Справа № 276/17/17
Провадження по справі 2-п/276/4/25
24 березня 2025 року с-ще Хорошів
Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Бобер Д.О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, -
20 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Примак В.М., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить поновити строк на прийняття заяви про перегляд заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017, скасувати вказане судове рішення, призначивши справу до розгляду в загальному порядку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначив, що заочне рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 по справі №276/17/17 отримав в суді лише 04.03.2025, раніше заявник не отримував копію вказаного заочного рішення ні в який спосіб, також не отримував ухвали про відкриття провадження та позовної заяви. Також вважає, що наявні підстави для скасування судового рішення, оскільки позивач не довів доказами обставини щодо надання заявнику кредитних коштів - первинного бухгалтерського документа та не надав виписку з рахунку про рух грошових коштів, а також вмотивований із математичними формулами розрахунок заборгованості боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ст. 228 ЦПК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Згідно з матеріалами справи 21 лютого 2017 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області ухвалено заочне рішення по справі №276/17/17, яким позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №2005749224 від 13.09.2013 в сумі 30923 гривні 66 копійок, заборгованість за кредитним договором №2006491285 від 30.10.2013 в сумі 23796 гривень та судові витрати в сумі 1378 гривень.
Копію вказаного заочного рішення відповідач отримав 25.02.2017 за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується відомостями адресно-довідкового відділу ДМС України та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.сп. 57, 64).
Відтак, десятиденний строк для перегляду заочного рішення сплинув 07.03.2017. Разом з цим, із заявою про перегляд судового рішення та поновленням пропущеного строку відповідач звернулася до суду лише 20 березня 2025 року, тобто через 8 років.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому взагалі не було відомо про розгляд даної цивільної справи до березня 2025 року суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи наявне як повідомлення про вручення 17.01.2017 особисто відповідачу виклику на судове засідання, що відбулося 21.02.2017 (а.сп.56), так і повідомлення про вручення йому копії повного заочного рішення (а.сп 64).
Окрім того, відповідач 13.10.2020 був повідомлений і про розгляд заяви ТОВ «Факторингова компанія «Прем'єра» про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (Том 2 а.сп. 43).
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України (на момент подання ОСОБА_2 заяви про перегляд заочного рішення) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.06.2024 по справі №756/11081/20, вирішуючи виключну правову проблему та відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 по справі №756/11081/20 зазначила, що з урахуванням того, що належне повідомлення відповідача про розгляд справи є однією з основних умов проведення її заочного розгляду, а також приймаючи до уваги положення статей 284, 287, 288 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду висновує, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків.
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Як вбачається з резолютивної частини заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 відповідачу роз'яснено строк та порядок подання заяви про його перегляд, а саме вказано, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення через 8 років після ухвалення та отримання його копії, при цьому не навів та не довів поважність причин пропуску строку для перегляду заочного рішення, а тому суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку та перегляду заочного рішення відсутні, в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 слід відмовити.
Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення необхідно залишити без розгляду.
Керуючись ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2017 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Д.О. Бобер