Номер провадження: 22-ц/813/3751/25
Справа № 509/5297/23
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Погорєлова С. О.
04.03.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Кириченко П.Л. 28 жовтня 2024 року у смт. Овідіополь Одеської області, -
встановила:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначала, що відповідач є батьком сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує постійного лікування та догляду, відповідач від участі у наданні додаткових витрат самоухиляється, не турбується про здоров'я і розвиток дитини, має сумнівний дохід, на підставі чого ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь додаткові витрати на лікування дитини в розмірі 40921,99 грн., додаткові витрати лікування згідно висновку невролога ОСОБА_4 від 17.08.2023 року у розмірі 2123,45 грн., додаткові витрати на придбання ноутбуку в розмірі 13188,00 грн., додаткові витрати на лікування щомісячно у розмірі 12500 грн. на дитину.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : додаткові витрати на лікування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 30 вересня 2021 року на час розгляду справи в розмірі 40921,99 грн.; додаткові витрати на лікування на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2123,45 грн., відповідно до висновку дитячого невролога ОСОБА_4 від 17 серпня 2023 року; додаткові витрати в твердій грошовій сумі в розмірі 12500 грн., щомісячно, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 вересня 2023 року до 24 березня 2026 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відвідування дитиною басейну на суму 16800 грн. не обґрунтовано жодними медичними показаннями та необхідними програмами реабілітації або необхідністю розвитку особливих здібностей.
Твердження позивачки про те, що щомісячні затрати на заняття зі спеціалістами, проходження необхідних процедур та занять становлять 25000 грн., є повністю безпідставними та не підтвердженими жодним доказом, оскільки до позовної заяви навіть не надано розрахунок таких витрат. Відтак, вимога про стягнення з відповідача щомісячно 12500 грн. є безпідставною.
Сторони про розгляд справи на 04 березня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сповіщення сторін про розгляд справи здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає разом з позивачкою ОСОБА_2 .
Малолітня дитина ОСОБА_3 страждає тяжкою хворобою, у зв'язку із чим потребує постійного лікування та догляду, що підтверджується медичною документацією. Крім того, малолітній ОСОБА_3 отримує соціальну допомогу до 24 березня 2026 року.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 10 ст. 7 СК України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми, обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 ст. 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст. 185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати, здійснені нею у період з 30 вересня 2021 року та на час розгляду справи, на лікування малолітньої дитини в розмірі 81843,89 грн., що складає 1/2 частину 40 921.99 грн., на підтвердження чого нею надано фінансові та медичні документи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що малолітній ОСОБА_3 страждає тяжкою хворобою, у зв'язку із чим потребує постійного лікування та догляду, що підтверджується медичною документацією.
Однак, ані суду першої, ані апеляційної інстанцій позивач ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів та не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, на дитину, а саме на відвідування сином басейну в сумі 16800 грн.(1/2 частина від якої становить 8400 грн.), тому у стягненні цих витрат належить відмовити з таких підстав.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Витрати на заняття у басейні не можна вважати додатковими витратами, оскільки такі не викликані особливими обставинами, відносяться до загального розвитку дитини, і є не обов'язковими, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач не надала доказів, що такі витрати пов'язані з розвитком певних здібностей дитини чи здійснюються за призначенням лікаря.
Доведеною належними доказами є та обставина, що малолітній дитині ОСОБА_3 , відповідно до висновку дитячого невролога ОСОБА_4 , необхідно пройти курс лікування, що підтверджується висновками спеціаліста у період з 29 листопада 2021 року і станом на час розгляду справи судом першої інстанції. Позивачка надала суду розрахунок витрат на лікування малолітньої дитині в розмірі 4246,90 грн., 1/2 частина від якої складає 2123,45 грн., і такі витрати підлягають стягненню з відповідача як обгрунтовані та доведені
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів доходить до висновку, що малолітня дитина у зв'язку з хворобою та інвалідністю потребує додаткових витрат, які позивачка на час розгляду справи вже здійснила, а відповідач будучи батьком малолітньої дитини, яка проживає разом з позивачкою, зобов'язаний брати участь в додаткових витратах.
Сума таких витрат, враховуючи виключення з її складу витрат на відвідування дитиною басейну, становить 32521,99 грн. (40921,99-8400=32521,99 грн.).
Відповідач ОСОБА_1 має у власності та користуванні нерухоме майно на території Одеської області, що не заперечується останнім.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, будучи працездатною особою, має матеріальну можливість брати участь у додаткових витратах на дитину.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись із висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат в твердій грошовій сумі в розмірі 12500 грн., щомісячно, але не менш, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 вересня 2023 року до 24 березня 2026 року.
Колегія суддів зазначає, що однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто, при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично, і їх зв'язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов'язані із станом здоров'я дитини).
У даному випадку, ОСОБА_2 не надано жодного доказу того, що нею щомісячно сплачуються додаткові витрати на лікування дитини на загальну суму саме 25000 грн., половина яких становить 12500 грн., та не наведено відповідного розрахунку з обґрунтуванням таких витрат.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення суми додаткових витрат в твердій грошовій сумі, які підлягають стягненню з відповідача щомісячно, до суми 7000 грн.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину стороною відповідача суду апеляційної інстанції надано не було.
Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що з відповідачем не було узгоджено необхідність лікування дитини на платній основі у обраних позивачем приватних закладах, колегія суддів вважає таким, що не виключає необхідність та можливість отримання дитиною медичної допомоги та обстежень саме в обраних позивачем медичних закладах. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що дитина має перелік серйозних тяжких медичних діагнозів, тим самим потребує особливих підходів у лікуванні, що виключило можливість отримання медичної допомоги у державних закладах на безоплатній основі.
Одночасно, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача додаткових витрат у розмірі 13188,00 грн. на придбання ноутбуку, оскільки остання не обґрунтувала належним чином необхідність придбання даного товару виникненням особливих обставин, розвитком здібностей дитини, тощо.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, у зв'язку із чим рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року підлягає зміні шляхом зменшення суми додаткових витрат на дитину, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2024 року - змінити, викласти абзаци другий та четвертий резолютивної частини судового рішення у наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на лікування, фактично витрачені на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . за період з 30 вересня 2021 року на час розгляду справи судом першої інстанції, у розмірі 32521,99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати в твердій грошовій сумі у розмірі 7000 гривень щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 вересня 2023 року і до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 20 березня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе