03.03.2025 Справа № 756/1016/25
Справа № 756/1016/25
1-кс/756/217/25
03.03.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві від 14.03.2024 про закриття кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013,
за участю учасників судового розгляду:
особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 ,
прокурор ОСОБА_4 ,
До провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга на постанову старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 від 14.03.2024 про закриття кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013.
Обгрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_3 вказує на те, що слідчими слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у місті Києві здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України. Постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 від 14.03.2024 закрито кримінальне провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Однак, на його думку, згадана постанова слідчого від 14.03.2024 є передчасною, оскільки, прийнявши таке рішення, слідчий фактично не виконав письмових вказівок прокурора від 21.01.2021 в частині проведення слідчого експерименту за участю водія транспортного засобу ОСОБА_6 , що свідчить про передчасність прийнятого слідчим рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. На думку скаржника, посилання слідчого в мотивувальній частині постанови на відмову ОСОБА_6 від участі у проведенні слідчого ескперименту свідчить про фактичне не виконання вказівок прокурора та про неповноту досудового розслідування і, як наслідок, про невідповідність постанови слідчого від 14.03.2024 вимогам ст. 110 КПК України, оскільки з оскаржуваної постанови слідчого не вбачається, на підставі яких саме доказів слідчим було зроблено такий висновок і які слідчі дії проведено для встановлення обставин кримінального провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що слідчим не виконано вказівок прокурора про проведення слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вважає, що викладені висновки слідчого про наявність підстав для закриття кримінального провадження є неогрунтованими, а тому вважає, що постанова про закриття кримінального провадження є передчасною та такою, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, заперечив проти доводів прокурора, викладених у письмових запереченнях, просив скаргу задовольнити, оскаржувану постанову слідчого скасувати.
Прокурор ОСОБА_4 , посилаючись на те, що, на його думку, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, грунтуються на матеріалах досудового розслідування, в тому числі, на показаннях свідків, висновках експертиз та відсутності об'єктивної можливості зібрати додаткові докази внаслідок відмови ОСОБА_6 від участі у слідчому експерименті. Просив у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити в силі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали судового провадження та матеріали закритого кримінального провадження №12013110050008733, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізначава, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
З матеріалів закритого кримінального провадження вбачається, що постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.11.2011 було порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_3 по факту вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, присвоєно реєстраційний номер - № 05-25218.
Постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.12.2011 ОСОБА_3 визнано потерпілим у рамках кримінальної справи № 05-25218.
04.07.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12013110050008733 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України стосовно події, яка мала місце 28.07.2011, коли приблизно о 20:00 за адресою м. Київ, вул. Полярна, 16, водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись у середній смузі руху проїжджої частини вул. Полярної (зі сторони вул. П. Калнишевського в напрямку вул. Богатирської) в місті Києві, здійснила зіткнення з велосипедистом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керував велосипедом марки «ABENI PRO», внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, протягом тривалого часу досудового розслідування органом досудового розслідування було проведено ряд слідчих (розшукових) дій, виконано ряд процесуальних дій та прийнято ряд процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
Так, протягом досудового розслідування неодноразово було допитано в якості свідка водія автомобіля ОСОБА_6 , котра показала, що 28.07.2011 вона, керуючи транспортним засобом марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухалася в середній смузі руху по проїзній частині вул. Полярної зі сторони площі Т.Шевченка в бік вул. Зої Гайдай у місті Києві зі швидкістю 40-50 км/год. Проїхавши міст на вул. Полярній, вона помітила двох пішоходів (чоловіка та жінку), котрі перебували на тротуарі праворуч по відношенню до руху автомобіля та, зробивши спробу перейти дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, повернулися на тротуар, пропускаючи її автомобіль, а тому вона, пересвідчившись у безпечності руху транспортного засобу, продовжила рух. Проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід, попереду вона помітила як за 10 метрів до її транспортного засобу поза межами нерегульованого пішохідного переходу на проїзджу частину з'їхав велосипедист, котрий рухався з права на ліво відносно її транспортного засобу та під кутом відносно проїзної частини в напрямку до неї. Вона різко загальмувала, але уникнути зіткнення з велосипедом не вдалося.
Свідок ОСОБА_10 (очевидець події, пасажир автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» під керуванням ОСОБА_6 , котра сиділа на задньому сидінні зліва в салоні автомобіля) показала про те, що 28.07.2011 під час події дорожньо-транспортної пригоди вона бачила, як у той момент, коли вони проїхали нерегульований пішохідний перехід, на відстані приблизно 4-5 метрів перпендикулярно до руху автомобіля вона побачила велосипедиста, який виїздив на проїжджу частину дороги. ОСОБА_6 почала гальмувати, пропри це уникнути зіткнення з велосипедом не вдалося, велосипедист в'їхав у правий бік автомобіля, а саме в праве переднє крило. Велосипедист упав з велосипеда на дорогу.
Свідок ОСОБА_11 (очевидець події, пасажир автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» під керуванням ОСОБА_6 , котрий сидів на передньому пасажирському сидінні в салоні автомобіля) показав про те, що 28.07.2011 під час події дорожньо-транспортної пригоди він помітив, як у той момент, коли вони рухалися поблизу нерегульованого пішохідного переходу, на відстані приблизно 5-10 метрів до нього, він бачив, що на пішохідний перехід ступили пішоходи, водій ОСОБА_6 почала пригальмовувати та в цей момент пішоходи, пропускаючи їх автомобіль, повернулися на тротуар, на що водій ОСОБА_6 перестала гальмувати, так як теж помітила це. В цей же момент із тротуара на зустріч їх автомобілю на проїзджу частину дороги на відстані приблизно до 10-20 метрів до автомобіля на великій швидкості виїхав велосипедист. Водій ОСОБА_6 застосувала екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення з велосипедом не вдалося, велосипедист своїм переднім колесом в'їхав у переднє праве крило автомобіля та, падаючи з велосипеда, зачепив праве дзеркало заднього виду.
Свідок ОСОБА_12 (пасажир автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» під керуванням ОСОБА_6 , котрий сидів на задньому сидінні праворуч в салоні автомобіля) показала про те, що 28.07.2011 під час події дорожньо-транспортної пригоди він почув крик, потім звук удару, самого моменту зіткнення він не пам'ятає.
Також було допитано потерпілого ОСОБА_3 , котрий стосовно обставин події дорожньо-транспортної пригоди від 28.07.2011 повідомив, що того вечора він їхав на велосипеді по вул. Полярній у місті Києві та, під'їхавши до нерегульованого пішохідного переходу, він побачив двох пішоходів (чоловіка й жінку), які почали рух через дорогу по нерегульованому пішохідному переході, за 100 метрів до пішоходного переходу він бачив автомобіль, який рухався у середній полосі руху проїжджої частини. Під'їхавши до нерегульованого пішохідного переходу, він зліз з велосипеда, взяв його в руки та став рухатися по переход, при цьому двоє пішоходів рухалися ліворуч від нього, на відстані не більше 2-3 метрів та на відстані приблизно до 0,5 метрів спереду нього. Коли пішоходи дійшли до другої смуги проїжджої частини та пройшли по ній приблизно 1,5-2 метри, раптово вони зробили крок назад і стали повертатися до тротуару, він продовжив рух по переходу. Коли він був у другій смузі проїжджої частини, він почув звук гальма та відчув тупий удар у спину, від чого його розвернуло. Удар прийшовся боковим дзеркалом у ребра зліва.
Свідок ОСОБА_13 показав, що того дня у вечірній час доби він рухався у салоні маршрутного таксі з протилежного боку проїжджої частини, місцем його розташуванні в салоні транспортного засобу було «по середині з лівого боку». Дивлячись у вікно, він помітив, як на протилежній стороні через пішохідний переход йдуть двоє пішоходів (хлопець та дівчина), поруч з ними майже «нога в ногу» йде чоловік, котрий перевозить в руках велосипед. На якусь мить він відволікся від пішоходів та, почувши звук гальма та удар, побачив, що чоловік, котрий йшов з велосипедом у руках, лежить на дорозі. Самого моменту зіткнення свідок не бачив, водночас повідомив, що зіткнення сталося у другій полосі руху.
Свідок ОСОБА_14 (пішохід чоловік) показав, що 28.07.2011 у вечірній час доби він разом зі своєю дівчиною, підійшовши до нерегульованого пішохідного переходу на вул. Полярній у місті Києві, вирішили перейти по ньому. Він подивився вліво та побачив, що на відстані приблизно 100-130 метрів рухається автомобіль, вони разом із дівчиною пішли по пішохідному переходу, ліворуч від них позаду рухався через перехід чоловік, який тримав у руках велосипед. Дійшовши до другої смуги руху, він, схопивши дівчину за руку, потягнув її назад до тротуару, зробив 2-3 кроки назад і почув звук гальм автомобіля, який гальмував на пішохідному переході, а потім звук удару і зіткнення автомобіля з чоловіком, котрий рухався з велосипедом у руках.
Свідок ОСОБА_15 (пішохід жінка) дала аналогічні показання показанням ОСОБА_14 .
Також було проведено огляд місця події від 28.07.2011 зі схемою та фототаблицею до нього (а.к.п. 57-73, т. 1).
Враховуючи, що для з'ясування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, а будь-яким іншим способом, окрім як призначення проведення експертиз, неможливо було встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 28.07.2011 о 20:00 по вул. Полярній поблизу будинку № 16 у місті Києві за участю автомобіля марки марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» під керуванням ОСОБА_6 з велосипедистом ОСОБА_3 , котрий керував велосипедом марки «ABENI PRO», органом досудового розслідування було призначено проведення ряду експертних досліджень у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до висновку експерта від 31.01.2013 № 146/410ат за результатами проведеної комплексної судово-медичної автотехнічної експертизи за матеріалами кримінальної справи № 05-25218, експертна комісія дійшла висновку, що дані, які отримані під час проведення цієї експертизи, дозволяють стверджувати про те, що в даному випадку в момент первинного контакту автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» з велосипедом марки «ABENI PRO», останні були розташовані наступним чином - дивись ілюстрацію № 20 додатку (ілюстративна таблиця до «Висновку експерта» № 146/410ат), з наступним контактуванням лівою частиною керма велосипеда з капотом автомобіля. Приймаючи до уваги наявність у ОСОБА_3 тільки локально-розташованих ушкоджень, які утворилися внаслідок механізму удару, - перелом 6-7 ребер саме зліва, і саме по лопатковій лінії (утворення яких можливо лише за прямим механізмом), і наявність у автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» єдиного пошкодження, яке віддзеркалює можливе контактування з тілом ОСОБА_3 - зміщення правого дзеркала заднього огляду з конструктивного місця із зруйнуванням кріплення, з урахуванням розташування даного дзеркала відносно дорожнього покриття та викладеного вище механізму контактування автомобіля з велосипедом, можна стверджувати про те, що в момент первинного контакту автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» з велосипедом марки «ABENI PRO», ОСОБА_3 знаходився на велосипеді за його кермом (а.к.п. 5-22, т. 2).
Згідно висновку спеціаліста від 29.09.2011 №136/ат за результатами проведеного дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди було встановлено наступне: - в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 повинна була керуватися вимогами пункту 12.3. Правил дорожнього руху; - в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій велосипеда ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пункту 11.14. Правил дорожнього руху; - в ситуації, що склалася, езпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 не мала технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для її руху; - в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій велосипеда ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом виконання вимог пункту 11.14. Правил дорожнього руху; - в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою в діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 з технічної точки зору спеціалістом невідповідності вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху не вбачається (а.к.п. 114-122, т. 1).
Відповідно до висновку експерта від 26.06.2017 №12-1/678 за результатами проведеної автотехнічної експертизи було встановлено таке: - в ситуації, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 повинна була керуватися вимогами пункту 12.3. Правил дорожнього руху; - в ситуації, що склалася безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій велосипеда ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пункту 11.14. Правил дорожнього руху.
З технічної точки зору причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія велосипеда ОСОБА_3 вимогам пункту 11.14. Правил дорожнього руху (а.к.п. 118-126, т. 2).
Крім того, під час досудового розслідування слідчими неодноразово приймалося рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, через встановлену відсутність у діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, які у свою чергу неодноразово скасовувалися прокурором у порядку нагляду та/або слічим суддею в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України.
Так, востаннє ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 01.08.2023 справа № 756/8786/23 скаргу ОСОБА_3 задоволено та скасовано постанову слідчого від 28.09.2021 про закриття кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді підставою для скасування постанови слідчого від 28.09.2021 стало те, що як згадана постанова слідчого не містила жодних посилань та належного обгрунтування неможливості виконання вказівок прокурора від 21.01.2021 № 54-314 вих-21 так і матеріали закритого кримінального провадження не містили письмових документів на підтвердження того, що слідчим було вчинено відповідні процесуальні дії з метою виконання вказівок прокурора.
Після повернення матеріалів кримінального провадження слідчому для продовження досудового розслідування, слідчим під час оновлення інформації згідно з найновішими даними стосовно відомостей про особу водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 було встановлено, що остання є заміжньою відповідно до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану (актовий запис про шлюб № 1639 від 30.08.2018), внаслідок чого вона змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (паспорт громадянина України (ID - картка), виданий 08.11.2018, документ № НОМЕР_2 ), також було встановлено актуальне місце проживання останньої в м. Чернівці, Чернівецька область, Україна, що в телефонному режимі було підтверджено чоловіком ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після проведення актуалізації даних, 30.01.2024 слідчим до СУ ГУНП в Чернівецькій області було скеровано для організації виконання постанову про проведення процесуальних дій на іншій території від 29.01.2024, прийняту в кримінальному провадженні №12013110050008733 від 04.07.2013 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України, відповіднодо якої слідчий у порядку, передбаченому ст. 40 КПК України, доручив працівникам відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернівецькій області допитати ОСОБА_6 з підстав можливості проведення слідчого експерименту за участю останньої на території міста Києва.
Відповідно до заяви ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання повідомила слідчому, що вона відмовляється брати участь у проведенні слідчого експерименту з огляду на те, що подія дорожньо-траснпортної пригоди відбулася 12 років потому, на сьогодні вона не зможе повідомити додаткових відомостей, які мають значення для кримінального провадження так як сплив досить тривалий період часу, також з цієї ж причини вона не зможе дати правдиві показання з приводу механізму утворення вказаної ДТП (щодо місця зіткнення, параметри руху транспортних засобів, їхньої швидкості тощо), при цьому вона зазначила, що повністю підтримує свої показання, які вона надавала безпосередньо після події, оскільки на той час краще пам'ятала обставини дорожньо-транспортної пригоди.
29.02.2024 після вивчення стану досудового розслідування цього кримінального провадження в порядку відомчого контролю з вказівками в порядку, передбаченому ст. 39 КПК України, до Оболонського УП ГУНП в м.Києві з ГУНП в м.Києві надійшли матеріали кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України. На виконання вказівок слідчим було призначено проведення автотехнічної експертизи відповідно до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України та скеровано до експертної установи постанову про призначення автотехнічної експертизи від 29.02.2024 щодо встановлення механізму вчинення дорожньо-транспортної пригоди разом з матеріалами досудового розслідування (а.к.п. 199-207, т. 2).
Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ від 11.03.2024 №СЕ-19/111-24/13767-ІТ за результатами проведеної автотехнічної експертизи було встановлено:
1. Показання ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в тому об'ємі, в якому вони наявні у матеріалах кримінального провадження, можуть вважатися технічно спроможними.
2. Показання ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди є технічно неспроможними.
3. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася експертом, водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 повинна була керуватися вимогами пункту 12.3. Правил дорожнього руху.
4. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася експертом, велосипедист ОСОБА_3 , який керував велосипедом «ABENI PRO», повинен був керуватися вимогами пункту 11.14. Правил дорожнього руху.
5. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася ескпертом, водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для її руху, не мала технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «ABENI PRO», шляхом застосування екстренного гальмування.
6. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася експертом, велосипедист ОСОБА_3 , який керував велосипедом «ABENI PRO», мав технічну можливість запобігти наїзду на нього автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ) шляхом виконання вимог пункту 11.14. Правил дорожнього руху.
7. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася експертом, в діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху України.
8. У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася ескпертом, в діях велосипедиста ОСОБА_3 , який керував велосипедом «ABENI PRO», з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам пункту 11.14. Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.к.п. 208-218, т. 2).
14.03.2024 старшим слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12013110050008733 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Приймаючи таке процесуальне рішення слідчий, здійснивши аналіз зібраних у ході досудового розслідування доказів, зазначивши про відсутність об'єктивної можливості проведення слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_6 з огляду на зміст заяви останньої від 16.02.2024 про відмову від участі в слідчому експерименті з відповідним обгрунтуванням, зваживши на висновки експерта, викладені в автотехнічній експертизі від 11.03.2024 №СЕ-19/111-24/13767-ІТ, про технічну спроможність показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в тому об'ємі, в якому вони наявні у матеріалах кримінального провадження, та технічну неспроможність показань потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, проаналізувавши й висновки експерта про те, що в дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху не мала технічної можливості запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «ABENI PRO», шляхом застосування екстреного гальмування, натомість саме велосипедист ОСОБА_3 , який керував велосипедом марки «ABENI PRO» мав технічну можливість запобігти наїзду на нього автомобілем марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» шляхом виконання вимог пункту 11.14. Правил дорожнього руху і саме невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_3 вимогам пункту 11.14. Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, прийшов до висновку про встановлену відсутність у діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема, об'єктивної його сторони, та закрив кримінальне провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Так, мотивуючи своє рішення, слідчий у постанові про закриття кримінального провадження вказав, що об'єктивна сторона складу злочину за ч. 1 ст. 286 КК України, окрім іншого, включає в себе таку обов'язкову ознаку як спричинення наслідків потерпілому у вигляді тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Водночас, неодноразово проведені під час досудового розслідування експертизи свідчать про те, що в дорожньо-транспортній ситуації від 28.07.2011 саме невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_3 вимогам пункту 11.14. Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок допущених саме ним порушень вимог Правил дорожнього руху, що в цій справі свідчить про те, що відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 , оскільки за результатами проведених експертиз експертами не встановлено порушень Правил дорожнього руху, допущених водієм автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 , які б перебували у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої велосипедист ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до статей 2, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Аналогічні положення відображені і у ч. 5 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При проведенні досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатніх, на їх переконання, для прийняття вмотивованого рішення.
Водночас, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Зі змісту ч. 1 ст. 40 КПК України слідує, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 91 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Пункт 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Вказаних вимог кримінального процесуального законодавства старшим слідчим слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 під час прийняття постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2024 дотримано, висновки слідчого є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним даним, встановленим під час досудового розслідування, яким було надано належну правову оцінку.
Посилання ОСОБА_3 на ігнорування слідчим протягом восьми років вказівок прокурора, як на підставу для скасування постанови слідчого від 14.03.2024, не можуть бути предметом перевірки слідчого судді під час розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, оскільки, як вже зазначалось вище, предметом перевірки слідчого судді у цій справі є лише повнота встановлення всього кола фактичних обставин і використання тієї сукупності доказів, як таких, що були направлені на всебічність, повноту та об'єктивність дослідження всіх обставин кримінального провадження в сукупності та таких, що не залишають місця сумнівам і належним чином обґрунтовують висновки слідчого.
У контексті повноти досудового розслідування на момент прийняття слідчим постанови від 14.03.2024, то за результатами перевірки матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110050008733 слідчим суддею встановлено, що вказівки, надані слідчому як у порядку ст. 36 КПК України так і в порядку ст. 39 цього Кодексу, органом досудового розслідування виконано в повному обсязі, зокрема, отримано висновок автотехнічної експертизи від 11.03.2024 №СЕ-19/111-24/13767-ІТ, результати якої лягли в основу рішення слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, через встановлену відсутність у діях водія автомобіля марки «HYUNDAI» моделі «GETZ» ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Так само, матеріали кримінального провадження містять докази неможливості виконання слідчим вказівок прокурора в частині необхідності проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 , оскільки остання відмовилася від участі у проведенні слідчого експерименту, про що слідчий зазначив у мотивувальній частині постанови про закриття кримінального провадження. За таких обставин, скасування оскаржуваної постанови через непроведення слідчим слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_6 , на чому наполягає ОСОБА_3 , не грунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до положень ст. 240 КПК України участь осіб у проведенні слідчого експерименту є добровільною, а кримінальний процесуальний закон не містить механізмів примусити особу до участі у цій слідчій (розшуковій) дії, тобто об'єктивно позбавляє сторону обвинувачення його провести за такої позиції особи.
При цьому, наявні у матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні висновки експерта за результатами проведення експертих досліджень, про які вказано вище, є доказами, якими встановлюються обставини, які не можуть бути встановленні іншим шляхом, а відтак, враховуючи, що висновки та мотиви слідчого, викладені у оскаржуваній постанові, узгоджуються з висновками проведених експертих досліджень, насамперед із висновками судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/111-24/13767-ІТ від 11.03.2024, тому посилання скаржника на те, що слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження без проведення повної та всебічної перевірки обставин справи, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки мотиви прийняття слідчим процесуального рішення є достатніми, послідовними та такими, що логічно узгоджуються між собою та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013110050008733.
Таким чином, враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_5 від 14.03.2024 про закриття кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 за ч. 1 ст. 286 КПК України.
Керуючись статтями 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві від 14.03.2024 про закриття кримінального провадження №12013110050008733 від 04.07.2013 відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1