24 березня 2025 рокуСправа №160/268/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №2/187 від 30.11.2010 державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Рассолько Н.В.;
-зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №12/187 від 30.11.2010 державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Рассолько Н.В.
Позовна заява обґрунтована тим, що на майно позивача, яке з 2004 року є його власністю, було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №12/187 від 30.11.2010, проте ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження накладено арешт неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що перевіркою ДРРПНМ та ДРОРМ було встановлено, що за боржником ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) наявне обтяження №10550467, а саме арешт 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 . Підставою для внесення відомостей про арешт була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 12/187 від 30.11.2010, проте ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження накладено арешт не вбачається можливим. Інформацію сформовано відповідно до даних АСВП. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки відповідно до Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017, виконавче провадження знищено у зв'язку закінченням строку зберігання.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є власником 1/6 частини квартири, що розташована в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №187755084 від 06.11.2019 та відповіддю №1201763 від 17.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою за запитом судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О.
Судом встановлено, що 14.06.2004 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровуваний, позивач) укладено договір дарування частини квартири (1/6, одна шоста), що розташована в АДРЕСА_1 .
Зазначений договір підлягав обов'язковій державній реєстрації на підставі ст. 182, 334 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем реєстрація права власності на 1/6 частини квартири проведена у вересні 2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав.
В ході розгляду справи також встановлено, що окрім наявного арешту, на нерухоме майно накладалися також арешти в рамках наступних виконавчих проваджень: №30819932 від 15.10.2012 та №51205510 від 06.05.2016.
Арешт в рамках виконавчого провадження №51205510 від 06.05.2016 припинено 09.02.2023.
Арешт в рамках виконавчого провадження №30819932 від 15.10.2021 було знято на виконання рішення Дніпропетовського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 у справі №160/1800/23.
02 грудня 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №76388194. В обґрунтування винесеного рішення вказано, що на 1/6 частини квартири позивача, що розташована в АДРЕСА_1 накладено арешт.
09 грудня 2024 року позивач звернувся із заявою про вчинення дій щодо зняття арешту до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Листом від 24.12.2024 №В4/10550467 Індустріальний відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі повідомлено позивача про те, перевіркою ДРРПНМ та ДРОРМ було встановлено, що за боржником ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) наявне обтяження №10550467, а саме арешт 1/6 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 . Підставою для накладення внесення відомостей про арешт була постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 12/187 від 30.11.2010, проте ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження накладено арешт неможливо. Інформацію сформовано відповідно до даних АСВП. Надати більш детальну інформацію неможливо, оскільки відповідно до Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017, виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Позивач не погоджується із допущеною відповідачем бездіяльністю щодо непроведення заходів із зняття арешту з належному позивачу на праві власності майна, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 21.04.1999 №606 «Про виконавче провадження» (чинного також на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 даного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (далі - Порядок №2274/5) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно з пунктом 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 від 21.04.1999 №606 «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Згідно з частинами 1, 2 статті 40 Закону України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є: державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст.39 Закону України №1404 від 02.06.2016 "Про виконавче провадження".
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, законодавчі норми, які діяли на момент закінчення виконавчого провадження та на момент прийняття рішення у даній справі, однаково регламентують дії відповідача у разі закінчення виконавчого провадження та питання знищення виконавчого провадження, а тому суд доходить висновку, що перед знищенням виконавчого провадження відповідач повинен був зняти арешт з накладеного в межах такого виконавчого провадження.
Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов'язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час прийняття рішення у справі), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки, орган виконавчої служби при знищенні завершеного виконавчого провадження зобов'язаний був зняти арешт накладений в межах такого виконавчого провадження, в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача.
Окрім того, суд вказує, що власником майна, на яке накладено арешт, є ОСОБА_1 , при цьому, зазначений арешт було накладено на підставі постанови державного виконавця у 2010 році у справі, де боржником був ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо невжиття заходів із зняття арешту з належного на праві власності ОСОБА_1 майна.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задволення позовних вимог.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ідентифікаційний код: 34984472, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №2/187 від 30.11.2010 державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Рассолько Н.В.
Зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №12/187 від 30.11.2010 державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Рассолько Н.В.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ідентифікаційний код: 34984472, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 11).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон