповідного суб'єкта (слідчого чи прокурора) забезпечують їх проведення. При цьому під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
Відповідно до змісту статей 104, 106 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, в якому, зокрема, відображаються послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.
У постанові від 16.10.2019 у справі №640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.
Судом встановлено, що у постанові прокурора про проведення оперативної закупки від 20.05.2019, 01.10.2019 вказано, що її проведення доручено співробітникам Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області.
На думку суду, незазначення конкретної особи, на яку покладений обов'язок здійснення слідчої дії не є порушенням норм КПК. Відсутність в матеріалах кримінального провадження доручення на дозвіл на проведення досудового розслідування оперуповноваженою особою не є підставою для визнання слідчих дій за його участю недопустимим доказом та не спростовує факту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 . Аналіз наведених норм у сукупності з матеріалами цього кримінального провадження дає підстави для висновку, що прокурор, доручаючи оперативному підрозділу відповідно до ст. 36 КПК України проведення НСРД не уповноважений визначати конкретного працівника оперативного підрозділу, оскільки це є виключною компетенцією керівника уповноваженого оперативного підрозділу, який проводить такі дії на підставі відповідного доручення, а тому доводи захисника ОСОБА_4 в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Суд також вважає необґрунтованими твердження захисника про те, що всі докази у цьому кримінальному провадженні є недопустимими, оскільки зібрані неуповноваженою особою, бо у матеріалах справи відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, якого уповноважено на розслідування даної справи.
Суд відзначає, що у матеріалах справи дійсно відсутня така постанова.
Однак, суд не може погодитися з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора свідчить, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень.
Так, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 490/10025/17 (провадження № 51-6116км19) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального у справі дійшов висновку, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого КПК вимагає обов'язкового ухвалення процесуального рішення у формі постанови. Внесення до ЄРДР відомостей про те, які слідчі здійснюють досудове розслідування, є достатньою підставою вважати їх повноважними на його проведення особами.
Суд відзначає, що відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих не тягне наслідок у виді визнання всіх зібраних у справі доказів недопустимими, оскільки, по-перше, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проведено одним слідчим Червоноградського РВП ГУНП, до територіальної підслідності якого відноситься місце вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та якого відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 7 а. с. 16-21) включено у групу слідчих, які здійснюють досудове розслідування, тому суд не знаходить підстав ставити під сумнів цю інформацію, а по-друге сторона захисту на жодній із стадій кримінального провадження не обґрунтувала як саме проведення досудового розслідування слідчим ОСОБА_16 , а не будь-яким іншим слідчим Червоноградського РВП ГУНП, призвело до порушення прав підозрюваного та гарантій, про які йдеться у ст. 87 КПК, або як даний факт іншим чином вплинув на їх реалізацію. Разом із тим, сторона захисту не наводить будь-яких інших підстав неповноважності слідчого, крім відсутності постанови про його визначення у цьому кримінальному провадженні. Тому суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що розслідування у справі здійснювалося неуповноваженим слідчим ОСОБА_16 , а, відповідно, й щодо недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування.
Неспроможними суд вважає і доводи сторони захисту про недопустимість доказів через невідоме походження коштів, використаних для оперативної закупки, та відсутність у справі відповідних документів.
Так, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками. Разом з тим, відсутність у матеріалах справи «корінця платіжного доручення» про видачу працівникам правоохоронних органів грошових коштів як видатків спеціального призначення та авансового звіту про використання коштів не є істотним порушенням вимог КПК. Зокрема, про це зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2023 року по справі 208/2160/18 та Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 31.01.2024 по справі № 733/950/19.
Ставлячи під сумнів належність коштів компетентним органам сторона захисту не навела жодних аргументів на користь протилежного, а сама собою відсутність у справі згаданого фінансового документа не зумовлює недопустимості результатів НСРД. Така позиція узгоджується з висновком об'єднаної палати Суду в рішенні від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22).
Отже, посилання захисту на те, що кошти, які використовувалися не були залучені у встановленому порядку, суд вважає безпідставними, оскільки наявність протоколу вручення коштів, огляд покупця від 06 травня 2019 року, протоколу огляду грошових купюр 06 травня 2019 року, у результаті якого вони були ідентифіковані виключає у суду будь-які сумніви у джерелі походження цих коштів і законності їх використання. У цьому аспекті суд слідує позиції, висловленій у постановах ККС ВС 29 листопада 2021 року (справа № 654/3229/18), від 16 лютого 2022 року (справа № 613/1306/13-к), від 22 березня 2023 року (справа № 161/1921/20).
Серед іншого, захисник вважає, що в даному випадку існує факт провокації злочину. Вказує, що на підставі заяви обвинуваченої від 05.12.2019 ухвалою від 23.03.2023 слідчого судді Личаківського районного суду зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, вчинити дію в порядку вимог ст. 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за даним фактом (т. 5 а. с. 169-174). В матеріалах справи міститься вищевказана заява обвинуваченої від 05.12.2019, у якій вона просить провести досудове розслідування та перевірити чи є склад кримінального правопорушення в діях працівників поліції по факту вчинення відносно неї провокації (т. 5 а. с. 170).
Суд, з метою забезпечення перевірки зазначеної заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27. 28 Конституції України, звернувся із запитом від 08.10.2024 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо надання інформації про стан досудового розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_5 від 05.12.2019. Із наданої відповіді від 23.10.2024 вбачається, що слідчими першого слідчого відділу здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62023140110000138 від 04.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 372 КК України, яке на даний час триває (т. 6 а. с. 190-191).
Даючи оцінку доводами сторони захисту з проводу наявності провокації зі сторони працівників поліції, суд враховує наступне.
Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак, якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», № 55146/14, 20 лютого 2018 року, «Баннікова проти Росії», № 18757/06, 04 листопада 2010 року, «Матановіч проти Хорватії», № 2742/12, 04 квітня 2017 року). Із правових позицій цього Суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування); злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів. Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов'язок правоохоронних органів протидіяти злочинам. За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру, та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
Сам по собі факт перебування заявника під контролем правоохоронців не свідчить про провокацію, якщо він не діяв шляхом примусу, погроз і т. д., а обвинувачений не був поставлений у такі несприятливі умови, що спонукали до вчинення злочину та діяв на підставі своєї волі. Аналогічна позиція з приводу відсутності провокуючого впливу та дій обвинуваченого за його доброї волі висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 12.12.2019 у справ № 750/7023/18, провадження № 51-4690 км 19.
Фактичні дані, які би свідчили, що роль поліції була надмірною і без її втручання ОСОБА_5 не вчинила би збуту наркотичного засобу у даній справі відсутні.
Європейський суд з прав людини в п. 46 рішення у справі «Берлізев проти України» від 8 липня 2021 року (заява № 43571/12) зазначив, що з точки зору фактів непослідовним є заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги про провокацію його вчинити. Отже, як резюмував цей Суд, захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку правоохоронців.
Тому, зважаючи на заперечення ОСОБА_5 факту збуту наркотичних засобів, теза про провокацію злочину суперечить критеріям, визначеним міжнародною судовою установою. Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (наприклад, постановами від 7 та 8 грудня 2022 року, 2 листопада 2023 року у справах № 385/619/16, 466/9812/16-к, 333/1640/18 відповідно).
В ході судового провадження безспірно встановлено, що особа, яка була залучена до конфіденційного співробітництва діяла добровільно, спираючись на свою громадянську позицію. Жодних даних про те, що працівники поліції могли у будь-який спосіб впливати на дії чи думку вказаної особи через її протиправну поведінку в минулому, чи інші обставини стороною захисту не наведено. Крім того, як вбачається з обставин справи, обвинувачена, маючи намір на збут наркотичних засобів, приїздила на зустріч із залегендованою особою.
Відтак, суд не вбачає ознак провокації злочину за матеріалами даного кримінального провадження. Факт внесенні відомостей до ЄРДР по даному факту на даний час не підтверджує наявність провокації, оскільки досудове розслідування триває.
Також сторона захисту просила не враховувати покази свідка ОСОБА_18 , оскільки вважає, що допитувалася інша особа, аніж брала участь у закупці наркотичних засобів у ОСОБА_5 . Так, захисник вказує, що у висновку експерта № 1162-В від 04.04.2023 про проведення почеркознавчої експерти зазначено, що почерк при виконанні рукописного тексту, розписки про роз'яснення прав та присяги свідка ОСОБА_18 від 19.10.2020 року та 23.02.2023 року не співпадають і виконані різними особами. Також текст у протоколі допиту свідка ОСОБА_18 , складений на досудовому розслідуванні, виконаний іншою особою, а тому захисник вважає, що перевірити особу залегендованої особи під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 немає можливості, а тому такі показання свідка є недопустимими.
Із висновку експерта № 1162-В від 04.04.2023 встановлено, що рукописні тексти: « ОСОБА_6 », розташовані на присязі свідка та розписці ОСОБА_6 від 23.02.2023 виконані однією особою. Рукописний текст: « ОСОБА_6 », розташований на розписці свідка ОСОБА_6 від 19.10.2020 та рукописні тексти: « ОСОБА_6 », розташовані на присязі свідка та розписці ОСОБА_6 від 23.02.2023, виконані різними особами. Рукописні тексти: « ОСОБА_6 », розташовані на присязі свідка та розписці ОСОБА_6 від 23.02.2023 та рукописний текст: «З моїх слів записано вірно, та мною прочитано ОСОБА_22 », розташований на останньому (четвертому) аркуші протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10 червня 2019р. (група 3), виконані різними особами. Рукописний текст: «З моїх слів записано вірно, та мною прочитано ОСОБА_22 », розташований на останньому (четвертому) аркуші протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 10 червня 2019р та рукописний текст: « ОСОБА_6 », розташований на розписці свідка ОСОБА_6 від 19.10.2020 виконані різними особами. Питання, щодо вірогідності того, що почерки належать одній і тій же залегендованій особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_6 яка навмисно змінила свій почерк для ускладнення її ідентифікації, в частині виконання підписів на розписці свідка від 19.10.2019, на присязі свідка та розписці від 23.02.2023 та в протоколі допиту свідка від 10.06.2019 року, експертом не вирішувалось, оскільки таке питання не входить в перелік вирішуваних питань для проведення судово почеркознавчої експертизи (т. 5 а. с. 111-114).
В судовому засіданні допитана експерт ОСОБА_23 повідомила, що виконання підписів на розписці свідка ОСОБА_6 від 19.10.2019, на присязі останнього та розписці від 23.02.2023, а також в протоколі його допиту від 10.06.2019 не входить в перелік вирішуваних питань для проведення судово почеркознавчої експертизи, тому таке питання не вирішувалось. Зазначила, що дослідженню підлягає лише почерк людини. Зауважила, що при порівнянні почерку, яким виконаний рукописний текст: « ОСОБА_6 », розташований на розписці свідка ОСОБА_6 від 19.10.2020 з рукописними текстами: « ОСОБА_6 », розташованими на присязі свідка та розписці ОСОБА_6 від 23.02.2023 було встановлено, що написання таких текстів виконані різними особами.
Отже, вказані висновки експерта вказують лише на те, що рукописні тексти у вищевказаних документах були здійснені різними особами, проте висновку щодо неідентичності підписів свідка експерт не надав, оскільки таке питання не входить в перелік вирішуваних питань при проведенні судово почеркознавчої експертизи. Відтак, доказів того, що присягу свідка підписала інша особа матеріали справи не містять. Таким чином, написання рукописного тексту у вищезазначених документах різними особами не впливає на дійсність особи свідка ОСОБА_6 та не спростовує те, що саме він проставив свій підпис на присязі. Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність покликань сторони захисту на недопустимість показів ОСОБА_6 .
Також варто зазначити, що суд не дає оцінку наступним документам: протоколам за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.12.2018 з електронним носієм інформації №202, 22.02.2019 з електронним носієм інформації №216, 17.07.2019 р., де зафіксовані відомості прослуховування розмов та смс-листування обвинуваченої ОСОБА_5 по мобільному телефоні № НОМЕР_3 у період часу з 07.10.2018 р. по 25.11.2018 р., з 19.12.2018 р. по 01.02.2019 р., з 31.05.2019 р. по 03.07.2019 р., а також протоколу про результати проведення НС(Р)Д у виді спостереження за ОСОБА_5 у публічно доступних місцях від 26.12.2018 з додатком до нього, оскільки аудіозаписи на флеш носіях до таких протоколів у ході судового розгляду не відтворювались та не досліджувались, оскільки сторона обвинувачення не наполягала на їх дослідженні. Відомості у самих протоколах ніяк не підтверджують існування чи відсутність обставин, що інкриміновані стороною обвинувачення (т.1. а. с. 94-172, 173-177; т. 2 а. с. 2-42, 52-78).
Щодо інших доводів захисника, зазначених у його клопотанні, то суд вважає, що недотримання процесуальних формальностей, неточності, незначні невідповідності не можуть тягнути за собою недопустимість того чи іншого конкретного доказу, який прямо підтверджує причетність обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що всі доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів судом взяті до уваги, однак такі не свідчать про необґрунтованість та безпідставність обвинувачення.
Усі слідчі дії проводились в межах кримінального провадження, уповноваженими особами, у відповідності до положень КПК України та зміст таких є однозначним.
Порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів під час судового розгляду не встановлено, при цьому стороною захисту не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновків, що такі порушення вплинули на забезпечення прав та основоположних свобод ОСОБА_5 під час кримінального провадження або ж поставило під сумнів достовірність зібраних доказів.
За таких обставин, суд вважає помилковими доводи сторони захисту щодо недопустимості вищевказаних доказів за обставин, наведених у відповідному письмовому клопотанні.
Розглядаючи дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення по епізоду за 06.06.2019 щодо збуту наркотичного засобу «опію ацетильованого» масою 0,1609г знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю «поза розумним сумнівом».
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно, особою яка раніше вчинила злочин, передбачений с. 309 КК України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Підстави для кваліфікації дій обвинуваченої за іншими статтями Кримінального кодексу України в суду відсутні.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно, особою яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 цього Кодексу.
Разом із тим, органом досудового розслідування ОСОБА_5 ставиться у вину, що обвинувачена ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , незаконно виготовила наркотичний засіб «опій ацетильований» масою 0,1682 грам, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, та почала його незаконно зберігати з метою незаконного збуту. 10 жовтня 2019 року о 15 годині 14 хвилин у ході особистого обшуку у ОСОБА_5 , що перебувала поруч із в'їздом на парковку ПП «ПЕА», що по вул. Героїв Майдану у м. Червонограді (Шептицькому) Львівської області, у останньої було виявлено та вилучено наркотичний засіб «опій ацетильований» масою 0,1682 грам.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, тобто як незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 цього Кодексу.
Натомість, суд зазначає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України не містить достатніх доказів щодо збуту обвинуваченою наркотичних засобів жодній особі.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК України, характеризується прямим умислом і метою збуту.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження по даному епізоду за 10.10.2019 стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів та не доведено, що обвинувачена мала умисел на збут наркотичних засобів іншим особам.
Мета вчинення кримінального правопорушення згідно зі ст. 91 КПК України є однією з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» дано визначення дій, які пов'язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням тощо наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів. Зокрема, під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо).
Натомість, факт наркозалежності ОСОБА_5 на час скоєння даного кримінального правопорушення та протягом судового розгляду останньою не заперечувалось та свідчить про те, що обвинувачена вживає наркотичні засоби, що підтверджує її умисел на зберігання наркотичних засобів без мети збуту, що узгоджується з роз"ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
Відтак, пояснення обвинуваченої щодо зберігання 10.10.2019 у ході особистого обшуку «опію ацетильованого» масою 0,1682 грам для особистого вживання суд вважає правдоподібними.
Разом з тим, вилучення 10.10.2019 під час затримання опію ацетильованого масою 0,1682 г, а також місце та обставини при яких вони були вилучені у обвинуваченої, в даному випадку, за відсутності інших доказів, не можуть бути визначальним доказом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Враховуючи те, що кримінальна відповідальність за ст. 307 КК України настає лише у тому разі, коли відповідні протиправні дії вчинялися зі спеціальною метою - метою збуту, вчинення протиправних дій з наркотичними засобами без такої мети утворює склад злочину, передбаченого ст. 309 цього Кодексу, а тому лише факт виявлення наркотичного засобу у ОСОБА_5 під час затримання не може вважатися доказом умислу обвинуваченої саме на їх збут.
Отже, існують розумні сумніви в доведенні наявності у ОСОБА_5 мети збуту особливо наркотичного засобу «опію ацетильованого» масою 0,1682 г.
Усі сумніви щодо доведення такої обставини тлумачаться на користь обвинуваченої.
Відповідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказується на те, що недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок; ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України суд може змінити обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.
Зважаючи на установлені судом обставини, суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_5 фактично вчинила незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.
Відтак, в діях ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а не ч. 2 ст. 307 КК України, як зазначено органом досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України. Така перекваліфікація буде відповідати умовам, передбаченим ст. 337 КПК України, оскільки санкція ч. 1 ст. 309 КК України є менш суворою ніж санкція ч. 2 ст. 307 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичних засобів.
Поряд з цим, вирішуючи питання про наявність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фабулою якого остання, діючи повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , незаконно виготовила наркотичний засіб «опій ацетильований», після чого почала незаконно зберігати, з метою незаконного збуту, вищевказаний наркотичний засіб масою 0,0510 грам, обіг якого заборонено. В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, 10 жовтня 2019 року, перебуваючи у парковій зоні неподалік пр. Шевченка у м. Червонограді Львівської області, незаконно збула ОСОБА_10 1 мл опію ацетильованого, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, отримавши від останньої за незаконну діяльність грошові кошти кошти в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Так, на підтвердження такого обвинувачення за цим епізодом суду стороною обвинувачення були надані письмові докази, які були оглянуті та дослідженні в судовому засіданні, а саме:
- протокол огляду та помічення грошових коштів від 10.10.2019., відповідно до якого, слідчим ОСОБА_16 в рамках розслідування кримінального провадження № 12018140150001222 від 26.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, в присутності понятих було проведено огляд грошових купюр та видано грошові кошти в загальній сумі 120 грн, а саме: банкноти номіналом 100 грн серії МВ №9460102, 2011 р.в.; банкноти номіналом 10 грн серії ЮЖ 0788694, 2015 р.в.; банкноти номіналом 10 грн. серії ЦЕ 6680876, 2015 р.в. призначених для проведення оперативної закупки наркотичного засобу «опію ацетильованого» у ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 105-106);
- протокол огляду покупця від 10.10.2019 р., відповідно до якого слідчим ОСОБА_16 в рамках розслідування кримінального провадження № 12018140150001222 від 26.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, в присутності понятих було проведено огляд покупця (закупника) зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 та видано грошові кошти в загальній сумі 120 грн, а саме: банкноти номіналом 100 грн серії МВ №9460102, 2011 р.в.; банкноти номіналом 10 грн серії ЮЖ 0788694, 2015 р.в.; банкноти номіналом 10 грн. серії ЦЕ 6680876, 2015 р.в. призначених для проведення оперативної закупки наркотичного засобу «опію ацетильованого» у ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 107-108);
- заяву від 10.10.2019 р., відповідно до якої особа зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 добровільно видала працівникам поліції наркотичний засіб «опій ацетильований» який придбала у ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 110);
- протокол огляду місця події від 10.10.2019 р., відповідно до якого було проведено огляд місця події у приміщенні ЖЕД № 3 по вул. Клюсівська, 14 в м. Червонограді, в ході якого особа зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 на підставі заяви добровільно видала пластиковий одноразовий шприц, який на 1 мл заповнений рідиною коричневого кольору. Зі слів ОСОБА_10 дана речовина це наркотичний засіб «опій ацетильований», яка нею була придбана 10.10.2019 у ОСОБА_5 та після цього вилучений у якості речового доказу (т. 2 а. с. 111);
- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 25.10.2019,відповідно до якого оперуповноваженим 2- МВ УПН ГУ НП у Львівській області ОСОБА_21 було здійснено негласні слідчі (розшукові) дії, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що виражаються в контролі за телефонними розмовами за сім-картою оператора мобільного зв'язку абонента «Лайфселл» із номером: НОМЕР_3 , відносно гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та було зафіксовані розмови останньої, інші звуки, рухи, дії, пов'язані із збутом наркотичного засобу «опій ацитильований», (т.2 а.с.103-104);
- постанову прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про проведення контролю за вчиненням злочину від 01.10.2019 відповідно до якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_5 наркотичного засобу «опію ацетильованого» за ціною 60 гривень за 1 мілілітр наркотичного засобу, на загальну суму 120 гривень з витратою грошових купюр, залучивши покупця зі зміненими анкетними даними ОСОБА_10 , на умовах конфіденційного співробітництва. Негласну слідчу розшукову дію контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у ОСОБА_5 провести у період часу із 19.12.2018 по 01.10.2019 по 01.12.2019, (т.2 а.с.101-102);
- протокол за результатами проведення контролю за злочином від 11.10.2019 р., відповідно до якого оперуповноважений 2-го МВ УПН ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_21 , за дорученням слідчого СВ Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 , вих. № 388т, від 03.06.2019 року по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140150001222, від 26 липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, на підставі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину винесеної прокурором Червоноградської місцевої прокуратури, юристом першого класу ОСОБА_3 , за № 1/579т від 01.10.2019 року шляхом проведення оперативної закупки наркотичної речовини, з дотриманням вимог статей 104, 246, 252, 271, 260 КПК України, було проведено контрольну оперативну закупку наркотичного засобу, а саме «опій ацетильований», у гр. ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , про що склав протокол, про результати контролю за вчиненням злочину. Згідно із протоколом 10.10.2019 ОСОБА_10 у якості конфіденційного співробітника отримала від слідчого 120,00 грн. для оперативної закупівлі наркотичного засобу «опій ацетильований» у ОСОБА_5 , після чого 10 жовтня 2019 року об 14 годині 12 хвилин, перебуваючи у парковій зоні неподалік пр. Шевченка у м. Червонограді Львівської області, ОСОБА_5 при зустрічі з ОСОБА_10 збула останній за 120,00 грн. один одноразовий пластиковий шприц, який на 1 мл заповнений рідиною коричневого кольору, та у подальшому був виданий нею поліції ( т. 2 а. с. 83-84).
- висновок судового експерта Львівського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_24 від 30.10.2019 р. № 3/1333, відповідно до якого у рідині коричневого кольору, яка знаходиться в одноразовому медичному шприці об'ємом 1 мл, вилученого 10.10.2019 р. у ОСОБА_5 при її затримані, виявлено опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса такого опію становить 0,1682 грам (т. 2 а. с. 116-118).
Всебічно дослідивши всі обставини по даному епізоду та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що такі є належними та допустимими.
Разом з тим, в ході судового розгляду, сторона обвинувачення не забезпечила явку на допит судом легендованого свідка ОСОБА_10 , хоча суд усіляко цьому сприяв, судові засідання в зв'язку з цим відкладалися багато разів.
Однак, вказана особа, яка відігравала ключову роль у події, яка спричинила пред'явлення обвинувачення ОСОБА_5 , в порушення вимог частини 1 статті 23 та пункту 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України судом допитана не була, хоча повинна була би надати свої свідчення щодо кожної з обставин пред'явленого обвинувачення. Місце перебування й фактичного знаходження залегендованої особи ОСОБА_10 впродовж судового розгляду справи встановлено не було. Відтак, суд не зміг впевнитись у тому, що оперативний покупець діяв дійсно добровільно, розуміючи значення та наслідки свого співробітництва із правоохоронними органами, що оперативно-технічний захід, доручений йому, був проведений саме ним, а не будь-якою іншою особою
Натомість, в судовому засіданні 12.09.2023 року, на задоволення клопотання сторони захисту, було прослухано аудіо-відеозапис судового засідання від 08.09.2020 року (журнал судового засідання (т. 3 а. с. 36- 37) під головуванням судді ОСОБА_25 , в ході якого було проведено допит легендованого свідка ОСОБА_10 , яка виконувала оперативну закупку наркотичного засобу 10.10.2019 року, під час якого остання не підтвердила таких обставин і подій. Свідок пояснила, що не робила закупку наркотичних засобів у ОСОБА_5 . Вказала, що їй не вручалися кошти для цього. Ствердила, що ніколи не купувала наркотичні засоби у ОСОБА_5 .
Суд вважає, що за обставин кримінального провадження дослідження показань легендованого свідка ОСОБА_10 , які вона давала під час минулого судового розгляду, забезпечило сторонам достатні процесуальні гарантії, здатні компенсувати неможливість її допиту під час даного судового розгляду, та останні обґрунтовано суд визнає допустимими доказами.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками, наданими в постанові ВС у справі № 127/19452/16.
Разом з тим, вирішуючи питання винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за даним епізодом від 10.10.2019 суд враховує те, що обвинувачена не визнала вини у вказаному епізоді, а інші докази сторони звинувачення є недостатніми для встановлення вини обвинуваченої.
Отже, докази, які надані стороною обвинувачення по вищевказаному епізоду у повній мірі не підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення по даному епізоду за 10.10.2019.
Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.Така правова позиція відображена у постанові ВС від 09.12.2020 року (Справа № 323/669/19).
Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Відповідно до п. 2 ч .1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Відтак, суд дійшов до висновку, що докази, надані стороною обвинувачення по епізоду за 10.10.2019 щодо виготовлення та збуту наркотичного засобу «опій ацетильований» масою 0,0510 грам не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки такі докази в сукупності, не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, та які свідчили б про вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а тому обвинувачену ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення по епізоду за 10.10.2019 щодо виготовлення та збуту наркотичного засобу «опій ацетильований» масою 0,0510 грам слід виправдати з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення нею такого кримінального правопорушення.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з п. 3 вищевказаної постанови визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином та кримінальним проступком.
Обвинувачена є людиною похилого віку, неодружена, не працює, перебуває на обліку у нарколога з 2017, не перебуває на обліку у психіатра, за місцем проживання скарг на неї не надходило, є особою з інвалідністю третьої групи.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_5 , попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, за ч. 2 ст. 307 КК України має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.
При цьому суд приймає до уваги, що строк притягнення особи за ч. 1 ст. 309 КК України, передбачений ст. 49 КК України, на момент винесення вироку закінчився.
Як зазначено в п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Кримінальне провадження закривається з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті ( п.1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №521/8873/18 вказано, що на підставах, передбачених ст. 49 КК України, особа також може бути звільнена судом від покарання (ч. 5 ст. 74 КК України). Слід звернути увагу на те, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема, ст. 74 КПК України, який викладено у постанові від 18.06.2020 року у справі №756/6876/19 (провадження №51-5464км19) (аналогічне міститься і у постанові ВС від 19.03.2024 року у справі №756/3924/20 (провадження №51-5550км23) системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч.ч. 4, 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК України), «звільнення від відбування покарання» (ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру.
Оскільки суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, враховуючи, що згода обвинуваченої на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не надана, суд ухвалює вирок і на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільняє від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Судом не встановлено обставин, які передбачені ч. ч. 2 і 3 ст. 49 КК України у якості підстав зупинення та/або переривання строку звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності обвинуваченої ОСОБА_5 ..
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що ухвалюючи вирок у даному кримінальному провадженні в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, її слід визнати винною у вчиненні даного кримінального правопорушення та, керуючись ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити від покарання без визначення його виду і розміру.
Судові витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні у розмірі 942,06 грн. та 5496,54 грн. у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої у дохід держави.
Судові витрати на залучення експерта у розмірі 942,06 гривень (у зв'язку з виправданням обвинуваченої) та 785,05 гривень (у зв'язку із звільненням обвинуваченої від покарання) необхідно віднести на рахунок держави.
Накладені арешти слід скасувати.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України по епізоду щодо виготовлення, зберігання та збуті наркотичного засобу 10 жовтня 2019 року ОСОБА_10 «опію ацетильованого» у парковій зоні неподалік пр. Шевченка у м. Червонограді Львівської області та виправдати її через недоведення вчинення нею даного кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України по епізоду щодо придбання, зберігання та збуту 6 червня 2019 року «опію ацетильованого» ОСОБА_6 та призначити їй покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити її від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ст. 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати термін її попереднього ув'язнення з моменту її затримання - 10.10.2019 року по 11.04.2022, з 29.01.2024 до дня вступу вироку у законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 , з урахуванням приписів ч. 7 ст. 72 КК України, цілодобовий домашній арешт з 12.04.2022 по 26.12.2023 включно з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає три дні цілодобового домашнього арешту.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Після вступу вироку у законну силу, речові докази:
- три шприци з наркотичними засобами - знищити;
- дві купюри по 100 гривень, п'ять купюр по 1 гривні - повернути в дохід держави,
- телефон марки «Fly» IMEI НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_2 із сім картою оператора Life НОМЕР_3 - конфіскувати.
Після вступу вироку у законну силу ухвалу слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 10.06.2019 у справі № 459/1588/19 (провадження № 1-кс/459/875/2019); від 15.10.2019 у справі № 459/2297/18 (провадження № 1-кс/459/1636/2019); від 15.10.2019 у справі № 459/2297/18 (провадження № 1-кс/459/1637/2019) про накладенні арешту - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 у користь держави 6 438,60 гривень процесуальних витрат на залучення експертів.
Витрати на залучення експерта у розмірі 1724,11 гривень віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою - з дня отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_1