Справа №705/6580/24
2-н/705/106/25 УХВАЛА
25 березня 2025 року м.Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко Олена Іванівна, ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Цебер Оленою Юріївною, про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 ,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулася адвокат Цебер О.Ю., в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І. від 28 січня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Не погодившись із судовим рішенням, адвокат Цебер О.Ю. подала апеляційну скаргу на ухвалу від 28 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу.
За результатами розгляду апеляційної скарги 12 березня 2025 року Черкаським апеляційним судом винесена постанова, якою скасовано ухвалу судді від 28 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, а матеріали заяви направлені для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 березня 2025 року справа передана до провадження судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І.
Вивченням матеріалів справи суддею встановлено, що наявні підстави для самовідводу судді і вказане питання потребує вирішення.
При вирішенні заявленого відводу суд виходить з того, що підстави для відводу судді визначені у ст. 36 ЦПК України, яка передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У даній справі суддею Єщенко О.І. вже була висловлена позиція з приводу невідповідності заяви про видачу судового наказу вимогам ст. 165 ЦПК України, а також ухвалювалося рішення про відмову у видачі судового наказу з огляду на те, що заява про видачу судового наказу була подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України та у заяві про видачу судового наказу, на думку судді, зазначено вимогу, яка не передбачена ч. 1 ст. 161 ЦПК України, оскільки в прохальній частині заяви про видачу судового наказу відсутні посилання на верхню межу розміру аліментів, як це вказано в п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Тобто, суддя вже зробила висновок про неможливість видачі судового наказу. Проте така позиція судді не була підтримана судом апеляційної інстанції, який за результатами розгляду апеляційної скарги представника заявника скасував ухвалу судді про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.
Наявність вищевказаних обставин та того факту, що у заявника можуть виникнути сумніви з приводу об'єктивності судді, яка вже висловлювала свою позицію про неможливість видати судовий наказ, є підставою для висновку щодо неможливості забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, заява про відвід судді має бути задоволена, якщо сторона має сумнів у безсторонності останнього, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено ст. 40 ЦПК України, яка передбачає, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
На підставі викладеного, беручи до уваги ту обставину, що суддя Єщенко О.І. вже ухвалювала рішення про відмову ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, і це в подальшому слугувало підставою для подання представником заявника апеляційної скарги, яка була задоволена судом апеляційної інстанції, з метою виключення підстав та мотивів для сумніву в неупередженості та об'єктивності головуючого у справі, суддя вважає, що заяву про самовідвід належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 41, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя
Задовольнити у справі за заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Цебер Оленою Юріївною, про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко Олени Іванівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Єщенко