Справа № 569/23128/24
24 березня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандміт - Груп", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/23128/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандміт - Груп", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандміт - Груп", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди залишено без розгляду.
11 березня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача Алєксєєва В.В. про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи.
24 березня 2025 року представник позивача Пузирко О.О. подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Згідно приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України справа розглянута без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, клопотання сторін, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Частини 1 та 2 ст.141 ЦПК України регламентують розподіл судових витрат між сторонами, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову на відповідача; - у разі відмови в позові на позивача; - у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, то суд виходив з такого.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження здійснених представником відповідача Алєксєєвим В.В. витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 52011/1 від 02.12.2024 р.; Акт прийому-передачі наданих послуг від 11.12.2024 р. до Договору на загальну суму 7300 грн.
При цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі 'Ботацці проти Італії' (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником відповідача ОСОБА_3 . Суд приходить до висновку, що ознайомлення та аналіз страхової справи у розмірі 1460 грн. не відноситься до судових витрат у даній справі, оскільки такі витрати пов'язані із питанням виплати страхового відшкодування поза межами цивільної справи, надання консультацій і роз'яснень з правових питань, складання заяви з процесуальних питань, підготовка та копіювання додатків, підписання та направлення усіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19)
За такого, суд дійшов висновку про ухвалення у справі додаткового рішення в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3650 грн. (складання відзиву на позовну заяву), що буде відповідати розумності, виваженості та справедливості.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до частково задоволення в частині стягнення витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3650 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву представника відповідача Алєксєєва В.В. про компенсацію витрат пов'язаних з розглядом справи - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 569/23128/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група 'Оберіг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандміт - Груп", ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група 'Оберіг" витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
В решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова група 'Оберіг", місцезнаходження: 03040, м.Київ, вул.Васильківська, 14, ЄДРПОУ 39433769.
Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандміт - Груп", місцезнаходження: 35053, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Деражне, вул.Клеванська, 14, ЄДРПОУ 44558750.
Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.Г. Кучина