Рішення
Іменем України
Справа № 712/12770/24
Номер провадження № 2/712/773/25
25 березня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:
головуючого/судді - Марцішевської О.М.
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко А.П.
представника позивачки адвоката Кучер Ю.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
25 жовтня 2024 року адвокат Кучер Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №128. В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю. З березня 2022 року позивачка разом із сином проживає на території Італії. З січня 2023 року подружні відносини припинені, сторони не ведуть спільного господарства, мають різний бюджет, шлюб носить формальний характер, подальше підтримання шлюбних відносин та примирення неможливе. Відповідач відмовляється в наданні коштів на утримання сина. Просить суд шлюб між сторонами розірвати та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі частки.
31 жовтня 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивачки адвокат Кучер Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Просила задовільнити позов та стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати на оплату судового збору та правничу допомогу.
Відповідач в судовому засіданні по суті позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів не заперечував. Просив відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу, надану позивачці.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами сімейного законодавства.
20 липня 2013 року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 128. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, оскільки сім'я розпалась остаточно, для її відновлення можливостей немає, вжиті судом заходи щодо примирення подружжя позитивного результату не дали, сторони припинили сімейні відносини, спільно не проживають, спільне господарство не ведуть, за таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, оскільки кожен з подружжя має право припинити шлюбні стосунки, примушування до збереження шлюбних стосунків є порушенням права на особисту свободу.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Стаття 27 Конвенції Про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності зіст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, до стягнення з відповідача підлягають аліменти на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність заперечень відповідача проти заявленого розміру аліментів, стан здоров'я та матеріальний стан відповідачка, який не обмежений у працездатності, отже має можливість працювати та за рахунок заробітку брати участь в утриманні малолітньої дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.
Крім того, оскільки при подачі позову про стягнення аліментів позивач була звільнена від оплати судового збору, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Відповідно до ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц вказала, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У позовній заяві від 28 жовтня 2024 року позивачем зазначався попередній розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
На виконання вимог ст. 137 ЦПК України адвокатом поданий договір про надання правової допомоги від 08.10.2024 року, квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Відповідно до п. 3 Договору за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 10 000 грн. в день укладення Договору.
Виконання адвокатом Кучер Ю.В. договору про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав позивача. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 5000 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4, 7, 10, 81, 141, 263-266, 352-354 ЦПК України, ст.ст.109, 110,112-114 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 липня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 128 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки залишити без змін - ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. та 5000 грн. витрати на правничу допомогу, а всього 6 211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скаргивсіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 25 березня 2025 року.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Позивачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )