Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/79/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.
Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
13.03.2025 року. Суддя Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Беспалової Н.О., яка представляє його інтереси, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому Кіровоградської області, адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Беспалової Н.О. на постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, який не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.,
Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 визнанний винуватим у тому, що 06.09.2024, близько 16 години 38 хвилин по вул. Маяковського, 20 у м. Новомиргород, Новоукраїнського району Кіровоградської області, керував транспортним засобом (автомобіль) марки Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , щодо якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою ДВС від 14.02.2020, чим порушив п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 543958 від 06.09.2024; постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14.02.2020 ВП №58954688; ДВД диском з відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його обізнаності на момент складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення про встановлення щодо нього обмеження державного виконавця у праві керування транспортними засобами.
Також, з постанови державного виконавця від 21.11.2024, про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, вбачається, що вказане обмеження було скасоване з 21.11.2024, тобто станом на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення 06.09.2024, діяло обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, встановлене у відповідності до постанови державного виконавця від 04.02.2020, про що ОСОБА_1 було достеменно відомо, що не заперечувалося останнім у ході судового розгляду у справі.
В апеляційній скарзі адвокат Беспалова Н.О. просить скасувати постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП України, а провадження по справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що перевіряючи наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, суд зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження його у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності такої особи про наявність щодо нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
При цьому, нас час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 , не було відомо про наявність обмежень керувати транспортними засобами, отже він не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав настання будь-яких наслідків, що свідчить про відсутність вини у формі умислу.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.
Отже, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1 а ПДР України та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника Беспалову Н.О. та ОСОБА_1 у підтримку апеляційних вимог, допитавши за клопотанням апелянта державного виконавця, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 3 статті 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Із вище викладеного вбачається, що суд першої інстанції, перевіряючи наявність чи відсутність в дія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов'язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.
Проте, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 245 КУпАП, вказані обставини не перевірив, що позбавило його можливості прийняти законне рішення по справі.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, дійшов висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, пославшись на протокол про адміністративне правопорушення, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, відеозапис долучений працівниками поліції до протоколу, з урахуванням чого суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП.
При цьому, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що раніше уже притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом при встановленні ДВС щодо нього обмеження у справі керування транспортного засобу. Постановою суду провадження щодо нього було закрито, оскільки йому не було відомо про наявність такого обмеження. У зв'язку з наявністю вказаної постанови, він 04.09.2024 сплатив заборгованість по аліментах у сумі 80 тис. грн. та копію квитанції надав державному виконавцю. Жодних відомостей про те, що сума боргу ним була сплачена не у повному обсязі державним виконавцем йому не повідомлялось. Після чого він забрав своє посвідчення водія в органі поліції. 06.09.2024 року будучи впевненим у тому, що обмеження на право керування зняте, він був зупинений працівниками поліції та щодо нього знову було складно протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП. На час розгляду справи в суді заборгованість по аліментах погашена та згідно постанови державного виконавця від 21.11.2024 року скасовано щодо нього обмеження у праві керування транспортними засобами.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 543958 від 06.09.2024 року, ОСОБА_1 06.09.2024 року, близько 16 години 38 хвилин по вул. Маяковського, 20 в м. Новомиргород, Новоукраїнського району, Кіровоградської області керував транспортним засобом (автомобіль) марки Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортного засобу постановою ДВС від 14.02.2020 року, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.
Відповідно до постанови ДВС від 14.02.2020 року ВП №58954688, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
З відеозапису наявного у матеріалах справи убачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Факт складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. При цьому ОСОБА_1 зазначав, що заборгованість він погасив та про інше рішення щодо встановлення відносно нього обмеження у праві керування транспортними засобами немає.
З матеріалів справи також убачається, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14.02.2020 року була скасована 21.11.2024 року, тобто на день розгляду справи районним судом 04.12.2024 року зазначена постанова втратила свою чинність.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 04 вересня 2024 року він оплатив заборгованість. Про те, що сума боргу ним була оплачена не у повному обсязі державний виконавець йому не повідомляла. Він був упевнений про те, що тимчасова заборона на право керування транспортним засобом після сплати вже скасована.
Допитаний в апеляційному суді державний виконавець ОСОБА_2 надав покази про те, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження 04.09.2024 ОСОБА_1 сплатив 80 тис. заборгованості по аліментам. Жодних попереджень про наявність залишку боргу ОСОБА_1 не повідомлялось. З розрахунком по сплаті аліментів ОСОБА_1 також не було ознайомлено. Розрахунок по заборгованості ОСОБА_1 отримав під підпис 14.11.2024.
Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що на час складення протоколу, ОСОБА_1 , був обізнаний про наявність заборгованості по виконавчому провадженню. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на викладене, будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 належним чином, у передбачений законом спосіб був повідомлений про наявність у нього заборгованості після сплати 04.09.2024 заборгованості у сумі 80 тис. грн., матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 10 та ст. 11 КУпАП адміністративні правопорушення можуть бути вчинені умисно або з необережності, проте для обох форм вини, згідно з диспозицією ч. 3 ст. 126 КУпАП, притаманна обізнаність особи у тому, що вона, будучи обмеженою у праві керування транспортним засобом, порушила вказане обмеження та керувала транспортним засобом.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого правопорушення як обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони складу правопорушення, а тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відтак, виходячи з встановлених під час апеляційного розгляду обставин судом першої інстанції не було дотримано обов'язку всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. З наведених підстав постанова Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Беспалової Н.О. - задовольнити.
Постанову Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_1 скасувати та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко