справа № 372/385/23 головуючий у суді І інстанції Сташків Т.Б.
провадження № 22-ц/824/3530/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, поданою представником - Грабцем Ігорем Несторовичем на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію,-
У лютому 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Обухівського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 , у якому просив суд:
усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, що розташовані на території смт Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав обтяжень:
№40324393 від 27 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0076, площею 0,4041 га;
№40319959 від 26 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0077, площею 0,45 га;
№40325508 від 27 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0078, площею 1,3486 га;
№40319633 від 26 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0079, площею 0,6 га;
№40320027 від 26 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0080, площею 1,35 га;
№40324817 від 27 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0081, площею 0,3044 га;
№40319767 від 26 березня 2018 року із скасуванням державної реєстрації права ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0082, площею 0,7499 га.
усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом повернення від ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими перами: 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 на користь Козинської селищної ради;
стягнути з відповідача на користь прокуратури Київської обласної прокуратури судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішень Козинської селищної ради народних депутатів №№24-28 від 06 лютого 2003 року ряд громадян отримали у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.
Перші власники спірних земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2006 відчужили їх ОСОБА_2 .
У подальшому, право власності на спірні землі перейшло до ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про спадщину за заповітом від 03 квітня 2013 року.
Водночас, спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, у зв'язку з чим передача їх у приватну власність суперечила вимогам чинного законодавства.
Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві від 23 листопада 2023 року представник відповідача - адвокат Корзаченко В.М. наголошував на тому, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель Козинської селищної ради Київської області, а розташовані на території Української міської ради. Також відповідач звертав увагу на неналежність наданих прокурором копій доказів та просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності за пред'явленими вимогами.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури - Грабець Ігор Нестерович 22 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі прокурор підтримав доводи, викладені у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції та вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що матеріалами справи доведено, що оспорювані земельні ділянки набуті у приватну власність всупереч вимог законодавства за рахунок земель водного фонду, які є обмеженими у цивільному обороті та не можуть перебувати у приватній власності, а тому останні підлягають поверненню дійсному власнику.
При цьому, висновок місцевого суду, що прокурор звернувся із позовом в інтересах неналежного позивача - Козинської селищної ради, оскільки спірні земельні ділянки, на думку суду, розташовані у межах Української міської ради, ґрунтується лише на підставі листа виконавчого комітету Української міської ради №2863/3-24 від 27 червня 2024 року.
Водночас, судом взагалі не досліджувалося питання наявності чи відсутності відомостей про межі м. Українка Обухівського району, не вивчалася жодна проектна документація щодо формування меж Української міської ради, а тому висновок суду про розташування спірних земельних ділянок в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області здійснений виключно на припущеннях.
Як наслідок, суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих та неналежних доказів.
Надаючи перевагу інформації, яка зазначена у листі виконавчого комітету Української міської ради, судом необґрунтовано відхилено лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 11 січня 2024 року №10-10-0.223-245/2-24, у якому зазначено, що облік зареєстрованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі Головним управлінням ведеться з використанням Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру (далі - НКЗ ДЗК). Згідно даних НКЗ ДЗК, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 розташовані у смт. Козин Обухівського району Київської області та перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», Козинська селищна рада входить до складу території Козинської територіальної громади Обухівського району Київської області з адміністративним центром - смт Козин.
У свою чергу, п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Як висновок, інформація Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у повній мірі відповідає критерію належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу та спростовує твердження суду про розташування спірних земель в адміністративних межах Української міської ради.
Крім того, доказом на підтвердження факту знаходження спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 у межах смт Козин Обухівського району є код за КОАТУУ, який становить -3223155400, що є складовою кадастрового номеру землі та вказує на місцезнаходження земельних ділянок, тоді як за КОАТУУ м Українка Обухівського району - 3223110500.
Більше того, згідно даних Публічної кадастрової карти України, яка в силу приписів ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, за допомогою якої здійснюється надання доступу до його даних та оприлюднення у вигляді відкритих даних визначених вказаним Законом відомостей, спірні земельні ділянки також розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради, межі якої внесені до Державного земельного кадастру на відміну від меж Української міської ради, межі якої до Державного земельного кадастру не внесені.
Таким чином, прокурором правильно визначено Козинську селищну раду в якості належного позивача у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, поданою представником - Грабцем Ігорем Несторовичем на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок та скасування рішень про їх державну реєстрацію, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
16 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корзаченко Володимир Миколайович подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Свою позицію обґрунтував обставинами, на які посилався в заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
У судовому засіданні прокурор Київської обласної прокуратури Батюк Інна Володимирівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Корзаченко Володимир Миколайович заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішень 4 сесії XXIV скликання Козинської селищної ради народних депутатів №№24-28 від 06 лютого 2003 року видано наступні державні акти:
- ОСОБА_4 №7766 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 та з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_5 №7761 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_6 №7760 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_7 №7759 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_8 №7756 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_9 №7758 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_10 №7771 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_11 №7769 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_12 №7768 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_13 №7767 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_14 №7766 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_15 №7757 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_16 №7770 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_17 №7776 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_18 №7775 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_19 №7774 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_20 №7773 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_21 №7772 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_22 №7765 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_23 №7763 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства;
- ОСОБА_24 №7764 від 07 лютого 2003 року на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, ведення особистого селянського господарства.
У подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 від імені яких діяв ОСОБА_26 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 вересня 2006 року відчужили належні їм земельні ділянки ОСОБА_2 .
Надалі, ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки №№3832, 3792, 3812, 3804, 3844, 3788, 3784, 3800, 3852 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754790 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0080 площею 1,35 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100104 від 25 лютого 2008 року; №№3848, 3836, 3860 від 22 вересня 2006 року ОСОБА_2 отримав державний акт серія ЯД №754787 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0077 площею 0,45 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100105 від 25 лютого 2008 року; №№3864, 3828, 3840, 3796, 3820 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754792 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0082 площею 0,7499 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100106 від 25 лютого 2008 року; №№3808, 3824, 3816, 3856 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754789 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223155400:03:033:0079 площею 0,6 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100107 від 25 лютого 2008 року; №№3864, 3828, 3840, 3796 отримав державний акт серія ЯД №754793 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0076 площею 0,4041 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100108 від 25 лютого 2008 року; №№3800, 3852, 3820 від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754791 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0081 площею 0,3044 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100109 від 25 лютого 2008 року; №№3832, 3792, 3812, 3804, 3844, 3788, 3784, від 22 вересня 2006 року отримав державний акт серія ЯД №754787 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:033:0078 площею 1,3486 га на території Козинської селищної ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010833100110 від 25 лютого 2008 року.
У подальшому, вказані земельні ділянки отримала у власність ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зареєстрованих у спадковому реєстрі, а саме: №54336882 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0076, площею 0,4041 га; №54334697 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0077, площею 0,45 га; №54336956 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0078, площею 1,3486 га; №54336801 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0079, площею 0,6 га; №54334598 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0080, площею 1,35 га; №54336930 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0081, площею 0,3044 га; №54334793 від 03 квітня 2013 року за кадастровим номером 3223155400:03:033:0082, площею 0,7499 га.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наразі власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 є ОСОБА_1 , який отримав їх у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину №№906, 898, 910, 902 від 26 березня 2018 року та №№938, 946, 942 від 27 березня 2018 року.
Разом із цим, відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №293 від 15 серпня 2018 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082, на момент прийняття рішень селищної ради №№24-28 від 06 лютого 2003 року та станом на даний час повністю накладаються на землі водного фонду, а саме водну поверхню Канівського водосховища на р. Дніпро.
Також на підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи надано схеми накладення спірних земельних ділянок згідно матеріалів космічної зйомки від 2002 та 2016 років на землі водного фонду, виготовленими КДПГККГС «Київгеоінформатика».
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №10-10-0.223-245/2-24 від 11 січня 2024 року, наданого на запит Київської обласної прокуратури від 11 травня 2023 року №15/1-472 вих-23, у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутній Проект формування території Козинської селищної ради, у зв'язку з чим надати інформацію про місце розташування в межах якого населеного пункту розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082, неможливо. Також, відповідно до відомостей НКС ДЗК: відомості про межі населеного пункту смт Козин Обухівського району Київської області до Державного земельного кадастру не внесено. При цьому, відомості про вказані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку та наразі перебувають у власності гр. ОСОБА_1 .
Листом від 04 грудня 2023 року №4769/3-23 виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області у відповідь на адвокатський запит адвоката Корзаченка В.М. повідомив, що відповідно до технічної документації по зведенню зовнішніх меж Української міської ради народних депутатів та м. Українки по геоданим суміжних територій сільських рад народних депутатів Української міської ради Обухівського району Київської області та рішенням про затвердження проектів формування території місцевих рад та меж населених пунктів районів Обухівської районної ради народних депутатів 10 сесії 22 скликання №106/10.22 від 28 листопада 1997 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.
Крім того, у листі від 27 червня 2024 року №2863/3-24 виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області у відповідь на адвокатський запит адвоката Корзаченка В.М. повідомив, що відповідно до технічної документації по зведенню зовнішніх меж Української міської ради народних депутатів та м. Українки по геоданим суміжних територій сільських рад народних депутатів Обухівського району Київської області від 1994 року земельна ділянка кадастровий номер 3223155400:03:033:0076 відноситься до земель Української міської ради.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, а тому визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Водночас згідно з положеннями частин третьої-п'ятої статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень частин третьої - п'ятої статті 56 ЦПК України і частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Згідно зі статтями 19, 21 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об'єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Відповідно до статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Конституція України визначає повноваження органу місцевого самоврядування вчиняти дії лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19), приймати рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (стаття 144). Основний Закон України встановлює право органу місцевого самоврядування приймати обов'язкові до виконання рішення на їхній території, водночас обмеженість компетенції такого органу межами, визначеними законом. Аналогічні положення передбачені у частині третій статті 24 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За загальним правилом межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проєктів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та/ або зміни меж. Тобто, відповідний орган місцевого самоврядування набуває права розпоряджатися земельними ділянками після встановлення межі населеного пункту в натурі (пункт 27 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №810/3401/17).
У контексті правового регулювання меж населених пунктів у разі їх невизначеності Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2024 року у справі №560/18940/23 сформулював такі правові висновки: якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному ЗК України, суди повинні керуватися фактичними межами населених пунктів, оскільки невизначення (незатвердження) компетентним органом меж адміністративно-територіальної одиниці не означає, що такі межі фактично відсутні; проєкт землеустрою при встановленні (зміні) меж адміністративно-територіальних одиниць потребує погодження з відповідними місцевими органами влади; державний кадастровий реєстратор не уповноважений встановлювати межі населених пунктів чи визначати належність земельної ділянки до конкретного населеного пункту.
На підставі Постанови ВР України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року, у Київській області утворено Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Отже, є необґрунтованим посилання прокурора на знаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 у межах смт Козин Обухівського району, за відсутності проєкту землеустрою про встановлення (зміну) меж Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, погодженого відповідними місцевими органами влади. При цьому, дані Державного земельного кадастру не є належним та допустимим доказом при визначенні належності земельної ділянки до конкретного населеного пункту.
В той же час, як слідує з листа Української міської ради Обухівського району Київської області від 04 грудня 2023 року №4769/3-23 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082 розташовані в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, що не було спростовано прокурором під час розгляду справи судом першої інстанції.
Таким чином, місцевий суд правильно вважав, що визначений прокурором позивач - Козинська селищна рада не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказана особа є неналежним позивачем, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки знаходять саме в межах цієї ради не надав, а відповідно до фактичних меж населених пунктів землі знаходяться у віданні Української міської ради.
Суд першої інстанції встановивши, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, правомірно відмовив у задоволенні позову, що відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 05 жовтня 2021 року у справі №925/1214/19, від 16 лютого 2022 року у справі №904/1407/21, від 19 травня 2022 року у справі №904/5558/20.
При цьому, колегія суддів розцінює критично доводи апелянта про те, що лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №10-10-0.223-245/2-24 від 11 січня 2024 року (а.с.60-61) підтверджує розташування спірних земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради, оскільки зі змісту листа вбачається, що за інформацією відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління та згідно з даними НКС ДЗК у автоматизованому порядку лише було перенесено ідентифікуючі відомості про земельні ділянки з їх юридичними адресами, що містяться у державних актах.
Проте, тим же листом прокурора було повідомлено, про неможливість надання інформації в межах якого населеного пункту розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:033:0076, 3223155400:03:033:0077, 3223155400:03:033:0078, 3223155400:03:033:0079, 3223155400:03:033:0080, 3223155400:03:033:0081, 3223155400:03:033:0082.
Щодо посилань прокурора на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі №372/190/19, якою визнано недійсними у томі числі рішення 4 сесії ХХІV скликання Козинської селищної ради народних депутатів №№24-28 від 06 лютого 2003 року, яким надано у приватну власність спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі №372/190/19 за позовом першого заступника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ТОВ «Ритм-Омега», ТОВ «Солум» про визнання недійсними рішень та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ПАТ «Піреус Банк МКБ», рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року скасовано й прийнято нову постанову, якою позов першого заступника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено частково. Визнано недійсним рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06 лютого 2003 року №24-47 у частині надання земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_27 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 та ОСОБА_105 ; визнано недійсним рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 06 лютого 2003 року №24-43 у частині надання земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_56 , ОСОБА_112 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_113 та ОСОБА_114 .
Тобто, учасниками справи №372/190/19 та №372/385/23 не є одні і ті самі особи, а встановлені у справі №372/190/19 обставини не стосуються справи №372/385/23. Крім того, у справі №372/190/19 прокурор діяв в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, оскільки земельні ділянки розташовані були за межами населених пунктів, а тому не можуть бути враховані апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, подану представником - Грабцем Ігорем Несторовичем - залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21 березня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова