Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 березня 2025 р. № 520/2791/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 41430683) про визнання протиправними та скасування постанов, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни від 28 січня 2025 року у виконавчому провадженні 55994097 про стягнення виконавчого збору у розмірі 144 327,05 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик Маргарити Анатоліївни від 17 січня 2023 року у виконавчому провадженні 55963881 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2164,90 гривень;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року № 77005106;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року № 77005226.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Зобов'язано відповідача у строк для подання відзиву надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження, з приводу яких заявлено позов.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався, витребувані судом ухвалою від 24.02.2025 не надав.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 22.08.2017 у справі № 646/5363/17 було задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» загальну суму заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором №ML-03.02.2025, за період з 01.08.2014 року по 03.08.2026 року у розмірі 55 746, 90 дол. США, що еквівалентно станом на 24.07.2017 року 1 443 270, 52 гривень.
Стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 21 649, 06 гривень.
Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лобовим Рінатом Михайловичем від 10.06.2018 було відкрито виконавче провадження № 55994097 з примусового виконання виконавчого листа № 646/5363/17, який видано 16.10.2017 Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення боргу в розмірі 1443270,52 грн. з ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біккінеєвим Миколою Миколайовичем від 29.03.2018 було відкрито виконавче провадження № 55963881 з примусового виконання виконавчого листа № 646/5363/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судовий збір у розмірі 21649,06 грн.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що їй стало відомо, що стягувач повідомив відділ ДВС про повне виконання боржником заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2017 року, тобто про відсутність заборгованості боржника за кредитним договором № ML-702/1068/2008 від 01.08.2008, шляхом подання на його адресу заяви про закінчення виконавчих проваджень № 55994097 та № 55963881.
Враховуючи положення п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 28.01.2025 були винесені постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень.
Водночас ними також були виділені в окремі виконавчі провадження питання щодо стягнення виконавчого збору: виконавче провадження № 77005106 - стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 144 327,05 грн на підставі постанови від 28.01.2025 №55994097; виконавче провадження № 77005226 - стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2164,90 грн. на підставі постанови від 17.01.2023 №55963881.
Позивач вважає, що постанови про стягнення виконавчого збору від 28.01.2025 №55994097, від 17.01.2023 № 55963881 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2025 № 77005106, від 29.01.2025 № 77005226 є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (в подальшому- Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагород. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно із ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною 8 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1404-VIII, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно із ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Згідно із п. 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5, в подальшому - Інструкція № 512/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Згідно із пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції № 512/5, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
З матеріалів справи судом встановлено, що право вимоги за Кредитним договором №ML-702/1068/2008 від 01.08.2008 року (Далі - Кредитний договір), що первинно був укладений між гр. ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», було відступлено ТОВ «ВІН ФІНАНС», на підставі Договору №1-10/19 від 31.10.2019 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Згодом між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір №1404ДГФ від 14.04.2022 року на підставі якого набуті права грошової вимоги перейшли на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - Новий кредитор).
Станом на 25.10.2024 року, ОСОБА_1 повною мірою виконала зобов'язання за Кредитним договором. Новий кредитор не має будь-яких фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 в частині виконання умов Кредитного договору.
Вказані обставини підтверджуються довідкою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» № ДФ2510/1 від 25.10.2024.
ТОВ "ОТР Факторинг" 25.10.2024 звернувся до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постановами Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.01.2025 виконавчі провадження № 55994097 та № 55963881 були закінчені згідно з вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Як убачається з матеріалів справи, виконавчі провадження № 55994097 та № 55963881 відкрито у 2018 році, і з того часу неодноразово змінювалися норми закону про розміри і порядок стягнення виконавчого збору, що погіршили становище боржника.
Частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, чинній до 28 серпня 2018 року, передбачалося, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII (далі - Закон № 2475-VIII) внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, які набрали чинності з 28 серпня 2018 року, за змістом частин першої та другої якої виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
З урахуванням редакцій Закону № 1404-VІІІ, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми/переданого майна за виконавчим документом, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню/майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
З матеріалів виконавчих проваджень вбачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином Закон № 1404-VIII в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018.
Суд звертає увагу на те, що виконавчі провадження № 55994097 та № 55963881, у межах яких було стягнуто виконавчий збір, були відкриті 10.06.2018 та 29.03.2018 відповідно, під час дії ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (до змін, внесених Законом № 2475-VIII від 03.07.2018).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми/переданого майна за виконавчим документом, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню/майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Крім того, Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.
Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
У разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення (Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений Кабінетом Міністрів України постановою від 08.09.2016 №643).
Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - позивача, а також того, що виконавчою службою фактично не виконано виконавчі листи, суд дійшов висновку про відсутність у державних виконавців правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у межах виконавчих проваджень № 55994097 та № 55963881 і, відповідно, відкриття виконавчих проваджень № 77005106 та № 77005226 з виконання постанов про стягнення виконавчого збору.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19 та від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що оскаржувані постанови - 28 січня 2025 року у виконавчому провадженні 55994097 про стягнення виконавчого збору у розмірі 144 327,05 гривень; від 17 січня 2023 року у виконавчому провадженні 55963881 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2164,90 гривень; від 29 січня 2025 року № 77005106 про відкриття виконавчого провадження та від 29 січня 2025 року № 77005226 про відкриття виконавчого провадження є протиправними та такими, що підлягають касуванню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 41430683) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни від 28 січня 2025 року у виконавчому провадженні 55994097 про стягнення виконавчого збору у розмірі 144 327,05 гривень.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Власик Маргарити Анатоліївни від 17 січня 2023 року у виконавчому провадженні 55963881 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2164,90 гривень.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року № 77005106.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аршави Ірини Яківни про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2025 року № 77005226.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, код ЄДРПОУ 41430683) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 3 109,85 грн. (три тисячі сто дев'ять гривень 85 копійок).
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 24 березня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях