Справа № 461/3502/24
Провадження № 2/459/399/2024
24 березня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Савіцької Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди,
25.04.2024 вказана позовна заява надійшла до Галицького районного суду м. Львова.
04.06.2024 до Червоноградського міського суду Львівської області надійшла зазначена позовна заява за підсудністю.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 102222 грн. у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 25.12.2022 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №473131 за ч.1 ст.130 КУпАП.
16.10.2023 Червоноградський міський суд Львівської області постановою закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Як зазначає позивач, внаслідок незаконного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 25.12.2022 та формування протиправного обвинувачення, йому була завдана моральна шкода, яка полягала в наступному: негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниження гідності і втратою авторитету серед оточуючих.
З посиланням на ч.2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом., такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.09.20218 у справі N? 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі N? 236/893/17, Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі N? 754/8730/19, враховуючи що позивач перебував під судом 9 місяців 23 дні, мінімальний розмір моральної шкоди, становить 102 222 грн. та розраховується 10 493грн. х 9міс. + (10493/31х23).
Ухвалою суду від 06.06.2024 у відкрито спрощено провадження у справі з повідомленням сторін.
17.06.2024 до суду надійшов відзив від представника державної Казначейської служби України на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, при цьому не несе відповідальності за шкоду, завдану іншими державними органами, та відповідно не може бути відповідачем за такого роду позовами, при цьому Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Також вказує, що позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного на його думку права через стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у рахунок компенсації моральної шкоди у сумі 102222,00 грн, оскільки такий є необґрунтованим і не відповідає встановленому законом способу захисту. Також, відповідач заявляє, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
21.06.2024 до суду надійшов відзив від представника Головного управління національної поліції у Львівській області на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивач подав позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, але як зазначає позивач - був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 473131 за ч.1 ст.130 КУпАп України. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Також позивачем не надано доказів, які встановлюють, що йому було заподіяно фізичний біль та страждання, які він зазнав у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності.
25.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління національної поліції у Львівській області. Як зазначено у відповіді на відзив, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі N? 726/837/20 (провадження N? 61-2647c21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, правопорушення підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв?язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також вказав, що відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом, а відсутність наслідків у вигляді розладів здоров?я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Зазначає, що належним доказом протиправних рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади. Також вказав, що його аргументи та обґрунтування, що вказані у поданому ним позові цілком та повністю узгоджуються з позицією Сколівського районного суду Львівської області, яка закріплена у його рішенні в справі N? 453/674/22 від 21 березня 2023 року, Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, що міститься в рішенні у справі N? 686/15621/21 від 21 грудня 2021 року, Рівненського міського суду Рівненської області, яка наведена у рішенні в справі N? 569/21266/21 від 04 квітня 2022 року, Долинського районного суду Івано - Франківської області, яка розміщена в рішенні N? 343/45/21 від 01 червня 2021 року, Бахмацького районного суду Чернігівської області, що закріплена у рішенні в справі N? 728/761/22 від 31 серпня 2022 року.
28.06.2024 до суду надійшло заперечення від представника Головного управління національної поліції у Львівській області на відповідь на відзив, в якому представник проти заявлених вимог у відповіді заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними зважаючи на те, що позовна заява стосується відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, але стосовно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД N? 473131 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, тобто сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб?єкта владних повноважень. Також відповідач посилається на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 по справі N?312/262/18 відповідно до якої закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов?язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії/ бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
06.09.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача вказує, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У даній справі, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв?язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини, а відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи. Водночас, доказів як фізичного чи психічного впливу, що, за твердженням позивача, призвело до негативних наслідків морального характеру, так і доказів на підтвердження порушення звичайного режиму життя, емоційної пригніченості позивачем до суду не надано. Крім того, позивач не зазначає, як конкретно змінився спосіб його життя в цей період. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір такого відшкодування повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Позивач, на думку представника, не надав доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням Головного управління Національної поліції в Київській області та вини останнього в її заподіянні.
25.11.2024 ухвалою суду провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду аналогічної справи за № 355/6977/22.
27.02.2025 ухвалою суду провадження у справі ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди було відновлено.
Сторони будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Представник Державної казначейської служби України заяв чи клопотань щодо розгляду справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Як встановлено в судовому засіданні, 25.12.2022 поліцейським РВП Червоноградського ГУНП в Львівській області відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №473131, згідно якого 25.12.2022 о 14 год. 08 хв. по вул. Хмельницького, 63, Львівської обл. в м. Шептицький ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'ягніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
Протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП було передано на розгляд до Червоноградського міського суду Львівської області.
Постановою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 16.10.2023 (справа №459/3668/22) було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 27.10.2023.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 25.12.2022 та формування протиправного обвинувачення, йому була завдана моральна шкода, яка полягала в наступному: негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, який викликаний страхом осуду зі сторони рідних та знайомих, а також приниження гідності і втратою авторитету серед оточуючих.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19 зробив висновок, що протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Велика палата Верховного Суду у справі №335/6977/22, постанова від 22.01.2025 року аналізуючи питання чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції у разі подальшого закриття справи судом у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування моральної шкоди особі, стосовно якої складено протокол зробила наступні висновки.
На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно містять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.
Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом.
Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов'язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов'язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за статтею 130 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (стаття 221 КУпАП).
Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).
У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб'єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.
У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.
Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2024 (справа №367/6009/23) встановлено, що фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак судом не встановлено очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
В той же час наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов'язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що він зазнав моральних страждань у зв'язку з необгрунтованим його затриманням, вигадуванням поліцейським ознак сп'яніння, яких об'єктивно не було та довготривалим знаходженням під тиском втратити можливість керувати транспортним засобом за правопорушення якого він не вчиняв. Моральні страждання, як зазначив позивач, виявилися у вигляді відчуття власної незахищеності від дій поліцейського.
Внаслідок неправомірних дій поліцейського позивач був вимушений витрачати час, зусилля та кошти з метою відновлення порушених прав та законних інтересів на збирання доказів, складання процесуальних документів, звернення до суду, до юристів для захисту. Провадження в суді тривало більше шести з половиною місяців, через що у позивача зірвалися життєві плани. До моменту винесення остаточного рішення по справі позивач, як він зазначає, перебував у постійному стресі, був та залишається обуреним через таке зухвале та ганебне порушення законодавства і його прав працівником правоохоронного органу. Після складання протоколу у позивача з'явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, безсоння.
Однак позивач не надав жодного доказу на підтвердження зазначеного. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є доказом спричинення моральних страждань.
Третім обов'язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, - є причинно-наслідковий зв'язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди як зазначено у висновках Верховного Суду, сформульованих у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц.
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок (як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі № 266/94-ВР. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до правил цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного накладення штрафу.
Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР та статті 1176 ЦК України лише за існування таких умов: шкода завдана особі визначеними у згаданих вище нормах державними органами (органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; органами досудового розслідування; прокуратурою; судом); шкода завдана особі переліком рішень, дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб таких органів.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 22.01.2025, справа №335/6977/22 виснувала, що поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб'єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.
У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними.
Таким чином у спірних правовідносинах питання відшкодування шкоди вирішується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, в цій справі не встановлена.
Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, що не доводить очевидної протиправності дій працівника патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Також, Палата Верховного Суду від 22.01.2025 у № 355/6977/22 справі прийшла до такого висновку: Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов?язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв?язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов?язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов?язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди. Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. З огляду на приписи Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону N 266/94-ВР.
Постановою Червоноградського міського суду від 16.10.2023 не встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.
Отже, так як судом не встановлено неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.
Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833,м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ37567646, м. Київ, вул. Бастіона, 6), про відшкодування моральної шкоди- відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24 березня 2025 року.
Суддя: Н. Я. Отчак