з питань залишення позову без розгляду
21 березня 2025 рокусправа №380/1425/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період з 27.06.2022 року по 05.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 27.06.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 05.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.06.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а також інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення за період затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, по дату фактичної виплати.
Також, подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, мотивоване тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2023 року №125 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Відповідно до свідоцтва про хворобу №2422 від 24.03.2023 року позивач хворіє з 2022 року, перебував на обстеженні та лікуванні з 08.02.2023 року. Постановою ВЛК визнаний непридатним до військової служби. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №386488 позивачу встановлено третю групу інвалідності (повторно), захворювання - ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №628480 позивачу встановлено другу групу інвалідності (повторно), захворювання - ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Вказав, що про порушення свого права дізнався з листа-відповіді відповідача від 23.01.2025 року №34-ФЕС. Враховуючи викладене, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даними позовом та поновити такий.
Ухвалою судді від 29.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Крім того, цією ж ухвалою задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та поновлено строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.
Від представника відповідача надійшла заява, в якій просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач уже звертався до Львівського окружного адміністративного суду з іншим позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі №380/21442/24, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2025 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду. Вказав, що при поверненні позовної заяви суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач був звільнений та виключений із списків військової частини 05.05.2023 року, довідку про грошове забезпечення отримав 05.05.2023 року, а тому відповідно до вимог ст.ст.233, 234 КЗпП України позов підлягав поверненню. Таким чином, у справі №380/21442/24 судом першої та апеляційної інстанцій уже встановлено факт пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із позовними вимогами, з якими він звернувся у справі №380/1425/25, що розглядається. З огляду на наведене, посилаючись на приписи ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
За приписами ст.5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 5 цієї статті, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Суд враховує, що 06.04.2023 року Верховним Судом ухвалено рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ст.233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Як видно з матеріалів позовної заяви, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2023 року №125 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення - з 05.05.2023 року (тобто у час, коли ч.2 ст.233 КЗпП України діяла у новій редакції).
18.10.2024 року позивач, через свого представника - адвоката Лихачова Романа Борисовича, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №380/21442/24, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2025 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду. У вказаних ухвалі та постанові встановлено, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався 05.05.2023 року, отримавши грошовий атестат №13/150/4/22 від 05.05.2023 року.
Таким чином, вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме - 05.05.2023 року.
Натомість, у межах даної справи позивач та його представник, вводячи в оману суд, зазначили, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа-відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 року №34-ФЕС.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.01.2025 року висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи пропуск установленого ч.2 ст.233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, а також факт того, що 18.10.2024 року позивач, через свого представника - адвоката Лихачова Романа Борисовича, уже звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а саме - про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.45, 122, 123, 171, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович