"11" березня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/3273/24
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом UAB "G.Chmelevskajos" (Vilniaus r.sav., Avizieniu sen., Rieses k., Pergales g. 4-1, LT-14265, 186474317(Литва)) (уповноважений представник на території України - Кульгейко Леся Юріївна, код НОМЕР_1 , представництво на підставі ордеру № СВ 1108623 від 2024-08-12 р., виданого на підставі договору про надання правової допомоги №12/08/24 від 2024-08-12 р.)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міделвуд" (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Якушева, буд. 45, код ЄДРПОУ 44799298)
про стягнення 15000 євро боргу за договором поставки,
за участю представників:
позивача: Кульгейко Лесі Юріївни;
відповідача: не з'явились,
Історія розгляду справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява UAB "G.Chmelevskajos" (уповноважений представник на території України - Кульгейко Леся Юріївна, код НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міделвуд" (далі - відповідач, ТОВ "Міделвуд") про стягнення 15000 євро боргу за договором поставки. Також у позовній заяві представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача оригіналу контракту №14042023 від 14.04.2023 в редакції наданій ТОВ "Міделвуд" до відповіді на адвокатський запит №25 від 26.09.2024 та доказів наявності певної події, а саме поставки UAB «G.Chmelevskajos» товару - пиломатеріалів обрізних (сосна) УКТЗЕД 4407119000/ Edged timber (pine) HS CODE 4407 (25-100x50-250x6000), кількістю 3460 шт (97,350м3) у відповідності до рахунку-фактури/invoice №14 від 02.10.2023 згідно наданої UAB «G.Chmelevskajos» вимоги №13082024 від 13.08.2024.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 20.01.2025 на 14:30 та встановлено строк для подання відзиву на позов.
У судовому засіданні 20.01.2025 брала участь представниця позивача Кульгейко Леся Юріївна. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча був належним чином повідомлений судом. Заслухавши позицію представника позивача, суд вирішив задовольнити вищенаведені клопотання щодо витребування документів від відповідача, які були заявлені у позовній заяві, витребував означені документи та відклав підготовче засідання на 03.02.2025 на 14:15.
У судовому засіданні 03.02.2025 брала участь представниця позивача Кульгейко Леся Юріївна. Відповідач не забезпечив явки уповноважених представників, хоча був належним чином повідомлений судом. А оскільки документи, які витребовувались у відповідача ухвалою по даній справі від 20.01.2025 так і не надійшли до суду, суд вирішив повторно витребувати у відповідача означені документи, у зв'язку з чим суд відклав підготовче засідання на 17.02.2025 на 14:30.
У судовому засіданні 17.02.2025 також брала участь представниця позивача Кульгейко Леся Юріївна, а відповідач вкотре не з'явився та не забезпечив явки уповноважених представників, хоча був належним чином повідомлений судом. При цьому суд констатував, що жодних заяв та клопотань від відповідача не надходило, вимог ухвал від 20.01.2025 та 03.02.2025 щодо витребування документів відповідач не виконав. Додаткових клопотань від позивача під час судового засідання заявлено не було. З цих підстав, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 11.03.2025 на 12:00.
Так, за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору.
Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя, хоча і був належним чином повідомлений судом про розгляд справи шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується довідками наявними в матеріалах справи.
При цьому суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, у зв'язку з наведеним, враховуючи те що відповідач неодноразово повідомлявся про судові засіданні в цій справі, при тому що про рух справи відповідач міг також бути обізнаний за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, а також інших інформаційних ресурсів, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
У судовому засіданні 11.03.2025, що відбувалося за участю представниці позивача судом прийнято рішення.
Доводи позивача та фактичні обставини справи встановлені судом.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує на те, що 02.10.2023 позивач та відповідач досягли усної домовленості щодо укладання договору поставки, за яким відповідач має поставити позивачу товар - пиломатеріали обрізні (сосна) УКТЗЕД 4407119000/Edged timber (pine) HS CODE 4407 (25-100x50-250x6000), кількістю 3460 шт (97,350 м3) а позивач в свою чергу повинен здійснити попередню оплату зазначеного товару в розмірі 15000,00 євро, у зв'язку з чим відповідач надав позивачу рахунок-фактуру/invoice № 14 від 02.10.2023, засвідчений підписом директора та печаткою та в якому зазначено, зокрема, наступне: - умови поставки/Delivery conditions: DAP Vilnius; - Previos payment/попередня оплата - 15000,00 Euro. Цей рахунок-фактуру позивач оплатив платіжною інструкцією № 4 від 03.10.2023 на суму 15000,00 Euro із посиланням на нього у призначенні платежу.
При цьому позивач вказує на те, що 14.08.2024 він направив відповідачу вимогу на поставку товару № 13082024 від 13.08.2024, що підтверджується квитанцією від 14.08.2024 та довідкою Акціонерного товариства «Литовська пошта», а також листом АТ «Укрпошта» №1.10.004.-32346-24 від 15.11.2024, що була отримана відповідачем 10.09.2024, проте останній не поставив товар.
Згодом, 03.09.2024, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02092024 від 02.09.2024, у якій просив відповідача вже про повернення попередньої оплати в сумі 15000,00 євро, направлення якої підтверджується квитанцією від 03.09.2024, довідкою Акціонерного товариства «Литовська пошта» та листом АТ «Укрпошта» №1.10.004.-32346-24 від 15.11.2024. Цю вимогу відповідач отримав 02.11.2024, проте попередню оплату не повернув.
Також представниця позивача вказує на те, що 17.09.2024 нею було направлено відповідачу адвокатський запит № 24 від 17.09.2024 з приводу надання інформації та доказів здійснення поставки (відвантаження) товару про який йшлося вище, у відповідь на який відповідач своїм листом № 25 від 26.09.2024 повідомив про укладення між сторонами контракту № 14042023 від 14.04.2023, надіславши його копію, що начебто підписана та завірена сторонами. Разом із цим, у вказаному листі відповідач також підтвердив факт отримання від позивача грошових коштів в сумі 15000,00 євро.
Разом із цим представниця позивача стверджує, що оригінал зазначеного контракту № 14042023 від 14.04.2023 у позивача відсутній, а надану відповідачем редакцію контракту позивач не підписував.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду із цим позовом та просив стягнути з відповідача 15000,00 євро попередньої оплати, що була сплачена позивачем внаслідок досягнення між сторонами усної домовленості щодо укладання договору поставки та яку відповідач не повернув на вимогу позивача.
Обставини встановлені судом та висновки господарського суду
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК України).
Згідно зі статтею 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд із цим, статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили. Абзацом 11 статті 1 цього Закону України визначено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України. У відповідності до абзацу 49 цієї статті товаром є будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).
При цьому в силу абзаців 1 та 2 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір, відповідно до статті 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України унормовано, зокрема, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Судом з'ясовано, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем та експортером, був укладений договір поставки, що має характер зовнішньоекономічного контракту. Разом із цим матеріали позовної заяви містять суперечливі відомості щодо підстав виникнення спірних правовідносин, зокрема щодо того, чи виникли вони на підставі контракту № 14042023 від 14.04.2023, копію якого відповідач надав у відповідь на адвокатський запит представника позивача №24 від 17.09.2024, чи на підставі укладеного між сторонами договору в спрощений спосіб, шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - виставленню відповідачем рахунку та його оплати позивачем, як на те вказує його представниця, в зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктами 2, 4, 5 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 73 ГПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як зазначалося вище, ухвалами від 20.01.2025 та 03.02.2025 суд витребовував у відповідача, зокрема, оригінал контракту №14042023 від 14.04.2023 в редакції наданій відповідачем до відповіді на адвокатський запит №25 від 26.09.2024.
Відповідач, у свою чергу, згаданий вище оригінал контракту №14042023 від 14.04.2023 на вимогу ухвал суду не надав, а оскільки відповідність вказаного доказу оригіналу ставиться під сумнів позивачем, копія означеного контракту, надана позивачем разом із позовною заявою, як належний, допустимий та достовірний доказ у цій справі судом не приймається.
Відтак, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки укладеного саме у спрощений спосіб, що виразилось у вчиненні сторонами конклюдентних дій - виставленням відповідачем рахунку-фактури/invoice № 14 від 02.10.2023, у якому зазначені істотні умови поставки, а саме: - умови поставки/Delivery conditions: DAP Vilnius; Product/Товар - пиломатеріали обрізні (сосна) УКТЗЕД 4407119000/ Edged timber (pine) HS CODE 4407 (25-100x50-250x6000), кількістю 3460 шт (97,350м3); - Previos payment/попередня оплата - 15000,00 Euro та оплатою позивачем вказаного рахунку платіжним дорученням № 4 від 03.10.2023 на вказану суму із зазначенням у призначенні платежу платіжного доручення цього рахунку-фактури.
З урахуванням вищевикладеного, надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін по суті заявлених позивачем вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Поряд із цим частиною 10 статті 81 ГПК України також встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.
Як вже згадувалось вище, ухвалами від 20.01.2025 та 03.02.2025 суд, крім іншого, витребовував у відповідача докази наявності певної події, а саме поставки позивачу товару - пиломатеріалів обрізних (сосна) УКТЗЕД 4407119000/ Edged timber (pine) HS CODE 4407 (25-100x50-250x6000), кількістю 3460 шт (97,350м3) у відповідності до рахунку-фактури/invoice №14 від 02.10.2023 згідно наданої позивачем вимоги №13082024 від 13.08.2024.
Відповідач не надав доказів поставки означеного товару на виконання вимог ухвал суду, а відтак, відсутність цієї події (непоставка відповідачем товару) визнається судом встановленою обставиною.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до положень частини 2 цієї статті кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 610 та 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Слід зауважити, що відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як згадувалось вище, виходячи зі змісту правовідносин між позивачем та відповідачем, вони є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 ЦК України (купівля-продаж).
Зокрема статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
При цьому суд зауважує, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.
Як вбачається зі змісту вимоги на поставку товару № 13082024 від 13.08.2024 позивач повідомив відповідача про те, що здійснив попередню оплату товару відповідно до рахунку-фактури/invoice №14 від 02.10.2023 та просив здійснити поставку товару - пиломатеріалів обрізних (сосна) УКТЗЕД 4407119000/ Edged timber (pine) HS CODE 4407 (25-100x50-250x6000), кількістю 3460 шт (97,350м3) та відвантажити його до 30.08.2024 включно. Вказана вимога позивача була направлена на адресу відповідача (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Якушева, буд. 45) міжнародним поштовим відправленням № RE332966985LT, що підтверджується квитанцією від 14.08.2024 та була отримана відповідачем 10.09.2024, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Литовська пошта», листом АТ «Укрпошта» №1.10.004.-32346-24 від 15.11.2024, а також роздруківкою трекінгу поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта».
Разом із цим з огляду на те, що позивач отримав вимогу позивача № 13082024 від 13.08.2024 про поставку товару тільки 10.09.2024, враховуючи міжнародний характер цього поштового відправлення, відповідач не міг поставити товар до 30.08.2024, як те було заявлено позивачем. Відтак, виходячи із приписів частини 2 статті 530 ЦК України, слід вважати, що відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар в семиденний строк з дня отримання цієї вимоги, тобто з 10.09.2024.
Додатково суд зауважує, що відповідно до копії контракту №14042023 від 14.04.2023 в редакції наданій до відповіді на адвокатський запит представника позивача №25 від 26.09.2024, оригінал якого суду не був наданий відповідачем, значиться, що терміни поставки партій товару вказуються у додатках до цього контракту (пункт 3.2. контракту). Відтак навіть у тому випадку, якщо б вказаний контракт слугував підставою для виникнення спірних правовідносин сторін, конкретний термін поставки товару ним не був погоджений та мав визначатися сторонами окремим додатком. Водночас у випадку неукладення такого додатку та не погодження строків поставки - сторони не були б позбавлені можливості застосування, зокрема, згаданих вище приписів статей 663 та 530 ЦК України, а також норм статті 693 ЦК України, про які йтиметься нижче.
Так, частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Частина 2 статті 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом, що було реалізовано позивачем в межах даної справи шляхом подання відповідного позову.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у зв'язку з непоставкою товару відповідачем позивач направив відповідачу вимогу № 02092024 від 02.09.2024 про повернення сплаченої ним суми попередньої оплати в розмірі 15000,00 євро, що були перераховані відповідачу згідно з платіжним дорученням № 4 від 03.10.2023 для оплати виставленого останнім рахунку-фактури/invoice № 14 від 02.10.2023. Вказана вимога позивача була направлена на адресу відповідача (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Якушева, буд. 45) міжнародним поштовим відправленням № RE333004374LT, що підтверджується квитанцією від 03.09.2024, та була отримана відповідачем 02.11.2024, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Литовська пошта», листом АТ «Укрпошта» №1.10.004.-32346-24 від 15.11.2024, а також роздруківкою трекінгу поштового відправлення з сайту АТ «Укрпошта».
Отже, з урахуванням приписів частини 2 статті 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути попередню оплату в семиденний строк з дня отримання ним вимоги позивача № 02092024 від 02.09.2024, тобто з 02.11.2024.
Той факт, що вимога позивача про повернення попередньої оплати № 02092024 від 02.09.2024 була направлена позивачем ще до отримання відповідачем вимоги № 13082024 від 13.08.2024 про поставку товару, тобто до 10.09.2024 - не звільняє відповідача від зобов'язання щодо повернення попередньої оплати, оскільки як зазначалось вище, вимога про повернення попередньої оплати № 02092024 від 02.09.2024 отримана відповідачем 02.11.2024, тобто через більш ніж півтора місяця після отримання ним вимоги про поставку товару.
Таким чином, суд констатує, що відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо часу для виконання взятого на себе зобов'язання з поставки товару, а позивач, у свою чергу, дотримався розумного строку для пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.
Доказів повернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 15000,00 євро, так само як і доказів поставки товару, суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 76 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За приписами статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
При цьому в силу приписів статті 86 ГПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з огляду на недопоставку відповідачем товару на вимогу позивача та неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 15000,00 євро, при тому що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач в будь-якому разі зобов'язаний повернути цю суму грошових коштів на підставі вимоги позивача та приписів частини 2 статті 693 ЦК України, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу та стягнути з відповідача попередньої оплати в сумі 15000,00 євро, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.
При цьому також суд вважає за необхідне зазначити, що як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми як в іноземній валюті, так в національній валюті України. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 225 євро покладаються на відповідача.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міделвуд" (08421, Київська область, Бориспільський район, с. Студеники, вул. Якушева, буд. 45, код ЄДРПОУ 44799298) на користь UAB "G.Chmelevskajos" (Vilniaus r.sav., Avizieniu sen., Rieses k., Pergales g. 4-1, LT-14265, 186474317(Литва)) попередню оплату у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) євро та 225 євро витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз