712/6185/24
2/712/317/25
25 березня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 22 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №5259933 про надання споживчого кредиту згідно правил надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов договору №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, сума кредиту становить 25 000 гривень, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 21 січня 2022 року; строк кредиту може бути продовженим в порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.
ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року виконані належним чином, відповідачу надано кредит в сумі 25 000 гривень шляхом зарахування грошових коштів на платіжну картку відповідача.
21 січня 2022 року відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахування процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим кредитором на підставі п.4.3 договору кредитний договір було пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Відповідачем умови договору №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року не виконані і отримані грошові кошти не повернуті.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги в тому числі за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, про що відповідача було належним чином повідомлено ТОВ «Авентус Україна» шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту відповідача, зазначену останнім при укладенні договору №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року.
Враховуючи викладене, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» згідно договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25 вересня 2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, в розмірі 70 125 гривень, в тому числі: 25 000 гривень - тіло кредиту; 45 125 гривень - нараховані відсотки.
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 70 125 гривень, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада».
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин повторно не з'явився, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надав.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів і ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
22 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №5259933, який підписаний електронним підписом відповідача, засвідченим одноразовим ідентифікатором С784372.
Згідно п.1.3 договору про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, загальний розмір кредиту становить 25 000 гривень.
Відповідно до п.1.4 договору про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, строк кредиту становить 30 днів.
Згідно п.1.5 договору про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, стандартна процентна ставка становить 1,9% в день, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.2.1 договору про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем з метою отримання кредиту.
Згідно п.2.4 договору про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1. договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року виконано належним чином; надано відповідачу кредит в розмірі 25 000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 20 січня 2025 року №БТ/515 та випискою АТ «Універсал Банк» від 17 січня 2025 року про рух коштів по картці за 22 грудня 2021 року.
В зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань у останнього виникла заборгованість перед ТОВ «Авентус Україна» за договором про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року в розмірі 70 125 гривень, в тому числі: 25 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 45 125 гривень - проценти за стандартною ставкою.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 25-09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №5259933 від 22 грудня 2021 року, про що відповідача було належним чином повідомлено ТОВ «Авентус Україна» шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну пошту відповідача, зазначену останнім при укладенні договору №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року.
Враховуючи викладене, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» згідно договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25 вересня 2023 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, в розмірі 70 125 гривень, в тому числі: 25 000 гривень - тіло кредиту; 45 125 гривень - нараховані відсотки.
Згідно п. 1.2 договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, перехід права вимоги до боржників від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відбувається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.
Згідно реєстру боржників від 25 вересня 2023 року, який міститься в додатку до договору факторингу № 25-09/23-Ф від 25 вересня 2023 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від ТОВ « Авентус Україна» перейшло право вимоги з ОСОБА_1 за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №5259933 про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2021 року, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси вказаною позовною заявою.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно правового висновку Верховного Суду України в постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, Верховного Суду в постановах від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Доказів виконання відповідачем договірних зобов'язань на користь первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна» чи на користь позивача, як нового кредитора, матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову повністю.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».
Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №4940 від 13 травня 2024 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гривень 40 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
Відповідачем клопотання про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось.
Відповідно до вимог ч.8 ст. 142 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентіс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено наступне:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні документи:
- договір про надання правничої допомоги від 28 березня 2024 року №28/03-2024;
- звіт про надання правничої (правової) допомоги від 10 травня 2025 року згідно договору від 28 березня 2024 року №28/03-2024;
- платіжна інструкція від 13 травня 2024 року № 5014 на суму 10 000 гривень;
- рахунок на оплату від 10 травня 2024 року № 2869-10/05-2024 на суму 10 000 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 280 - 283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, оф. 118/2, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5259933 від 22 грудня 2021 року в сумі 70 125 (сімдесят тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 (нуль) копійок в тому числі: 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок - заборгованість за основною сумою боргу, 42 125 (сорок дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень 00 (нуль) копійок - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, оф. 118/2, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, а всього 12 422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, оф. 118/2, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя О.М. Борєйко