Справа № 420/26236/24
24 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900661/2 від 18.08.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002543 від 18.08.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із імпортуванням на територію України товару було подано до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170067541U9 від 17.08.2024 року, а саме Товар - банан свіжий, вагою 20407,4 кг (нетто), країна виробництва - Колумбія. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь декларантом надіслано лист, разом з яким надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Після цього тримали від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, які є протиправними. Просять задовольнити позовні вимоги, оскільки подали до митного органу всі документи, що підтверджують митну вартість товару.
Відповідачем поданий відзив на позовні заяву у якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що у зв'язку із спрацюванням профілів ризику та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення митного контролю за митною декларацією №24UA209170067541U9 від 17.08.2024 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900661/2 від 18.08.2024 року. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту було направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Експортної декларації країни відправлення не надано, як і інших документів на вимогу, розбіжності не спростовано. У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ це стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Львівська митниця подала клопотання до суду про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено належних обґрунтувань для розгляду справи у судовому засіданні. Суд зазначає, що митне оформлення товару здійснюється в електронному вигляді. Всі дії митного органу, переписка та обмін інформацією з декларантом відбуваються через електронні носії інформації. Оскаржувані рішення прийняті митним органом без участі позивача, як і передбачено МК України. Сторони надали суду всі наявні у них докази та виклали свої правові позиції у письмових заявах по суті справи, що є достатнім для прийняття рішення у письмову провадженні.
Судом встановлені такі обставини по справі.
На підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р. (надалі - Контракт), укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія» позивачем імпортовано на територію України товару (митна декларація 24UA209170067541U9 від 17.08.2024 року), Товар - банан свіжий, вагою 20407,4 кг (нетто), країна виробництва - Колумбія.
Після подання Декларантом МД, Відповідачем було відправлено Декларанту повідомлення з вимогою надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 17/08-24-1 від 17.08.2024 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:
- прейскурант (прайс-лист)виробника товару № б/н від 10.08.2024 року (далі - Прайс-лист),
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-42/08-2024 від 17.08.2024 року (далі - Висновок експерта);
- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 13.08.2024 року (далі - Калькуляція), та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.
Рішенням про коригування митної вартості №UA209000/2024/900661/2 від 18.08.2024 року відмовлено у митному оформленні від 17.08.2024 року №24UA209170067541U9), виносилось на товари: «Банан свіжий зелений, у 1079 картонних коробках, на 20 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: ARGOTE. Виробник: AGROBAN S.A.S. Країна виробництва: Колумбія(CO). За ціною 0,5201 дол. США за кг., FCA MEER»
Відповідно до Рішення про коригування №UA209000/2024/900661/2 від 18.08.2024 року, митна вартість Товару була відкоригована в бік збільшення, а саме: митну вартість Товару збільшено до EUR 18 531,96, у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - EUR 9 637,57.
У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив наступне:
1. Поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р. (надалі - Контракт), укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія».
Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у Замовлені покупця та у виставлених найого підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару.
Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару.
При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар.
Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності.
Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.
2. Як зазначалося в п. 1.1. контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно п. 2.3 контракту, ціна товару вказується в інвойсах на оплату кожної окремої партії товару. Враховуючи зазначене інвойс, що відповідає узгодженому замовленню уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, у тому числі ціна, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак за своєю суттю додатком до такого Контракту. Відповідно до п. 2.3. ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Згідно п. 11.2 контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід'ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов договору, зокрема поставки конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціну, є складання та підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. До митного оформлення декларантом наданий документ під кодом (0380) інвойс №224259 від 13.08.2024.
Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п.11.2 Контракту та суті поняття документ, що є невід'ємною частиною контракту, та який містить погодження істотних умов поставки. Такий інвойс, є невід'ємною частиною Контракту (п.1.2), а відтак і додатком до даного Контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити відомості, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі.
3. Для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №84 від 17.08.2024 виставлений на підставі договору №0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.2. даного Договору, найменування, кількість вантажу або маса, його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення. А згідно з п. 4.1. розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі протягом 10 банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відмітками про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в заявці на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Ціни на послуги узгоджується сторонами у Заявках на перевезення і вказуються у рахунку-фактурі (п.3.1).
Декларантом не надано до митного оформлення жодного із вище перелічених документів, окрім рахунку-фактури, у тому числі не надано заявки на перевезення, яка містить відомості про числові значення складової митної вартості та визначає умови перевезення та за даних умов являється основним документом, що узгоджує витрати.
Надання послуг з перевезення товару фактично виконувалось Kornet Sp.z.o.o (графа 23 CMR B №LD771548333), однак документів, що підтверджують договірні відносини (або заявка/замовлення) та інформацію про вартість наданих послуг саме даним перевізником до митного не надано.
На думку відповідача, надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Експортної декларації країни відправлення не надано, як і інших документів на вимогу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.
Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено, що Декларантом не було надано замовлення покупця до митного оформлення.
Заперечуючи щодо таких вимог позивач зазначає, що в п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляються Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції. З точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовини щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що ст. 53 МК України взагалі не передбачає такий документ як замовлення, а тому його ненадання жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.
Суд вважає, що вимога митниці про надання замовлення, жодним чином не обґрунтована в частині його впливу на визначення митної вартості товару, оскільки як вже було зазначено витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Посилання відповідача на те, що замовлення передбачено контрактом, але не надано - не є підставою для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.
Крім того, ч. 5 ст. 53 МКУ прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ. Тобто Відповідач не мав права вимагати від Декларанта та Позивача такий документ, а його ненадання не є порушенням митного законодавства. Ненадання замовлення не може призвести до коригування митної вартості Товару.
Щодо недоліків інвойсу, який підписаний лише постачальником, позивач зазначив, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача викладеними у позовній заяві і зазначає, що жодним українським або міжнародним нормативно-правовим актом не закріплено форму або вимоги до складання інвойсів в частині того, що в них мають бути окремо відображені складові митної вартості товару, що Позивач жодним чином не впливає на форму інвойсів, які складає Постачальник. Постачальник самостійно вирішує, що в ньому вказувати, відповідно до замовлення Позивача та згідно встановленої форми цього документа. Позивач не може нести відповідальність за не вказівку Постачальником в інвойсі, окрім Контракту, даних щодо складових митної вартості товару і це не може бути підставою для коригування митної вартості.
Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов'язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов'язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.
Виходячи із загальної практики, інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність, який має містити: 1) дату складання; 2) найменування та реквізити продавця; 3) найменування та реквізити покупця; 4) найменування товарів; 5) ціну товарів; 6) загальну вартість рахунку; 7) валюту оплати; 8) ставки та розмір податку.
У інвойсі можуть зазначатись: 1) реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, 2) реквізити відвантажувального документа, 3) платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок_проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості, а відсутність підпису отримувача товару не є обов'язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає підстав для сумніву в його справжності та корегування у зв'язку з цим митної вартості товару.
Щодо підтвердження транспортних витрат позивач зазначив, що Відповідачу надавався договір № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір перевезення), що укладений між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (далі - Перевізник), а також додаткова угода №2 від 01.03.2022 р. до даного договору. Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року «Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього Договору третьою особою несе Перевізник». Таким чином, Перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року третю особу - з Kornet Sp.z.o.o. Відповідно до того ж пункту Договору перевезення Позивач не має жодних зобов'язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов'язання перед самим Перевізником. Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 84 від 17.08.2024 року на ім'я Позивача, який надавався Відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку Товару до місця його ввозу на митну територію України, а саме, до митного переходу Краківець-Корчова, розташованому на польсько-українському кордоні.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що надані митному органу вищезазначені документи у повній мірі дають можливість проаналізувати спосіб перевезення, а саме із залученням третіх осіб та встановити вартість перевезення відповідно до рахунка-фактури № 84 від 17.08.2024 року. Як вже зазначалось - ненадання замовлення на виконання робіт не впливає на визначення митної вартості.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Аналізуючи всі вищенаведені підстави для прийняття картки відмови та корегування митної вартості, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано яким чином відсутність замовлення та підпису отримувача у інвойсі впливає на визначення митної вартості, навіть за умови встановлення певних розбіжностей, оскільки самі розбіжності чи неточності в документах поданих до митної декларації повинні бути у причинному зв'язку з можливістю визначити митну вартість. А тому самих посилань на неточності та розбіжності недостатньо для прийняття оскаржуваних рішень.
Крім вищезазначених обставин Львівською митницею у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що висновок експерта має інформаційний характер.
Суд зазначає, що висновок експерта дійсно має інформаційний характер, але він не є визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому позиція відповідача є лише констатуючою цю обставину і жодним чином не аргументується та не наводиться яким чином це впливає на визначення митної вартості чи перешкоджає її визначенню.
Щодо додатково витребовуваних документів, суд зазначає, що підстави вчинення таких дій передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ відповідно до якої витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості (Ухвала ВАСУ від 17 квітня 2014 року у справі № 2а/0570/1778/12, касаційне провадження № К/9991/49095/12).
Як вже було зазначено відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання юридичних послуг, додаток до договору, акт наданих послуг, ордер адвоката.
Так, за умовами договору винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.
Проаналізувавши зміст поданої заяви, дослідивши матеріали справи, співставивши наведені позивачем аргументи із категорією цієї справи, врахувавши заперечення відповідача, суд вважає, що заявлена до стягнення сума за підготовку позовної заяви - 5000,00 грн є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці задовольнити повністю.
1) Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900661/2 від 18.08.2024 року. року.
2) Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002543 від 18.08.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (код ЄДРПОУ 43971343) на користь ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 40017905, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна 1) судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.