Справа № 507/615/25
Провадження № 2/507/250/2025
"25" березня 2025 р. селище Любашівка
Суддя Любашівського районного суду Одеської області Вужиловський О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника, -
До Любашівського районного суду Одеської області 25 березня 2025 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника.
Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Любашівського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області на примісовому виконанні перебувало виконавче провадження № 36038416 щодо примусового виконання виконавчого листа Любашівського районного суду Одеської області № 2-575-10 від 30 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Держощадбанк» заборгованості.
17.01.2013 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, а 10 червня 2013 року - постанова про арешт майна боржника. 12 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 звернувся до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про скасування арешту.
На заяву ОСОБА_1 йому була надана письмова відповідь за №21.20-11425 від 12.03.2025 року та повідомлено про підстав для зняття арешту у державного виконавця не має (а.с. ).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із цим боржник не може пред'явити такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Розділ VII ЦПК України регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Зазначена правова позиція міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного суду Верховного суду від 24 травня 2021 року справа № 712/12136/18 провадження № 61-4726сво19.
Таким чином, ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 , звернувся до суду із клопотання про зняття арешту, що не передбачено нормами ЦПК України, суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження за вказаним клопотанням про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за клопотанням ОСОБА_1 про зняття арешту з майна боржника.
Роз'яснити позивачу, що він вправі звернутись до суду із скаргою на дії державного виконавця.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в Одеський апеляційний суд через Любашівський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Вужиловський О.В.