Дата документу 24.03.2025 Справа № 202/4660/24
Єдиний унікальний №202/4660/24
Провадження №22-ц/807/518/25
Головуючий в 1-й інстанції - Телегуз С.М.
24 березня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 24.03.2023 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78242585. 14.06.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно Реєстру боржників №10 від 21.09.2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року в розмірі 38000 грн., з яких: 9500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 28500 грн. - заборгованість за відсотками. Згідно з умовами договору позики Позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані кошти в строки, передбачені договором позики. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року в сумі 38000 грн.
Щодо укладення договору позики №5297132 позивач посилався на те, що 10.03.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №5297132. 10.08.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №10-08/2023, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно Реєстру боржників від 10.08.2023 року до договору факторингу №10-08/2023 від 10.08.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року в розмірі 6320,01 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4320,01 грн. - заборгованість за відсотками. Згідно з умовами договору позики Позичальник зобов'язується повернути позику, сплатити проценти за користування позикою та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надану позику в строки, передбачені договором позики. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року в сумі 6320,01 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості: за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року в розмірі 38000 грн., з яких: 9500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 28500 грн. - заборгованість за відсотками; та за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року в розмірі 6320,01 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4320,01 грн. - заборгованість за відсотками, а всього в сумі 44320,01 грн., та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року в розмірі 38000 грн., з яких: 9500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 28500 грн. - заборгованість за відсотками; та за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року в розмірі 6320,01 грн., з яких: 2000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 4320,01 грн. - заборгованість за відсотками, а всього в сумі 44320,01 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з послідуючими додатковими поясненнями, в яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову якою відмовити у задоволені позову повністю.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують перерахування на належний відповідачу рахунок коштів за вказаними кредитними договорами, а також розміру заборгованості за ними. Відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у позивача права вимоги до відповідача.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1,2,5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів в повній мірі не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.03.2023 між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №78242585, який було підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором icLA38KCx7, у відповідності до умов якого банк надав відповідачеві позику у розмірі 9500,00 грн. на строк до 23.04.2023 (30 днів) з базовою процентною ставкою, фіксованою на день - 2,5 %, та процентною ставкою з понадстрокове користування за день - 2,7%, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою на умовах, встановлених договором.
Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайтіhttps://mycredit.ua/ru/documents-license/з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на вказаному сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін, наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
14.06.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.
На підставі додаткових угод № 2 від 28.07.2021 та № 11 від 21.09.2023, укладених між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників згідно з реєстром боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №10 від 21.09.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 38000,00 грн., з яких: 9500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №78242585 від 24.03.2023 за період з 21.09.2023 по 29.02.2024 заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики складає - 38000,00 грн., з яких: 9500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Окрім того, 10.03.2023 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено договір позики №5297132, який було підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором f21861, у відповідності до умов якого банк надав відповідачеві позику у розмірі 2000,00 грн. на строк 65 днів з акційною процентною ставкою - 0,01% на день; базовою процентною ставкою - 2,2% на день та основною процентною ставкою -3% на день, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою на умовах, встановлених договором.
10.03.2023 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту в якому визначені істотні умови договору позики: мета, сума і строк позики, умови і порядок її видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
30.03.2023 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №5297132, який було підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором g19198, до якої додано розрахунок, який містить строк повернення позики, процентні ставки, графік нарахування процентів за користування позикою.
10.08.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК "ЄАПБ» було укладено договір факторингу №10-08/2023, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників.
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу №10-08/2023, ТОВ «Маніфою» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за користування кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.5. вказаного договору права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу, шляхом підписання ними Акту прийому-передачі Реєстру боржників (Додаток №2).
Отже, з врахуванням умов договору право вимоги кредитора за договором позики від 10.03.2023 №5297132 перейшли до позивача з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №10-08/223 від 10.08.2023.
Відповідно до реєстру боржників від 10.08.2023 до Договору факторингу №10-08/2023 від 10.08.2023, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 6320,01 грн., з яких 2000,00 грн. сума заборгованості за основним боргом; 4320,01 грн. сума заборгованості процентами за користування позикою.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5297132 від 10.03.2023 за період 10.08.2023 по 29.02.2024, заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики відповідача становить - 6320,01,00 грн., з яких 2000,00 грн. сума заборгованості за основним боргом; 4320,01,00 грн. сума заборгованості за процентами за користування позикою.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про укладення вищевказаних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами відступлення прав вимоги.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
10.03.2023 між ТОВ «Маніфою»» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5297132, за яким останній отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн. Строк позики до 14 травня 2023 року (65 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених розрахунком. Пунктом 2.4. даного договору встановлені процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики.
Згідно розрахунку за договором позики №5297132 від 10.03. 2023 року проценти за користування позикою складають 303,00 грн. (а.с.28,29)
24.03.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78242585, у відповідності до умов якого позикодавець надав відповідачеві позику у розмірі 9500,00 грн. на строк до 24.03.2023 (30 днів) з базовою процентною ставкою, фіксованою 2,5%, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою на умовах, встановлених договором
Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит проценти за користування кредитом складають 7 125,00 грн. (а.с.11)
30.03.2023 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №5297132, який було підписано відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором g19198, до якої додано розрахунок, який містить строк повернення позики, процентні ставки, графік нарахування процентів за користування позикою.
Отже, свої зобов'язання з надання кредитних коштів вказані фінансові організації виконали, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.
Зобов'язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконав у зв'язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики №5297132 від 10.03.2023 за основною сумою боргу в розмірі 2 000 грн. 00 коп. та заборгованості за договором позики №78242585 від 24.03.2023 за основною сумою боргу в розмірі з 9 500 грн. 00 коп.
Умовами кредитних договорів передбачено нарахування процентів протягом усього строку кредитування.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 N 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Суд першої інстанції не звернув увагу на строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитних договорах, не врахував, що стягненню підлягають саме ті відсотки, які передбачені умовами договорів, які погоджені сторонами і нараховані саме у межах кредитування.
За таких обставин, оцінивши всі докази, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за відсотками за договором позики №5297132 від 10.03.2023 року у розмірі 303,00 грн. за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року у розмірі 7 125,00 грн.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому дійшов до помилкового висновку про доведеність ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» своїх позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розміру заборгованості по відсоткам за вищевказаними договорами позики від 10.03.2023 року та від 24.03.2023 року.
Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.
Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з нормами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, а тому судовий збір підлягає розподілу пропорційно до задоволених вимог.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2024 року у цій справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №5297132 від 10.03.2023 заборгованості за відсотками в розмірі 4320,01 грн. та за договором позики №78242585 від 24.03.2023 року заборгованості за відсотками в розмірі 28500,00 грн., змінивши в зв'язку з чим резолютивну частину рішення.
Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд.30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики №5297132 від 10.03.2023 в розмірі 2303 грн. 00 коп.(дві тисячі триста три гривні 00 копійок), яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі з 2 000 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 303 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд.30, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики №78242585 від 24.03.2023 в розмірі 16625 грн. 00 коп.(шістнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі з 9500 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 7 125 грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри буд.30) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1309,03 грн. (одна тисяча триста дев'ять гривень03 копійки)
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 24 березня 2025 року.
Судді: С. В. Кухар
І.В. Кочеткова
О.З. Поляков